Уявіть собі, що ви європеєць, який у травні приїхав до України на Євро-2012. От якимось чином потрапили ви до Івано-Франківська. Напевно, перше, на що підете дивитися – на Ратушу. А там пройдете далі кілька кроків, наприклад до філармонії чи адмінбудинку та наштовхнетеся на… руїну. Будинок на Вірменській, 1. Здивуєтеся? Не те слово – все місто дивується, давно, роками. А як цікаво живуть люди у сусідньому будинку! Вірменська розташована в історичній забудові міста. Тут багато років стояв геть нещасний будинок, обгороджений парканом. До речі, й зараз нічого не змінилося – паркан на тому ж місці, біля нього – контейнерний майданчик, у якому традиційно порпаються безпритульні, а численні клієнти «пивнушок» справляють нужду під тим же парканом… Влада практично не втручається. Адже тепер там є інвестор, який повинен відбудувати на тому місці новий дім у тому самому стилі. Але інвестор – ПП «Скол» – не поспішає, бо вже кілька років судиться із київською фірмою «Галицька брама», яка теж свого часу брала участь в інвестиційному конкурсі. Поки ті між собою з’ясовують юридичні моменти, поруч практично валиться сусідній дім – Вірменська, 3. Адже стіна в обох будинках була спільною. Для «Сколу» це виявилося новиною. Минулої весни, коли вони взялися розбирати споруду на Вірменській, 1, аби на її місці будувати новий триповерховий будинок із мансардою, то з’ясували, що стіна для двох будинків – одна. «Це типово, це – класична ситуація, – говорить начальник відділу охорони культурної спадщини міськвиконкому Ігор Панчишин. – Коли будували парцелі, то знали, що будують квартально, от і зводили спільні стіни. І «Скол» не повинен був знати, що там одна стіна, але вони повинні були погодити проект організації робіт. Якби вони це зробили, то ми би їм це сказали. А тут стіна в людей почала валитися. Нам подзвонили сусіди, сказали, що їхня стіна тріщить. Тож я порадив «Сколу» зробити проект підсилення стіни». Забудовник пішов іншим шляхом – не робити проект, а домовлятися з сусідами. Думали викупити в людей їхні площі, маючи намір розібрати ще й Вірменську, 3. Мешканці йшли на контакт легко, бо усвідомлювали: хоч їхнє майно і в центрі, але будинок старий, який потрохи валиться. Тож краще сьогодні погодитися на вигідний обмін, ніж завтра опинитися ні з чим. Правда, уступати за «копійки» люди не планували. Домовлялися довго, бо жодна із сторін не хотіла продешевити. І ніби лише зараз більш-менш вийшли на те, що влаштовує всіх. Отже, нині мешканка першого поверху має в будинку за адресою Вірменська, 3 два приміщення. Перше – квартиру на 40 квадратних метрів і магазин такої площі. Вона готова поступитися своїм майном за однокімнатну квартиру та два приміщення у центрі міста площею по 20 квадратів кожне. А мешканці другого, маючи квартиру на 80 метрів квадратних, оформляють право власності на горище та готові віддати «Сколу» свою «територію» за трикімнатну квартиру та 40 тисяч доларів. Адже саме таку суму вони боргують банку, і так чи інакше не зможуть продати квартиру, яка нині є в заставі. Складно? А ви як думали! Врешті «Скол» погодився задовольнити людські апетити. Правда, щоб викуповувати у мешканців приміщення, підприємство хоче мати гарантії, що йому дозволять розібрати і Вірменську, 3. А тут якраз є величезне питання. Адже ця споруда – пам’ятка місцевого значення. І ця справа – не мешканців будинку й, тим більше, не інвестора-забудовника. Списати історичність цього будинку може тільки Кабмін. А хто дозволить? Якщо ще влітку минулого року ДП «НДІпроектреконструкція» виготовило технічний висновок, у якому повідомило, що будинок знаходиться в задовільному стані. І тільки стіна по осі будинку №1 перебуває в аварійному. Заступник міського голови Микола Саєвич пообіцяв «Репортеру», що направить на місце комісію, яка вивчить питання та з’ясує, чи змінилося щось за останній рік. Якщо комісія виявить, що будинок аварійний, то мешканці зможуть звернутися до забудовника з вимогою відшкодувати їм збитки… До речі, у контексті підготовки Івано-Франківська до 350-річчя міський голова Віктор Анушкевичус дав доручення своєму першому заступнику Зіновію Фітелю зустрітися із забудовником і таки зробити порядок на Вірменській. «В першу чергу треба забрати контейнерний майданчик, – говорить Фітель. – Друге – це відновлення бруківки. Третє – Вірменська, 1. Якщо забудовник не зможе завершити будівельні роботи, то ми пропонуємо, як це робиться у Європі, зробити легеньку риштовочку, яку натягнути на фасад. Тобто мова йде про те, щоби закрити вид майбутнього будинку чи то символікою до 350-річчя, чи ще якоюсь іншою конструкцією». І останнє: керівник «Сколу» Володимир Колковський обіцяє, що всі роботи з відновлення суміжної стіни між будинками вони почнуть уже навесні. Мовляв, дотепер це не робили через об’єктивні причини: суди та морози. Натомість, більше чекати нема куди, тож будуть укріпляти і робитимуть це якнайшвидше. «Якщо можна буде, то знесемо і збудуємо новий, а якщо не можна, то укріпимо і задовільнимо мешканців, – запевняє Колковський. – Ми конфліктувати з людьми не хочемо. Але якщо вони налаштовані на правду, то нема питань: кличемо експертизу, міряємо стіну та тріщини, дивимося, коли в будинку копали підвал, скільки років тріщинам і т. д. Експертиза усе покаже. Якщо з’ясується, що я неправий, то будемо відшкодовувати». Що не кажіть, а виглядає, що нікому немає діла до збереження самої пам’ятки. Люди переймаються, щоб вона вціліла тільки до того часу, аби продати. А забудовник думає: а може воно вже аварійне і там уже нема що укріпляти? Саме тому над цим усім має стояти міська влада, яка не тільки за забудовниками, а й за людьми наглядати повинна. І де ж вона, тая влада, агов? Тетяна Соболик |
