Історія народів часто пишеться не лише на політичних трибунах чи на полі бою — вона народжується також у храмах, у шкільних та університетських аудиторіях, у наукових лабораторіях, у щоденній сумлінній праці в кожній царині суспільного життя. Вона твориться і в редакціях газет — у тих тихих кімнатах, де люди слова намагаються пояснити сенс подій, підтримати віру й надію, даючи суспільству правильний напрямок. Саме такою була і залишається історія нашої греко-католицької газети «Нова Зоря», яка цього року відзначає одразу два ювілеї: століття з моменту заснування та 35 років від дня свого відновлення. Пише “Західний кур’єр” з посиланням на сторінку Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ. 7 січня 1926 року, у сам день Різдва Христового, у Львові побачив світ перший номер «Нової Зорі».
Це була не просто дата — це був знак. Адже сама назва газети звучала вже як програма: нова зоря — це світло, що сходить у темряві. Саме так сто років тому постало видання, яке прагнуло бути значно більшим, ніж просто джерелом новин — воно хотіло стати голосом віри, думки і відповідальності. Його поява була не випадковою. Воно було відповіддю на духовну і культурну потребу часу. 27 березня 1991 року, після довгих десятиліть темряви і переслідувань Української Греко-Католицької Церкви, «Нова Зоря» повернулася, щоб знову промовляти: щиро, глибоко і з надією. Після років випробувань і вимушеного мовчання вона знову стала простором живого слова, яке шукає правди і підтримує людину.
Сьогодні «Нова Зоря» стоїть на перехресті історії та сучасності — як світло, що не лише освітлює, але й стає орієнтиром, допомагаючи бачити реальність крізь призму віри. Адже вже тоді, сто років тому, у першому числі редакція чітко сформулювала свою місію: «До наших Читачів! В день Різдва Христового загостила до Ваших хат «Нова Зоря», тижневик Української Християнської Орґанізації Яке завдання матиме цей часопис? — спитає неодин. Вже в першім ви письма «Наші Вісти» — подали ми в головних нарисах напрям праці Ук поширяти буде й наш часопис, подаючи притім важнійші біжучі спра життя і з всесвітнього католицького руху. Ми не думаємо закривати бажаємо йти підступом, хитростю, але явно й отверто.
Головним нашим завданням буде підносити й будити релігійне освідом поглиблювання і оборону католицького світогляду на всіх областях жи хочемо боронитися проти напору більшевизму, проти новомодного сек на католицьку Церкву. Надто бажаємо враз з иншими народними установами співділати у н освідомлованню найширших кругів українського населення, попирати п відблиском відвічної Божої правди. В суспільному питанню наш часопис стоятиме на прінципі науки като співпрацювати до справедливої реформи невідрадних суспільних віднос Боронитимемо наші народні права й установи перед насильством і не політичним народним партіям йти з помічю вибороти українському н свободу і самостійність» («Нова Зоря», ч. 1, 7 січня 1926 р.). Це був не просто редакційний вступ — це був маніфест.
Ідея створення като виникла в середовищі духовенства, яке усвідомлювало, що українське суспі політичних газет, але й видання, яке б формувало християнський світогляд. цієї справи став єпископ Станіславівський Григорій Хомишин (зарахований Іваном Павлом II 27 червня 2001 року як мученик, що загинув у київській в яка добре розуміла, що Церква повинна бути присутньою там, де формуєтьс цього, на його переконання, необхідними були католицькі організації, освіт підтримав створення «Нової Зорі» як інтелектуального центру католицького Християнської Організації.
Водночас справу заснування та меценатської підтримки «Нової Зорі» розділ католицький ієрарх — єпископ Перемиський Йосафат Коциловський, який блаженним (27 червня 2001 року Папою Іваном Павлом II як мученик, пере владою). Преса, як пізніше висловиться єпископ Григорій Хомишин, – це «велика шк часопис нерідко «…заступає учителя, священника й техніка». Сьогодні, сто років потому, гортаючи архіви, дедалі виразніше розумієш: «Н швидкістю — вона виважено шукала глибину. Вона не кричала, а тихо пере а поглиблювала, не маніпулювала, а формувала. Кожен тодішній номер газе жила вона тим принципом, який і сьогодні звучить напрочуд сучасно: преса дзеркалом подій, але й їх учителем та провідником. Саме цей принцип став Спочатку «Нова Зоря» виходила як тижневик, а вже від 1928 року — двічі н існування між 1926 і 1939 роками було видано понад 1200 номерів. Її накла приблизно 2000 примірників, що для тогочасної української преси було знач Редакцію формували відомі інтелектуали та священники.
Першим головним Теодосій Тит Галущинський, ректор греко-католицької духовної семінарії у Львівського Василіянського монастиря, а в майбутньому – архімандрит Вас її багаторічний редактор — Осип Назарук, відомий письменник (автор істор «Роксолана» та «Осмомисл»), політичний діяч, член уряду ЗУНР і публіцис від 1928 року. Міжвоєнна Галичина була простором гострих ідеологічних суперечок. Існу радикальні, соціалістичні, москвофільські. У цьому середовищі «Нова Зоря сформувати католицьку суспільну думку українців. На її сторінках друкувал роздуми, аналізувалися політичні події, обговорювалися літературні реценз Газета прагнула показати, що віра не є лише приватною справою людини, а освіти і виховання, маючи значення для всього суспільства. Цікавим є факт, що «Нова Зоря» була відомою не лише в Галичині.
Її передп українці в Європі та Америці. Саме тому українські емігранти, священники уважно стежили за її публікаціями. Про те, що «Нова Зоря» виходила далек найкраще свідчить лист українського греко-католицького єпископа у США Богачевського, написаний у 1934 році з семінарії у Стемфорді. В ньому він Зорю», але й змалює живу сцену з минулого. Він пригадує рекреаційну залу семінарії, де на кріслі сидів старенький о. прелат Ізидор Дольницький і з пр зацікавленням питав: «А що там пишуть?». Семінаристи читали йому уривк «Діло», «Галичанин», «Руслаа», а він уважно слухав і не раз критично висл про брак на тому фоні католицької преси. У цій, на перший погляд, буденній глибша правда: українське суспільство тоді мало різні голоси — ліберальні, москвофільські, але з болем відчувало відсутність власної католицької прес підкреслює Богачевський, поява «Нової Зорі» стала здійсненням того, що р неможливим: «посідаємо поважну католицьку пресу, передовсім “Нову Зорю швидко перетнуло океан — «Я чув слова признання для “Нової Зорі” від ріж — засвідчує він. Для нього особисто газета була цінною тим, що «подає точ українського життя», а працю її редакції він називає «школою католицької ж українців». У цих словах — не лише оцінка, але й свідчення того, як друков мостом між Україною та її діаспорою.
Варто також відзначити, що «Нова Зоря», призначена насамперед для духов інтеліґенції, вже у червні 1927 року стала основою для створення народної «Правда». Обидва видання мали спільних працівників і діяли в одному при площі Ринок, де у 1926 році над аптекою-музеєм розташувалася редакція «Н Перервана історія У вересні 1939 року, після початку Другої світової війни і радянської окупац газети з відомих причин радянська влада закрила. Разом із закриттям газети цілу традицію української католицької публіцистики. Але ідея не зникла. Після Другої світової війни назва «Нова Зоря» знову з’я році газету під цією назвою почали видавати українці у Чикаго як орган єпа Вона виходила по 80-ті роки минулого століття українською та англійською виданням для українців Америки. Відродження після тиші Через десятиліття мовчання «Нова Зоря» повернулася.
На початку 90-их ро Владика Софрон Дмитерко вирішив відновити часопис на теренах тодішньо єпархії, але як всеукраїнське видання з історичною назвою «Нова Зоря». І п відновленого часопису був приурочений поверненню в Україну Глави УГКЦ Мирослава-Івана Любачівського. Він вийшов 27 березня 1991 року. Розпові Мирослав, коли побачив часопис, дуже зрадів і вигукнув: «Ого, «Нова Зоря Перші наклади «Нової Зорі» становили дві тисячі примірників. У наступни перетнув позначку в понад 10 000. Тодішній колектив газети очолив випуск факультету Чернівецького державного університету ім. Юрія Федьковича п році він став директором і однойменного видавництва, а 1999-го – рукополо сан. 13 вересня 2016 року новим головним редактором часопису «Нова Зоря» бу Бойко зі Згромадження Воплоченого Слова, настоятель парафії Святих Кир справах монашества Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ. А з квітня 2018 доручено здійснювати авторові цієї статті. Крім того, згідно з рішенням Синоду Єпископів Івано-Франківської Митроп травня 2018 р. в м. Івано-Франківську, газеті «Нова Зоря» надано статус офі Франківської Митрополії.
