Рожанковські походили із давнього шляхетського роду з Бойківщини. Їх родовим гніздом було село Рожанка на Сколівщині. Найвідомішим представником цього роду був Теодор Рожанковський – перший командант легіону Українських січових стрільців.
Теодор Рожанковський народився 14 лютого 1875 у місті Сокалі на Львівщині. Батько — д-р Лонгин Рожанковський, мати — Осипа (1841-1929, донька о. Осипа Шухевича). Після закінчення Львівського університету до 1914 року працював суддею в місті Турка, був організатором народного життя Турківщини, її посол до Галицького сейму (9-го скликання, з 1913 р., від 20 округу IV курії, обраний по смерти свого попередника — доктора Йосифа Ганчаковського, входив до складу «Українсько-руського соймового клубу») від Української Національної Демократичної Партії. У Галицькому сеймі 10-го скликання входив до складу «Українського соймового клубу».
Також Т. Рожанковський був членом Бойової Управи і першим комендантом Легіону УСС (у серпні 1914 р.). Виступив проти рішення командування австрійської армії перекинути невишколених стрільців проти наступу російських військ, за що був усунений від командування Легіоном.
Від жовтня 1914 р. до листопада 1918 р. він комендант і заступник коменданта Коша УСС, згодом отаман УГА і комендант Військової Округи Станіславів (1918-1919), член Української Національної Ради ЗУНР, військовий аташе місії УНР у Празі (1919-1920). За Польщі Теодор Рожанковський працює адвокатом у Львові.
Помер у Вігокені (Нью-Джерсі, США). Похований на Цвинтарі святого Андрія (Саут-Баунд-Брук). Був одружений із Іриною Софією Шухевич (1881—1934), донькою вченого Володимира Шухевича. Оскільки наречені були родичами, то довелось отримати дозвіл на шлюб Святішого Престолу в Римі. Ірина з Шухевичів Рожанковська померла 4 червня 1934 року у Львові і була похована на Личаківському цвинтарі.
Батько Теодора – Лонгин Рожанковський - руський правник, громадський діяч москвофільського напрямку. Він народився 28 жовтня 1836 року в с. Довгополе (нині Верховинський район, Івано-Франківської області) у сім'ї греко-католицького священик о. Теодора Рожанковського (1804-1853), пароха с. Заставної. У сім’ї окрім Лонгина народилися дочки Теофіля (1842-1924), дружина Михайла Коралевича із Чернівців, Марія (1852-1930), померла у м. Вижниця Чернівецької області, Єфросинія та сини – Іван (1853-1903) та Юліан (1846-1895) Рожанковські.
Юліан Рожанковський працював парохом у Вашківцях та Глибокій на Буковині та Липовиці і Вільхівці Долинського повіту. З 1893 по 1895 р служив у с. Молодятині коло Печеніжина, де і помер. Був публіцистом, часто дописував до часопису «Душпастир», володів кількома іноземними мовами. Був одружений із Емілією Турчинською, яка померла за рік до смерті чоловіка у 1894 році.
Навчався Лонгин на правничому факультеті Львівського університету (1854-1859 роки). Працював у судах Чернівців(1859—1863 роки), Городенки (1863-1876 роки), Бродів, начальником суду у Сокалі (1876-1881 роки), з 1881 року — радник суду у Золочеві. У 1890 році відкрив власну канцелярію у Золочеві. Був обраний послом до Галицького сейму 4-го скликання (1877-1882 роки, від IV курії в окрузі Золочів — Глиняни, входив до складу «Руського клубу»), 6-го скликання (1889—1895 роки, від IV курії в окрузі Золочів; спочатку входив до складу «Руського клубу», з якого вийшов 1892 року, у 1894-1895 роках — голова «Клубу староруської партії»). Помер 10 грудня 1917р. у м. Золочів.
Його дружина — Осипа Шухевич, найстарша донька о. Шухевича Осипа, яка померла 26 лютого 1929 року у Золочеві. У подружжя Теодора та Осипи Рожанковських народилося три сина - Ярослав, Степан і Володимир. Про Ярослава інформації не маємо, а про Степана Рожанковського (1910-1999) відомо, що він став адвокатом. Одружився із Іванною Кушнір (1914-2001). Після війни Рожанковські проживали у США, а вічний спочинок знайшли на українському цвинтарі у Саут-Баунд-Бруку (штат Нью-Джерсі). Володимир Рожанковський 1906-1973) був одружений із Анною Говикович (1909-1949). Вони мешкали і померли у Львові, поховані на Личаківському цвинтарі.
Дальше маємо відомості про дітей Володимира. Це — Роман (1935-2011), Юрій (1940-1996), Ігор (1942-1997) та Андрій (1947-1992) Рожанковські, які стали досить відомими ученими.
Крім молодшого сина Теодора Рожанковського, подружжя виховало старшого сина Маркела Рожанковського - доктора медицини, полковника морської флотилії Австро-Угорщини, діяча Калуського повітового Уряду ЗУНР.
Маркел Рожанковський народився 10 січня 1871 року в галицькому містечку Броди у родині повітового судді. Йому при хрещенні дали ім'я Маркел, що на латині означає «войовничий». Маркел першим в роду обрав медичний фах і у 1895 році після успішного закінчення Краківського університету отримав диплом «доктора всіх лікарських наук».
За два десятиліття лікар-офіцер д-р Рожанковський пройшов шлях від корветного лікаря (лейтенанта) до морського старшого штабного лікаря 1-го класу (полковника). Він побував у багатьох морях і країнах, два роки ніс службу на крейсері «Кайзерін Елізабет» в районі бойових дій російсько-японської війни 1904-1905 рр. Також М.Рожанковський наполегливо працював над підвищенням свого фахового рівня і очолював важливі структурні підрозділи санітарної служби флоту. Так у 1918 році в Одесі надавав допомогу у формуванні служби охорони здоров'я флоту новоствореної Української Держави. Д-р М. Рожанковський був удостоєний багатьох орденів і медалей Австро-Угорщини, а кайзер Німецької імперії Вільгельм ІІ за лікарські заслуги особисто нагородив його «Залізним Хрестом» 2-го класу.
Уже в зрілому 35-річному віці Маркел зустрів свою долю — панну Амалію Рожанську, донька Гната Рожанського - організатора Калущини та Долинщини, священника з Хотіня, який загинув у молодому віці при загадкових обставинах. Її матір’ю була Катерина з Левицьких (1844-1913). Вона померла у Львові, похована на Личаківському цвинтарі.
Після одруження молоді відбули до місця його служби - головної бази флоту, міста Поли (сучасна Пула в Хорватії). Тут і народились їх четверо дітей: доньки Марія, Меланія і Дарія та син Ярослав.
Пізніше він переїхав до м. Калуша, де мав лікарську практику з 1918 року. Лікарська канцелярія повітового лікаря Маркела Рожанковського знаходилася в домі Заряду лісів на тодішній вулиці Станиславівська (тепер — Степана Бандери). У вересні 1939 року Калуш зайняла Червона армія. Д-р Рожанковський передав усе обладнання свого медичного кабінету до міської поліклініки, куди перейшов працювати і сам.
В часи німецької окупації М. Рожанковський так само лікував калушан і продовжував це робити й після війни. А от молодших дітей – Дарію і Ярослава — в 1944 році перед поверненням Червоної армії, щоб не ризикувати їх життями, благословив перебиратись на Захід, в еміграцію. Мав надію, що це тимчасова розлука з дітьми, але вона не збулася. Згодом вони осіли в США і з батьком вже ніколи не бачились. За старших дочок побоювався старий лікар менше, адже вони жили своїми сім'ями і під іншими прізвищами. Червневим ранком 1954 року, коли доктор М. Рожанковський прибирав хідник (тротуар) біля свого дому, його настиг апоплексичний удар і 15 червня відомий лікар помер.
Крім синів Маркела і Теодора у родині Лонгина Рожанковського зростало три дочки: Марія (1867- 1951), дружина Осипа Карановича, Ольга (1868-1940), дружина Володимира Чайковського, Євгенія (1880-1932), дружина Володимира Вергановського. Ще одна дочка Зеновія-Анна померла у дворічному віці у 1866 році.
Тепер хочемо зауважити, що Теодор Рожанковський був так названий на честь свого діда, який був священником. Він народився у 1804 році. Перед висвяченням одружився із Анною Полевою (1818-1899), дочкою пароха с. Криве Бережанського повіту Якова Полевого, сестрою отця Лева Полевого — пароха села Кізлів (нині Буського району) та Городенки.
Цей Теодор мав старшого брата Михайла Рожанковського, 1802 р.н., який теж був священником. Він служив на Тернопільщині – у с. Вікно Скалатського повіту (1830-1836) та м. Заліщиках (1836-1860), де і помер. Мав він сина Петра, але про нього ми відомостей не знайдено.
Іван ДРАБЧУК | 
