На сцені Івано-Франківського театру вперше за 70 років відновили оперету про кохання під час війни
Мешканці Івано-Франківська, котрі цікавляться своєю історією, добре знають факт про знищення членів ОУН у 1943-му році. Ця трагічна сторінка тепер увіковічнена пам’ятним знаком та назвою вулиці – Страчених. Розстріл оунівців був тісно пов'язаний із театром. 14 листопада 1943 року  на сцені тодішнього театру (тепер – Обласна філармонія) демонстрували оперету на тему життя січових стільців «Шаріка».
Не випадково до цієї теми звернулися у драмтеатрі. Кажуть, хотіли презентувати свій доробок ще восени – саме до річниці розстрілу, але цьому завадили певні обставини.
«Ми вирішили завершити цьогорічний театральний сезон українських вистав рекламованою і давно обіцяною виставою – романтичною оперетою «Шаріка, або Кохання січового стрільця, – каже директор драмтеатру і режисер вистави Ростислав Держипільський. – Ми планували прем’єру на листопад минулого року. Враховуючи стан театру і події в державі, тоді ми не змогли її поставити».
За збігом обставин саме Ярослав Барнич свого часу організував в Івано-Франківську симфонічний оркестр та створив Гуцульський ансамбль. А тому керівництво драмтеатру переконує, що настав час задуматися над ідеєю звеличення постаті Барнича у нашому місті.
«Коли я ближче познайомився з життєвим шляхом автора оперети Ярослава Барнича та долею самої оперети, то зрозумів, що не поставити її у нашому театрі я не можу, – зізнається Ростислав Держипільський. – Хто знає мою творчість, то розуміє, що оперета – це не той жанр, яким я зазвичай займаюся».
Усі театри Західної України мали за честь працювати із оперетами Ярослава Барнича. Можливо, до постановки його творів надихали сюжети з побуту українців. Доказом яскравих творів композитора є пісні «Гуцулко Ксеню» та «Ох соловію».
У роки незалежності театри повернулися до творчості Барнича. «Шаріка» вже побачила світ на сценах львівського та тернопільського театрів. «Те, що у нас буле йти ця вистава, це величезний крок, подія для нашого міста», – зауважує Ростислав Держипільський. Головну роль в опереті грає талановита актриса Олеся Пасічняк. У театрі впевнені, що закоханість героїв на сцені можна буде передати глядачам у залі. Дія у виставі відбувається в Станиславові на початку 30-х років минулого століття, а також похід січових стрільців на Закарпаття.
Оперета була написана на прохання друзів композитора – січових стрільців. В основу твору лягла історія про мадярську дочку корчмаря. «На мою думку, це дуже цікава історія кохання січового стрільця до мадярської дівчини. У творі багато легкої, дуже хітової музики, переплетеної із легким гумором та патріотизмом», – наголошує  режисер.
Загалом у театрі цю виставу називають актуальною і суголосною сьогоднішнім подіям. «Основна тема в опереті – кохання і війна. Коли ми ще готували виставу до прем’єри, то не знали, що можуть бути такі події та обставини», – зізнаються творці «Шаріки».
Попри легкість самого твору, акторський склад театру переконує, що робота над постановкою давалася не так легко. Для багатьох акторів праця в жанрі оперети виявилася першим таким випробуванням. На сцені актори і співають, і танцюють. Як зазначає режисер вистави, жанр оперети вимагає вправного володіння вокалом та хореографією, блискучого темпераменту та вигадливості. У постановці задіяний весь віковий діапазон творчого складу театру – від наймолодших до найстарших.
Ця вистава, на переконання керівництва театру, збагатить мистецьку палітру задіяних акторів та створить незабутні враження для глядача. Охочих  переглянути прем’єру та поринути у світ січового стрілецтва театр запрошує на вистави 31 травня, 1, 8 та 22 червня. З нагоди прем’єри оперети 31 травня о 10.30 біля пам’ятника страченим відбудеться поминальна панахида.
Актори гарантують веселий романтичний настрій, адже на власному досвіді переконалися, що «Шаріка» несе свій особливий позитив. Увесь театр співає арії із оперети, котрі стали надзвичайно легкими, рідними і водночас патріотичними.

Володимир БОДАК