Вівторок, 21.05.2024, 02:24:21

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Квітень 2017  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
 
Архів новин
Головна » 2017 » Квітень » 8 » Роман Скворій. Він жив за покликом душі і серця
22:59:10
Роман Скворій. Він жив за покликом душі і серця

Недавно в музеї історії міста Болехова відбулася зустріч-спогад про людину чистої совісті, незвичайної долі і своєрідного таланту — Романа Скворія (Скварія). Заснуванню і розвитку музею він присвятив не один десяток літ сумлінної праці. Тут розквітнув його талант краєзнавця, публіциста, літератора і громадського діяча.

Володимир Рудий (таке справжнє прізвище Романа Скварія) народився й виріс у Куличкові — невеличкому селі на Сокальщині.

Шлях Романа Скворія до самоствердження був нелегким. Матеріальна скрута повоєнного часу, підозри і переслідування, відсутність надійних особистих документів — лише частина його митарств. Завдяки добрим людям і вірним друзям вдалося вижити, здобути освіту. Після закінчення Львівського культосвітнього технікуму він 1951 року переїхав на роботу до Болехова. Відтоді назавше поріднився з Бойківщиною. Його «Пісня про Болехів» випромінює щиру любов до нашого міста. А вперше вона прозвучала на величному святі його 620-річчя, 2002-го була визнана гимном Болехова.

У розмовах Р. Скворій ніколи не згадував про минуле і своїх рідних. і коли його почали називати Романом Скворієм, прийняв цю зміну як ще одну нагоду вберегтись від пильного ока підозрілих вивідувачів. Краєзнавство для Романа Скворія стало єдино можливим способом пізнання й популяризації української історії та культурної спадщини. Досліджував минуле усієї Долинщини, але мріяв відтворити літопис рідного Куличкова. З його любові до України, досвіду, важкої праці народився музей нашого міста, а в ньому — свідчення матеріальної і духовної культури Болехова і околиць, спогади, публікації, світлини про життя і творчість відомої письменниці, організаторки жіночого руху Наталії Кобринської.

Зацікавлення Романа Скворія минулим українського народу не збігалося з комуністичною ідеологією і насаджуваною нею історією. Влада відновила негласний нагляд за ним. Через три роки після надання музею статусу народного його закрили під виглядом реконструкції експозицій, а засновника і керівника усунули від улюбленої справи.

Та Роман Скворій не припинив своїх досліджень: збирав етнографічний матеріал, спогади та фотосвідчення про визвольну боротьбу в нашому краю, працював у архівах, упорядковував зібрану інформацію, публікував статті у періодиці. Вивчав унікальну пам’ятку української писемності «Слово о полку ігоревім», зробив поетичний переклад і дав власні пояснення до тексту. Ярослав ісаєвич у відгуку на рукопис перекладу «Слова...» писав: «Новим, оригінальним серед українських перекладів буде переклад відомого краєзнавця, засновника Болехівського народного музею Р. Т. Скворія. Не наслідуючи жодного з попередніх перекладів, автор поєднує прагнення до точності з безсумнівною художністю. Якщо ми сприймаємо «Слово» як поему, то це визначається не лише поетичністю образної системи, а й ритмічною будовою тексту. Перекладач не відійшов від духу оригіналу, дбаючи про ритм, мелодійне чергування наголосів. Є й сумнівні місця — але в якому перекладі їх нема. Відходячи подекуди від загальноприйнятих тлумачень, автор нового перекладу загострює нашу увагу на багатогранності змісту, сприяє пошукам більш досконалих відповідників».

Кінець 80-х — початок 90-х років минулого століття засвідчив відновлення державотворчих процесів в Україні. Найактивнішим учасником і лідером цього руху на Болехівщині став Р. Скворій. Те, про що мріяв завжди, — вільна й незалежна держава — починало втілюватися в життя. Тоді відродили «Просвіту» і створили Союз українок, налагодили їхню тісну співпрацю з освітніми й культурними закладами.

Відродження духовності, історичної пам’яті і культурної спадщини — такими були спільні кроки болехівської громади, що намагалася стати частиною української нації. Ці прагнення виливались у багатолюдні мітинги і віча, вшанування відомих людей краю, святкування ювілеїв. Одним із таких велелюдних свят стало відкриття пам’ятника Наталії Кобринській у червні 1990 року. Того дня вперше прозвучала пісня про Кобринську «Етапами болю і боротьби», співавтором якої був Р. Скворій, а музику до неї написав Василь Стецик з Долини.

