Під такою назвою в Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття імені Й. Кобринського відкрилася виставка творчого доробку відомої гуцульської письменниці, філософа та художниці Параски Плитки-Горицвіт (1927–1998) з Криворівні, що на Верховинщині. На виставці представлено образи, малюнки, портрети, авторські книжки, витинанки, глиняні фігурки, самобутньої народної мисткині Параски Плитки (мистецький псевдонім – Горицвіт), якій 1 березня виповнилося б 85 років від дня народження. Вклонитися таланту геніальної гуцулки, відчути життєдайну енергетику її робіт, що випромінюють щирість, глибину та простоту душі авторки, прийшли не тільки коломияни, а й численні шанувальники творчості з Криворівні, Верховини та Києва… Доля Параски Плитки-Горицвіт – одна з багатьох трагічних сторінок української історії. Здобувши початкову освіту в рідному селі, Параска прагнула вступити до університету в Німеччині (знала мову, якої навчилася від батька-коваля), куди дісталася самотужки, та потрапила там у найми. Після поневірянь на чужині повернулася в Криворівню, де долучилася до національно-визвольного руху, за що відбула 10 років таборів, майже 5 з яких пересувалася на милицях через обморожені ноги. Ще в таборах дала собі обітницю славити мир Божий на землі як подяку Богові й добрим людям за те, що вижила. Повернувшись до рідного села, Параска поступово усамітнюється, сповідаючись у своїх книжках, малюнках, філософських роздумах. «Твори Параски Плитки-Горицвіт пробуджують найтонші струни душі, яскраво свідчать про те, що людина може реалізуватися незалежно від того, як складається її життя. Виставка – це тільки початок дороги до Параски, до вивчення творчості, адже її філософські міркування актуальні й сьогодні», – наголосила генеральний директор музею Ярослава Ткачук. «Щось всередині затремтіло, коли ми вперше побували в хаті Параски, це не можливо осягнути, - зізнався режисер фільму «Коляда для Параски», актор Національного центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса Олег Драч. – Твори вражають, вони говорять самі за себе, бо свій талант Параска адресувала простим людям, відкритим до краси, мудрості, пізнання». Серед великого письменницькому доробку Параски Плитки-Горицвіт вирізняються 16 поетичних та філософських книг обсягом понад 500 сторінок кожна, об`єднаних під назвою «Подарунок рідному краєві», та такого ж обсягу 30 томів релігійної тематики. До своїх книжок, які створювала в одному примірнику (сама їх переплітала, виготовляла обкладинки), зверталася, як до живих: «діти мої», а до білих аркушиків: «дорогий друг-папірець, моя дорога паперинко», адже вони, як ніхто інший, рятували письменницю від самотності. «Пізнаючи творчість відомої на Гуцульщині письменниці, філософа, художниці Параски Плитки-Горицвіт, не перестаєш дивуватися щедрості Божого Дару, явленого нам через цю велику мисткиню, черницю в миру, подвижницю духу, - наголосив, звертаючись до присутніх, отець Іван Рибарук з Криворівні. - Творчість П. Плитки-Горицвіт не знає канону, школи, мистецького напрямку, адже вона є зразком чистого мистецтва, що ллється з глибини душі. Особливо це виявляється в збірці християнських ікон авторки, яка містить близько ста віднайдених і зібраних робіт. А скільки їх, щедро розданих людям, дарують духовне тепло і світло молільникам?!» Крім ікон, Параска Плитка-Горицвіт залишила нащадкам також серії малюнків, присвячені Тарасові Шевченку, Іванові Франку, Лесі Українці, портрети визначних діячів, ілюстрації до улюблених літературних творів, екслібриси… Світлими спогадами про Параску Плитку щиро ділилася науковий працівник криворівнянського музею Михайла Грушевського Оксана Рибарук. Ще дитиною вона часто бувала в оселі Параски, де багато часу минало в цікавих розмовах за пахучим чаєм з м`яти та сухариками, якими Параска пригощала всіх, хто приходив до її творчої хати-робітні. «За всі 15 років нашого знайомства, - згадувала пані Оксана, - жодного слова повчальним тоном, а навчила більше, ніж усі, хто навчав». А вже будучи студенткою, вона записала на плівку Парасчині казки в авторському виконанні. Власне, одна з тих казок і прозвучала того дня в Музеї. З великою теплотою згадував геніальну Параску та її гостинну хату, яка завжди потопала в квітах і де щирі дитячі душі знаходили розуміння, сільський голова Криворівні Василь Зеленчук. Говорив він правдивою гуцульською говіркою, як колись і Параска, яка в своїй творчості ревно берегла мову своїх батьків. Про це наголошувала й актриса Національного центру театрального мистецтва ім. Леся Курбаса Галина Стефанова, на підтвердження чого зачитала кілька фрагментів творів письменниці, серед яких синонімічний ряд до слова «іти», до якого Параска Плитка знайшла сорок відповідників на Гуцульщині. «Колись у нашого села було дві берегині, дві подвижниці духу – Параска та її подруга Теодозія Плитка-Сорохан, -зазначила в своєму виступі директор музею Криворівні Ганна Луцюк. – Обидві відбули табори, які не змогли їх зламати». Тепер залишилася тільки 90-річна Одосія, яка і на засланні вишивала, використовуючи табірну робу. Кілька таких робіт також представлено на виставці. Параска Плитка-Горицвіт бачила світ таким, який він є, а якою була ця велика й незбагненна до кінця гуцулка змогли побачити присутні завдяки кадрам фільму Павла Фаренюка «Світ Параски Плитки-Горицвіт». Оксана Ясінська, завідувачка науково-освітнього відділу НМНМГіП імені Й. Кобринського |
