Якби сучасний іванофранківець якимось дивом потрапив до магістрату старого Станиславова, він був би здивований.

Адже тодішній магістрат виконував найрізноманітніші функції, і в його будівлі можна було зустріти дуже різношерсту публіку. Місцева преса називала магістрат «поліційно-будівельною владою», натякаючи на дві його важливі функції: регулювання будівничих справ і управління міською поліцією.

Крім того, в міській ратуші стояла вага. Місцеві різники безбожно обважували покупців, тому в бюро торгового комісара встановили вагу, щоб кожен охочий міг зважити придбаний товар. При магістраті також знаходилось так зване «військове бюро», куди зголошувалися юнаки, призвані до війська.

Час від часу просто в приміщенні магістрату відбувалися аукціони з продажу майна осіб, що розорилися, чи конфіскованих товарів. Під час Першої світової війни в магістраті також видавали картки на продукти і… знаходили господарів для загублених тварин.

Так, у вересні 1918 року станиславівський магістрат розмістив оголошення про пошук господаря для заблукалої корови: «Восени 1916 року російська влада, яка тоді урядувала в Станиславові, віддала магістрату для перетримки заблукалу корову, чий власник досі є невідомим, незважаючи на проведені пошуки. Тому ми знову закликаємо, щоб власник цієї корови без зволікань звернувся за своєю власністю до магістрату, інакше корова буде продана шляхом публічного аукціону».

До 1914 року магістрат засідав у ратуші, а згодом перебрався у колишню будівлю дирекції залізниць (нині центральний корпус медуніверситету).

Газета «Кур’єр станиславівський» від 8 вересня 1918 р.

Підготувала Олена БУЧИК