Старий Станиславів мав чимало історій, які пов’язували його з французькою столицею.
Саме з Парижа прибула перша міська бібліотека Станиславова, заснована ще в 1872 р. Згідно з каталогом, вона складалася з 1037 джерел у 1854 томах. До Станиславова книгозбірню привезли в 1873 році, де 14 січня був складений офіційний акт її заснування. "Станіслав Дунін-Яновський, Філіп Кулавський і Вінцентій Смаґловський, польські вихідці з Парижа, мають намір створити книгозбірню, яку колись можна було б вивезти до Польщі і краєві віддати", – говорилося в документі.
Тісні зв’язки з Парижем мали деякі місцеві скульптори і художники. Довший час вважалося, що автором гарних скульптур, які прикрашають бізнес-центр "Київ" по вул. Незалежності, 4, є відомий станиславівський скульптор Маріан Антоняк. Однак газета "Кур’єр станиславівський" від 29 березня 1914 року повідомляє, що їх створив брат скульптора Фелікс, який теж був відомим митцем.
Зокрема в тому році Фелікс виставляв свої скульптури в знаменитому паризькому "Салоні незалежних", і вони вигідно вирізнялися серед робіт сотень інших авторів з усього світу. "Салон незалежних" у Парижі відкрили відомі французькі художники, які не користувалися підтримкою Королівської академії живопису і скульптури через свої політичні погляди. Ці опозиційні митці створили Союз незалежних художників і у 1884 році провели свою першу виставку, на якій демонструвалися близько 5 тисяч робіт більш ніж 400 майстрів.
Великого визнання у Франції досягнув і художник Ян Рубчак. Він народився в 1884 році в Станиславові, в 1904-1911 роках вивчав образотворче мистецтво в Кракові, пізніше переїхав до Парижа й відкрив там свою графічну школу. На його полотнах оживає краса Парижа та інших французьких міст, він малював також пейзажі Бретані, Нормандії та Півдня Франції. В 1924 році художних переїхав до Кракова й почав викладати у Краківській вільній школі живопису та рисунку. В 1931-1932 роках він працював асистентом у Краківській академії мистецтв. Його виставки проводилися в багатьох містах тодішньої Польщі, зокрема у Львові. Помер Ян Рубчак в Освенцимі у 1942 році.
Визнанням у французькій столиці могли похвалитися й деякі місцеві підприємці. В 1907 році станиславівський виробник музичних інструментів Едмунд Каппи виставив своє фортепіано на музичній виставці в Парижі й отримав за нього золоту медаль. Фірма Едмунда Каппи спочатку працювала в Коломиї, згодом переїхала до Станиславова, де майстер виготовляв власні інструменти і пропонував продукцію інших відомих виробників. Його склад довший час знаходився по вул. Сапєжинській, 10 (тепер вул. Незалежності). Каппи також надавав інструменти в оренду й продавав різні витратні матеріали, наприклад, струни до скрипок. Тоді в Галичині діяла банда, яка займалася підробкою нагород відомих європейських виставок, тому після викриття цієї афери до нагороди пана Каппи багато хто почав ставитися скептично. Майстру довелося завітати до редакції "Кур’єра станиславівського" і пред’явити докази своєї участі у виставці, зокрема листування з організаторами та рахунки за оренду місця для виставлення інструмента й інші послуги. Після цього газета опублікувала підтвердження, що пан Каппи чесно заслужив свою нагороду.
Станиславівські дами мали можливість ознайомитися з останніми новинками паризької моди завдяки кравчині Берті Райх, яка у 1911 році відкрила свою майстерню в кам’яниці Аполінарія Ляхавця (нині вул. Шашкевича, 4).
У рекламі майстриня повідомляла, що до переїзду в Станиславів вона працювала у Франкфурті, Відні й Парижі, звідки привезла копії моделей суконь найвідоміших кутюр’є. Кравчиня пропонувала копії моделей не лише легендарного Поля Пуаре, а й Чарльза Фредерика Ворта, французького модельєра британського походження, відомого творця високої моди. Він шив сукні для представниць дев’яти королівських родин Європи, у сукнях від Ворта на публіці з’являлася сама австрійська імператриця Єлизавета, більше відома як Сіссі. В 1895 році знаменитий модельєр помер, але справу продовжили його сини.
Оригінальний привіт з Парижа Станиславів отримав у серпні 1912 року. До міста завітав Анрі де Шевальє, член Міжнародного товариства піших туристів, що діяло у французькій столиці. 1 березня 1907 року цей пан разом з товаришами вийшов з Парижа, щоб здійснити пішу подорож навколо світу і отримати за це нагороду в мільйон франків. Умови були досить суворими: мандрівник мусив бути босим і не мати при собі грошей, а подорож мала тривати не більш ніж шість років.
В подорож вирушили 22 піших туриста, але врешті-решт залишився лише Анрі де Шевальє – інші або відмовилися продовжувати експеримент, або мусили зупинити подорож через проблеми зі здоров’ям. Дехто з мандрівників навіть помер. Впродовж своєї подорожі ризиковий парижанин подолав 501 тис. км і був поранений 44 рази. Зі Станиславова пан Анрі мав намір продовжити подорож Європою і дістатися назад до Парижа приблизно через вісім місяців.
Олена БУЧИК |
