Високоповажна президіє! Вельмишановні делегати та гості з’їзду!
Маю велику честь виступити перед Вами - справжньою елітою української нації, як представник Івано-Франківської Обласної організації Національної Спілки краєзнавців України, і доповісти Вам, делегатам V позачергового з’їзду Спілки, що прикарпатські краєзнавці упродовж багатовікової історії живуть з почуттям єдиної української краєзнавчої родини та самовідданою творчою працею вносять достойний вклад у вивчення рідного краю, великої України. Це особливе значення має у ці дні коли ми відзначаємо свято соборності України, а скриті недруги і відверті вороги намагаються нас роз’єднати. 
Більше 1000 праць кожен опублікували, висвітлюючи складні історичні процеси наші члени Спілки академік В.В. Грабовецький, доценти, П.І. Арсенич, Б.М.Гаврилів, видав енциклопедичні словники походження власних назв гір, полонин, рік Карпат, доцент М.М. Габорак, підготував фундаментальне історико-краєзнавче видання «Покуття» колектив під керівництвом професора В.В.Марчука, енциклопедичний словник-довідник м. Івано-Франківська видано під керівництвом докторанта Карась Г.В., фундаментальні дослідження історії Давнього Галича опубліковано доцентом І.М.Ковалем і професором І.Ф.Миронюком, готуються енциклопедичний довідник музеїв Прикарпаття під керівництвом професора В.С.Великочого, Монографія «Козацтво і Західна Україна: історія, культурна спадщина» за участі доцента М.В.Сигидина, видав семитомну історію рідного села Д.І. Мохорук, він же написав історико-краєзнавчий роман «Помазаник божий» про Тронька П.Т., регулярно видається альманах «Краєзнавець Прикарпаття», створено Веб-сайт обласної організації НСКУ, який щоденно веде і поновлює А.М.Чемеринський, понад 30 книг видано про Івано-Франківськ історико-краєзнавчим об’єднанням «моє місто» під керівництвом З.Й.Жеребецького та професора І.С. Монолатія.  Для пошанування подвижницької праці краєзнавців за нашим поданням облдержадміністрацією та обласною радою засновано обласну краєзнавчу премію ім.проф.В.Полєка. Яка присуджується з 2010 року щорічно трьом лауреатам по 5 тис. грн. кожна. З 2011 року засновано обласну премію Спілки за кращу книжку Року у розмірі 1 тис. грн. у 2 –х номінаціях: наукова монографія та науково-популярне краєзнавче дослідження. Премія виплачується за рахунок членських внесків. Крім того у 2012 році засновано Івано-Франківську міську краєзнавчу премію. Постановою ІV з’їзду Національної Спілки краєзнавців України найважливішим і найпріорітетнішим завданням на найближчий період визначено підготовку енциклопедичного багатотомного видання «Історії міст і сіл України», яке б відповідало рівню сучасних наукових вимог та базувалося на ґрунтовних дослідженнях, на новій джерельній базі. На третьому десятку років незалежності України маємо відзначити, що об’єктивність української середньовічної, стародавньої і особливо нової історії в багатьох випадках викликає сумніви. Напевне це не дивно адже джерельна база нашої багатостраждальної історії ще не до кінця вивчена. Візьмемо для прикладу нашу область. Розвиток краєзнавчих досліджень Івано-Франківщини на науковій основі визначають вчені – краєзнавці вишів Івано-Франківська особливо, Прикарпатського Національного університету ім. В.Стефаника. Облдержадміністрацією та обласною радою на базі університету створено науково-дослідну установу, інститут історії, етнології та археології Карпат на чолі з професором і членом спілки Кугутяком М.В. Колектив інституту цілеспрямовано досліджує стародавні і середньовічні культові пам’ятки Прикарпаття, оборонні і виробничі комплекси краю, транскарпатські шляхи, історичну топонімію, традиційну культуру етнографічних груп, історію національно – визвольного руху. Поки, що проведена своєрідна інвентаризація етноісторичної і культурної спадщини Гуцульщини. Вченими виявлено більше 150 досі невідомих пам’яток різних історичних періодів лише в одному етнорегіоні. Серед них десятки середньовічних городищ, монастирів, замків, оборонних дворів, соляних виробничих комплексів сконцентрованих біля стародавніх шляхів і переходів. Відкрито велику групу скельних храмів Українських Карпат. Ця робота проводилася паралельно з дослідженнями архівів Львова, Києва, Кракова, Варшави. У результаті досліджень доведено, що край споконвіків перебував у ареалі стародавніх культур і цивілізацій, а його праслов’янське населення було носієм родових ознак староукраїнської культури, що міняє наші попередні погляди на власну історію. За підсумками роботи видано двохтомне фундаментальне видання «Старожитності Гуцульщини» і робота триває далі, адже залишається, ще багато невивчених таких об’єктів на Бойківщині, Опіллі, Покутті. Напевне на інших теренах України теж вистачає роботи по дослідженні регіональної історії. Це завдання загальнодержавної ваги і масштабу. Тому потрібна державна цільова програма проведення інвентаризації історико-культурної спадщини та видання каталогу об’єктів. Вивчення регіональної історії, узагальнення здобутих конкретних знань дасть повну велику історію України, великого і древнього українського народу. Структурно очолювати цю роботу міг би науково – дослідний інститут краєзнавства у системі Національної академії наук із повноцінними філіями в усіх регіонах України, утвореними на базі вишів, а при органах державної влади і місцевого самоврядування координацію та організаційно-матеріальне забезпечення могли б здійснювати науково-редакційні колегії, (відділи на зразок «реабілітованих історією»). Якби це було зроблене то реально до 100 річчя Української Народної Республіки до 2018 в основному завершити опис джерел та видання каталогу об’єктів історії та культури усіх регіонів України, та можна було би видати перші томи «Історії міст і сіл України». Краєзнавчі дослідження - це ті місточки які поєднують нас сьогоднішніх з нашими попередниками, це те мереживо яке створює тло історичної пам’яті народу. Пропонуємо з метою активізації, підняття авторитету краєзнавчих досліджень у місцевих радах - сільських, селищних, міських ввести на громадських засадах посади головних істориків. Та запропонувати призначити головними істориками тих краєзнавців які проживають у даній місцевості та уже внесли свій вклад у вивчення рідного краю. Це можна реалізувати невідкладно листом - зверненням Національної Спілки краєзнавців України до міських, селищних, сільських голів з роз’ясненням як це зробити. ХІІ Всеукраїнська наукова історико-краєзнавча конференція переконливо довела, що на теренах України динамічно розвивається та має великі перспективи освітянське краєзнавство. Ми вдячні Керівництву Національної Спілки краєзнавців та завдячуємо світлої пам’яті Троньку Петру Тимофійовичу за те, що ця конференція на цю тему відбулася в Івано-Франківську та була присвячена 200 – літнім ювілеям М.Шашкевича і І.Вагилевича. Освіта це функція держави, здійснення якої визначає її майбутнє на багато десятиліть уперед. Краєзнавці – освітяни складають потужну силу нашої і не тільки, обласної організації та багато працюють по вивченні маловідомих сторінок історії Прикарпаття. