Вівторок, 28.05.2024, 01:10:17

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2012 » Березень » 24 » Важка дорога, вимощена словом
18:12:01
Важка дорога, вимощена словом
Наші постійні читачі знають, що газета вже писала про  уродженку Прикарпаття, учасницю визвольних змагань, політв’язня Катерину Мандрик—Куйбіду. 17-річною стала вона підпільницею-зв’язковою УПА, за що згодом була засуджена до 10 років ув’язнення в таборах суворого режиму. і в роки підпілля, і в таборах свої думки та відчуття, свої тривоги та сподівання вона виливала у віршах, які дійшли до читача уже в роки незалежності. Реабілітована 1991 року. Померла в березні 2004-го і похована у Львові на Личаківському цвинтарі. 2005 року в Болехові Катерині Мандрик—Куйбіді встановлено пам’ятник. Її ім’я присвоєно Козаківській загальноосвітній школі I-III ступенів Болехівської міської ради. У 2012 році відзначатимемо 85-ту річницю від дня народження поетеси. Ми пропонуємо вашій увазі статтю про цю непересічну жінку та її поетичний талант за авторством академіка НАН України Миколи Жулинського.
Я чую силу спротиву до болю,Яка мене наповнює ущерть:Або здобудеш вимріяну волю,Або достойну вигадаєш смерть!
Цим вистражданим, вибореним ідейно-світоглядним кредо керувалася авторка вірша «Благослови вогнем, а не словами...», зв’язкова УПА Катерина Мандрик—Куйбіда, в долі якої боротьба за волю України і творчість не лише поєдналися органічно, а й взаємно стимулювали.
Вірш «Благослови вогнем...» написаний у 1946 році, коли її батька енкаведисти два місяці немилосердно били в болехівській тюрмі, всередині все повідбивали і нарешті, нічого не вивідавши, відпустили помирати додому, тоді чи не вперше Катерина пережила глибоке трагічне потрясіння. Ніякого власного дому, своєї хати сім’я Михайла Мандрики вже на той час не мала — помирав покалічений чоловік у чужих людей. Молода дівчина із жахом і ненавистю пережила цю трагічну подію, бо побачила, до якої жорстокості доходять совєтські окупанти, намагаючись приборкати дух і волю її народу.
Того ж 1946 року влітку Катерині уві сні з’явився ісус Христос і провістив: «Я закликав людей, щоб покаялися, щоб молилися, а ти, дитино, пам’ятай, що тепер 46-й рік, а ти, дитино, за чотири роки, в 50-му році, будеш на страшному суді».
І  всі ці чотири роки, коли зв’язкова УПА опікувалася повстанцями — лікувала і доглядала поранених, прала їхню одежу, приносила їжу, переводила через гори, доставляла повідомлення, ходила в розвідку, — вона думала, що ж станеться в провіщеному 1950 році.
І таки настав цей страшний суд — 25 жовтня 1950 року Катерину Мандрику заарештувало районне МГБ і лише через 14 років — після страшних тортур, нелюдських знущань, непосильних робіт і жахливих поневірянь по сталінських концтаборах вона в 1964 році повернеться в Україну. Повернеться інвалідом другої групи.
Випробування вогнем самопожертви розпочалося не в 1946 році — значно раніше, коли Катерині йшов 18-й рік і вона долучилася до національно-визвольного руху. Тоді ж вона відчула смак образного слова і бажання виповісти свої думки й переживання у віршах.
Приходять у її рідний край «другі совєти» — окупанти в тозі визволителів від гітлерівського нацизму. Катерина Мандрик з особливою емоційною чутливістю реагує на носіїв «кривавих ідеалів», відчуває непогамовну потребу боротися, помщатися за смерть своїх односельців та вояків УПА і боронити свою Україну.
Злоби кривавої пророки,
Що вивергають з горла смерть,
Ви тут пробудете, допоки
Ми гнівом сповнимося вщерть.
Переінакшить нашу вдачу
Не вдасться, нелюди, і вам.
Ми збережем любов гарячу
і вірність наших корогвам!
Цей вірш 1945 року «Криваві ваші ідеали...» є своєрідною клятвою молодої патріотки, яка у Великий День Воскресіння Христового посвячує себе на жертовну боротьбу з радянським окупантом.
І чим активніше Катерина Мандрик втягується в боротьбу УПА за національне звільнення, тим виразніше проступає в її поезіях публіцистичний струмінь, тим потужнішим стає громадянський пафос і патріотичний голос. Ми можемо нині лише гадати, скільки поезій, що народжувалися під час лісових переведень повстанців чи по дорозі зі Львова до Комі АРСР у худоб’ячому вагоні, чи в холодні ночі в бараках під землею, не вилилося на папір, забулося — не запам’яталося, скільки образів на знайшло своєї поетичної форми — хіба в таких немилосердно важких для виживання умовах було до творчої праці? Але якщо судити по віршах, які не мають дат написання, то неминуче утвердиться думка, що Катерина Мандрик-Куйбіда була настільки глибоко «заряджена» на образне мислення, що навіть на пограниччі життя і смерті у її свідомості пульсували естетичні почуття.
Катерина Мандрик—Куйбіда надзвичайно емоційно чутлива натура, від природи наділена даром провидіти. Треба було мати таку духовну силу, щоб усвідомити й переконати себе, що віднині її ангелом-хранителем є Матір Божа Гошівська. «Так воно і сталося: з молитвою до Бога я стійко переносила всі нелюдські умови пересилок і концтаборів. Молитва до Бога допомогла пройти мені через усі муки комуністичного пекла знущань», — згадуватиме на схилі свого страдницького життя Катерина Мандрик—Куйбіда.
Згодом вона наголошувала: «За цих нелюдських обставин виникала особлива потреба в інтенсивному духовному житті. Лише воно тримало тебе людиною попри намагання системи перетворити кожного на тварину, яка живе тільки інстинктами. Глибокі релігійні переживання, пошук сенсу саме в такому табірному житті, обов’язок продовжувати боротьбу в нових умовах, звернення до творчості дозволяло в’язням зберегти себе і вижити».
Ця мужня патріотка України зуміла породити і виплекати в своїй душі свободу. Свободу вибору свого місця в національно-визвольній боротьбі та свободу творчого самоздійснення.
Микола ЖУЛИНСЬКИЙ. Академік НАН України

Переглядів: 604 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024