У селі Саджава Богородчанської громади ексгумували рештки радянської розвідниці-радистки Антоніни Верещагіної. Вона була похована на території місцевої школи.

Про це Суспільному розповів виконавець науково-пошукових робіт комунального підприємства “Пам’ять” Іван Князевич.

З його слів, радистка Верещагіна на території школи була вже перепохована. Після того, як її рештки заберуть з могили, їх передадуть представникам селищної ради, яка замовила ці роботи.

Рештки не мають анатомічної цілісності. Вони складені просто в труну. За історією, це — товаришка Верещагіна. Якщо подивитися на цей меморіал, він — взірець радянської пропаганди. Судячи за збереженнями зубів, особа дійсно була молодою. Як бачимо, їй було 22 роки, — каже Іван Князевич.

Ця могила з пам’ятником на території Саджавського ліцею — приблизно з 1970-х років, розповідає директорка освітнього закладу Ірина Коцюбинська. Ексгумувати тіло запропонували жителі Саджави й працівники школи.

На початку війни переселенці, які приїхали у наше село, дуже здивувалися. Кажуть: “Як у вас тут могила на території школи? Для чого вона вам?” Тому ми одразу написали звернення до селищної ради. Це давно ініційовано, але питання стояло із запитом щодо офіційного перенесення, — пояснює Ірина Коцюбинська.

Директорка народного музею етнографії і побуту села Саджава Галина Мороз каже, що Антоніна Верещагіна була радянською розвідницею-радисткою з російського міста Туапсе. Вона та ще десять розвідників в 1944 році потрапили в село на парашутах. Про решту розвідників інформації мало, Верещагіна загинула.

За її словами, після того, як у 1960-70 роках в лісі знайшли рештки радистки-розвідниці, її перепоховали на території школи. На цю могилу приїжджали родичі Антоніни Верещагіної.

На території Богородчанської громади більше немає поховань радянських солдатів чи працівників НКВС поза межами кладовищ, каже голова громади Ростислав Заремба. З його слів, на ексгумацію вони не витратили грошей з місцевого бюджету, бо роботи виконали працівники комунальних підприємств.

Після Другої світової війни сюди закидали радянські диверсійні групи передусім для боротьби з нашими повстанцями. Очевидно, що мати це на території школи — це не нормально. Тіло, звичайно, буде поховане по-християнськи, імовірно, на кладовищі у селі Саджава. А демонтаж пам’ятника — це питання організації будівельних робіт: як швидко його вдасться демонтувати, наскільки міцна там бетонна основа. Це — питання кількох днів, — говорить Ростислав Заремба.