Коли в часи Першої світової війни росіяни захопили Станиславів, певний час у місті розташовувався штаб 30-го армійського корпусу. Начальником штабу був генерал-майор Микола Монкевиц. До війни він курував розвідку та контррозвідку царської армії.
Штабісти мешкали у готелі «Централь», що на розі Січових Стрільців і Мазепи. Потім обстановка на фронті склалася на користь австрійців і 19 лютого 1915 року росіяни залишили місто.
Коли все було готово до від’їзду, Монкевиц закликав хазяїна готелю і дав йому клаптик паперу. «Передайте, ­будьласка, цю записку першому австрійському патрулю, який завтра чи післязавтра вступить до Станиславова», – попросив генерал.
У записці, адресованій австрійському командуванню було написано німецькою: «Начальник штабу російського корпуса залишився дуже задоволений своїм побутом у місті та від щиро ... Читати далі »

Продовжуємо своєрідний рейтинг мешканців Станиславова, які назавжди увійшли в історію міста та України.
У цьому будинку мешкали Осип Сорохтей і Кость Левицький, а Лев Бачинський ходив сюди на роботуПоштівка з колекції Зеновія Жеребецького

Пан прем’єр
Першим із п’ятірки тих, хто перевалив за «екватор» рейтингу, є державний діяч Кость Левицький (1859-1941). Серед усіх своїх колег по «десятці» цей добродій займав найвищу посаду – був прем’єр-міністром. Хоча тоді ця посада називалася дещо інакше.
Кость Левицький народився у Тисмениці. Пізніше закінчив Станиславівську гімназію. Далі його життя тісно пов’язане зі Львовом та Віднем. Після університету зай­мався приватною адвокатською практикою, з ... Читати далі »

Сьогодні один із найпопулярніших шляхів до вокзалу пролягає вулицею Лепкого. За логікою, вона мала б з’явитися на міських картах водночас із залізницею, тобто у 1866 році. Але ж ні! Тоді до вокзалу вела лише вулиця Романовського (Гаркуші), яка починалась на східній околиці міста.
Минали часи, вулиця Сапіжинська (Незалежності) забудовувалась і стала чи не головною магістраллю. Аби сполучити її з привокзальною площею, магістрат приймає ухвалу про прокладання нової вулиці. У 1893 році на це виділили 5523 ринських злотих.
Свою першу назву вулиця отримала у 1895-му. Поляки вшанували пам’ять Яна Кілінського. Він починав як простий швець, розбагатів, мав два цегляних будинки у Варшаві. Коли в місті спалахнуло повстання проти росіян (1794), Кілінський його очолив. Він грамотно керував вуличними боями та за два дні очистив столицю від окупантів. За це отримав чин полков ... Читати далі »