100 років тому, 26 листопада 1911 р., у залі «Руської Бесіди» (тепер вул. Січових стрільців, 24) видатний поет читав для станіславівської інтелігенції свою поему «Мойсей». У Станіславові Іван Франко побував неодноразово. Вперше це сталося 1880 року, коли його вели етапом з Коломиї до Нагуєвичів. Переночувавши в камері попереднього ув’язнення (за версією одних дослідників, — у будинку на Галицькій вул., 7-а, інших — у підвалах ратуші), поет у супроводі жандарма відбув до рідного села. У 80-х роках І. Франко встановив тісні зв’язки з таємним гуртком захоплених соціалістичними ідеями станіславівських гімназистів, серед яких були університетські товариші Фелікс тa Iгнацій Дашинські і Владислав Дзвонковський. Кілька разів у 1883—1884 роках письменник зупинявся у будинках Ф. Дашинського (тепер вул. Гетьмана Мазепи, 66) та В. Дзвонковського (вул. Островського, що у мікрорайоні «Майзлі»). У Дзвонковських відбувалися молодіжні літературні читання. У 1883 р. він познайомився з рідною сестрою свого товариша Юзефою і закохався в неї. Та хвора на туберкульоз учителька Ю. Дзвонковська померла. Її поховано на цвинтарі, де сучасний Меморіальний сквер). Їй письменник присвятив вірші «Не схиляй своє личко прекрасне», «Осторога», «Н. Й.», «Тричі мені являлася любов», «Гей, рибачко чорноока», «Апострофа», «Перспектива», «До Юзі Д.», «Газеля», «Рік минув як ми пізнались», «Я забув» і повість «Не спитавши броду». За свідченням деяких джерел, І. Франко з М. Павликом планували на базі підупалого господарства Дзвонковських заснувати рільничу спілку й зайнятися наукою. Однак через нерішучість матері Юзефи Антоніни здійснити ці плани не вдалося. Влітку 1884 р. під час подорожування Карпатами І. Франко познайомився з учителем Станіславівської гімназії лексикографом і мовознавцем Євгеном Желехівським (1844—1885) і заприятелював із ним, кілька разів бував у нього вдома на вул. Голуховського, 21 (нині вул. Чорновола). Про творця правопису «желехівки» І. Франко приязно відгукувався у статті «Українська руська студентська мандрівка літом 1884 р.». Могила мовознавця Є. Желехівського збереглася на кладовищі у Меморіальному сквері на вул. Незалежності. У грудні того ж 1884 р. Каменяр виступав у Станіславові на установчих зборах Товариства українських жінок на другому поверсі української читальні (площа Ринок, 6). У статті «Перші загальні збори Руського жіночого товариства в Станіславові (газета «Діло», 11 грудня 1884 р.) І. Франко подав докладний звіт про роботу першого в Галичині жіночого товариства. 1 квітня 1889 р. відомий громадський діяч взяв участь у вечорі пам’яті Т. Шевченка, який організували члени таємного соціалістичного гуртка «Поступ». 31 березня 1890 р. І. Франко з дружиною знову прибув до міста на запрошення члена комітету з проведення Шевченкової річниці свого давнього товариша Лукича. Письменник виголосив блискучу доповідь і трохи погостював у свого приятеля на вул. Липовій, 78 (тепер вул. Шевченка). У 1892 р. І. Франко виступив у Станіславові на селянському вічі, яке розігнала поліція. Через кілька місяців разом із М. Павликом він організував з’їзд Радикальної партії. Влада не давала дозволу на проведення форуму в належному приміщенні, тому довелося використати для цього залу очікування міської лазні (тепер вул. Низова, 5), власником якої був учитель місцевої гімназії І. Яхно.Крім згаданих станіславівців, письменник підтримував тісні приятельські стосунки з адвокатом і фольклористом М. Бучинським (1847—1903), педагогами й культурно-громадськими діячами братами Корнилом, Леонідом і Романом Заклинськими. Загальновідомо, що в серпні 1899 р. І. Франко за допомогою викладача учительської семінарії Р. Заклинського виявив у Станіславові низку важливих документів з історії Галичини XVII—XVIII ст., на основі яких написав кілька історичних статей. Петро АРСЕНИЧ
|