Завдяки Роману Скворію болехівці вперше за період існування міста святкували його 620-річчя. За його ж пропозицією затверджено герб нашого міста, повернено давні та надано нові, пов’язані з українською історією, назви вулиць. Своїм внеском від реалізації книги «На болехівських видноколах» він започаткував створення фонду побудови пам’ятника іванові Франку в Болехові. Р. Скворій піклувався, щоб унікальна пам’ятка природи «Скелі Довбуша» набула державного статусу як пам’ятка історії і культури. З його ініціативи було встановлено пам’ятник Н. Кобринській, реставровано її могилу. На Волоському цвинтарі Болехова він віднайшов могилу священика й письменника Михайла Петрушевича.

Працюючи в бібліотеці, Роман Скворій цікавився захопленнями читачів, особливо молоді, вмів вислухати кожного, і співрозмовники цінували його думку. Чи не тому так багато щирих і вдячних слів своєму колезі залишили у поетичних рядках Юрій Проненко, Василь Олійник, Василь Щеглюк, Степан Барабаш.

У пам’яті поета-просвітянина Василя Олійника Р. Скворій назавжди залишився життєлюбом, людиною з твердими переконаннями, знавцем історії, літератури. Ось як він згадував про нашого земляка: «Романа Скворія добре знали в Болехові, шанували в Долині. Мали за честь поспілкуватися з ним у наукових колах Івано-Франківська, Львоваѕ Завжди привітний, розсудливий, доскіпливий до всього того, що відбувається в суспільстві, він мав незамінний авторитет у своїх колег по роботі, друзів, сусідів».

Роман Скворій володів великим даром переконання. Серед обдарованої молоді шукав послідовників. Під його впливом деякі з них докорінно змінювали свої захоплення й уподобання, а навіть рід занять чи професію.

Людмила Фреїв, директор Долинської централізованої бібліотечної системи, завжди з теплотою згадувала свого колегу: «У роботі він був неперевершеним, справді професором, народним академіком. Кажуть, що незамінних людей немає, але відсутність нашого вчителя і порадника відчувається й сьогодні. Ми йшли до нього за досвідом і вчилися не лише професії, а й відданості справі, бережливості, людяності..."

Скворій був депутатом районної ради першого демократичного скликання, головою координаційної ради політичних партій і громадських організацій. Олег Дудар, колишній голова Долинської районної ради, знайомий з Романом Скворієм з часу створення Товариства української мови у 1989 році, запам’ятав його людиною всебічно обізнаною: «Я звертався до нього за порадою. і в ті роки, як і тепер, зрештою, мудре слово важило дуже багато. І прийняття багатьох рішень залежало саме від зваженого і переконливого слова Романа Теодоровича. Це був депутат, яких сьогодні бракує. Він не міг стояти осторонь тих процесів, які відбувалися в краї. і віддавався їм усім серцем. На Романа Скворія можна було покластися в будь-якій справі, вмів відстоювати свою позицію».

Понад 30 років пошукової праці Р. Скворія склали вагомий доробок на ниві краєзнавства. Починав з історії життя однієї людини — Наталії Кобринської, а відкрив нам історію століть, що сягає далекої минувшини. Свої багатолітні пошуки встиг викласти в дослідженнях: «На болехівських видноколах», «Розгадка Бубнища?», «В Болехові баталіяѕ», «Відлуння середньовіччя», «Озаркевичі — рід подвижників», у численних статтях на краєзнавчу тематику. За багатолітню діяльність та значний внесок у збереження історико-культурної спадщини та природних скарбів України його визнано лауреатом обласної премії імені івана Вагилевича в галузі краєзнавства (1992) та посмертно удостоєно звання «Почесний член Спілки краєзнавців Прикарпаття» (1996). П’ять років тому про

Р. Скворія було створено документальний фільм «У дзеркалах вічності...» (режисер Роман Соболь), в якому відображено увесь життєвий шлях нашого краянина.

В останні роки життя він багато працював, намагаючись встигнути якнайбільше. Сподівався завершити написання своїх спогадів. Та не судилося... Пішов із життя несподівано 20 лютого 1996-го.

Час невблаганно забирає від нас найкращих людей — працьовитих і жертовних, талановитих і авторитетних. З відстані років ми розуміємо цінність їхньої наукової, творчої, духовної спадщини. Про Романа Скворія завжди нагадуватимуть його книги-дослідження, вулиця його імені, пам’ятна дошка на будинку бібліотеки, в якій працював. І музей історії міста Болехова імені Романа Скворія — один із найкращих музеїв Прикарпаття, який цього року відзначатиме півстолітній ювілей.

Галина СКВOРіЙ-ЯКИМіВ. Науковий співробітник музею історії м. Болехова ім. Романа Скворія


Переглядів: 663 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024