Середа, 29.05.2024, 20:07:12

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Квітень 2011  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930
 
Архів новин
Головна » 2011 » Квітень » 21 » Сумна доля галицького коміка з Старого Угринова
09:52:41
Сумна доля галицького коміка з Старого Угринова
Іван Франко у своїй статті «Руський театр» називав його артистом «дійсно талановитим і заслуженим», українська преса захоплювалась його образами у виставах «Сватання на Гончарівці», «Наталка Полтавка», «Шельменко-денщик», «Підгоряни», «Ревізор». Він народився в селі, де через кілька десятиліть ті  ж  герої поставали на сцені вже завдяки місцевим аматорам драматичного гуртка, організованого ще одним великим українцем — Степаном Бандерою.
Його імя — Степан Стефурак. Про цього діяча української культури сьогодні несправедливо призабули як земляки, так і ширша громадськість краю. А були часи, коли театр був чи не найважливішим фактором формування суспільної свідомості, а щодо українців Галичини, то тут сценічне мистецтво значною мірою спричинилось до відродження та піднесення національних почуттів  тогочасного населення.
Яскравим явищем у культурному житті Західної України став театр товариства «Руська бесіда». Об’єднання «клюбного типу», що діяло в 1861—1939 роках, було засновано у Львові на базі гуртка «Молода Русь» для плекання товариського життя і скріплення й піднесення національного духу. Згодом воно  поширилось на Перемишль, Станиславів, Тернопіль та інші галицькі міста. У 60—80-х роках ХIХ ст. товариство було активним осередком культурно-просвітнього та політичного життя краю. На той час театр був важливим для впливу на свідомість мас, але у Львові, та й у Галичині загалом, панівні позиції займала польська драма. Українське театральне мистецтво, незважаючи на вагомі історичні традиції, перебувало у зародковому стані. Саме тому відомий діяч посол Галицького сейму Ю. Лаврівський опублікував у газеті «Слово» статтю «Проект до заведення руського театру у Львові», а в січні 1864 р. подав свої пропозиції до новоствореного товариства «Руська бесіда». 9 січня 1864 року на засіданні театрального відділу товариства було обрано першого директора майбутнього театру — Омеляна Бачинського, а вже 29 березня відбулась прем’єра вистави «Маруся» за п’єсою Г. Квітки-Основ’яненка. З того часу навколо цього театру гуртувались найкращі музично-виконавські сили Галичини (музику для постановок писали, наприклад, М. Вербицький, С. Воробкевич, А. Вахнянин). Вперше західні українці створили професійний театр. У 23 роки прийшов до театру «Руської бесіди» Степан Стефурак. На жаль, біографічні дані про митця досить скупі. Читаємо в енциклопедіях: «Степан Стефурак (16 січня 1846—† 25 вересня 1888, Львів), актор, один із визначних коміків галицької сцени, родом зі  Старого Угринова (Калущина). Був особисто знайомий з Іваном Франком.
Тогочасна критика відзначала Стефурака як одного з найкращих комічних акторів. У своїй рецензії на виставу, опубліковану в польській газеті «Kurier Lwowski» (1889.—№321. —19.11), І. Франко, пишучи про виконання актором Керницьким ролі Шельменка, назвав її «коронною роллю світлої памяті Стефурака». Особливо плідними у його творчій кар’єрі були 1882—1888 роки, коли директорами були і. Біберович та І. Гриневецький.
Життя українських театралів було нелегким, акторам доводилось працювати в екстремальних умовах: постійна матеріальна скрута, роз’їзди, непристосовані приміщення, утиски з боку влади — все це сповна відчув на собі  Стефурак. Хоч, як стверджував іван Франко, «в історії нашого національного відродження театр аж до 80-х років не грав ніякої ролі, а в Галичині він і далі (тобто до 1905 р.) не став ніякою культурною силою», театрали з «Руської бесіди» робили все, щоб силу мистецтва використати для піднесення культурного рівня українських, здебільшого — селянських мас. Великий Каменяр високо цінував талант С. Стефурака, співчував йому в життєвих незгодах. 1893 р. у статті «Руський театр» він писав: «Що й казати про артистів і артисток заслужених, талановитих, які одержують по 30, 40, 50, або 60 ринських місячної платні і з того повинні утримуватися, оплатити безперестанні мандрівки й перевози, пристаратися вбранням, а не раз навіть реквізиту, потрібних для їхніх ролей; до того повинні заощадити дещо на виховання своїх дітей і на власне забезпечення, щоб колись не довелося за прикладом покійного Стефуракаѕ вмирати майже голодною смертю».
Помер актор у Львові в 42 роки, похований на Личаківському кладовищі. У рідному селі навіть старожили не пам’ятають Стефурака, не залишилось ні родичів, ні однофамільців (у Стефураків не було дітей).
Тарас ФЕДОРІВ

Переглядів: 937 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024