Основні завдання відновленої газети були чітко висловлені Преосвященним Дмитерком, єпископом ординарієм, в першому номері, який вийшов 27 бере «До редакції, усіх читачів «Нової Зорі». Вітаємо та благословляємо нашу українську греко-католицьку газету, продовжує своє життя під відомою старшим громадянам назвою «Но Часопис цей виходив у Галичині між 1926 і 1939 роками, стоячи на ст греко-католицького віровизнання, на сторожі християнських звичаїв і і старшу громадськість на ідеях правдивого християнського патріоти громадянського обов’язку, так потрібних для українського народу. Знаємо труднощі сьогодення, одначе надіємося на велику силу Добра т духовенство та віруючі громадяни підтримають цей благородний почи будуть допомагати становленню газети як своїми статтями, дописа датками та порадами. Адже, згідно зі св. Апостолом Павлом, метою слова є «навчати, докор виховувати у справедливості, щоб Божий чоловік був досконалий, до в готовий» (ІІ Тим. 3, 16–17). Тому просимо Божого благословення, щоб наша газета цю місію на сл народу виконала з честю!» («Нова Зоря», ч. 1-2, березень-квітень 1991
Без жодних перебільшень можна ствердити, що газета «Нова Зоря» відразу стала однією з найкращих католицьких видань Східної Галичини міжвоєнн після свого відновлення вона відразу підтвердила свій авторитет, повернувш відповідальності до читача. І сьогодні наша місія не менш важлива, особлив закриваються друковані видання. Проте немає значення, в якій епосі ми б н є тільки та, яка читає. Коли були сказані ці слова, не було ні інтернету, ні со тільки газети та книги. Сьогодні можна сказати, що думаючою нацією є та, телебаченням та соцмережами, а вдумливо читає якісні й професійні аналіт Сьогодні, святкуючи 35-річний ювілей відродження нашої газети, ми йдемо видання, і з онлайн-версією (www.novazoria.com.ua), запрошуючи й надалі г через призму Божого слова та вчення Церкви. Лише так виконаємо заклик Х усі народи», будучи добрими сівачами слова Божого. Так, за цих сто років світ змінився. Інформація стала швидшою, новини — розсіянішою.
Але одна річ залишилася незмінною – потреба в правді. Ще у міжвоєнні роки «Нова Зоря» наголошувала, що добра преса покликан але й формувати — бути вчителем і провідником. І сьогодні ці слова звучать сучасний світ переповнений інформацією, але не завжди наповнений змісто Основне завдання «Нової Зорі» було сформульоване ще на початку її існува релігійне освідомлення, поширювати, поглиблювати і захищати християнсь сферах життя. Ця місія не втратила своєї сили — навпаки, у час цифрового випробувань, принесених виснажливою війною, вона стала ще більш необх Ювілей «Нової Зорі» — це не лише історія редакції, а й історія її читачів: ти складні часи, читав і передавав газету іншим, залишаючись вірним її слову. коли її друкують, а тоді, коли її читають. Віримо, що особливо цінним стає війни, коли ми, попри всі виклики, прагнемо, щоб разом із «Новою Зорею» надія, тепло й підтримка. У цей ювілей редакція щиро дякує всім, хто був і читає, передплачує та ділиться нею з рідними й друзями, роблячи цю працю справді спільною. Сто років — це історія і досвід. Тридцять п’ять років — це відродження й р найважливіше — це те, що між цими датами. Віра у силу слова. Віра в те, щ Віра в те, що навіть у найтемніші часи, під час війни та випробувань, сходи допомагає бачити. Світло, яке приходить у дім разом із добрим словом, над хто читає, думає і шукає правди, ця зоря буде сходити знову і знову, несучи віри в кожну оселю.
о. Іван СТЕФУРАК, головний редактор газети «Нова Зоря»,
керівник Департаменту інформації Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ |
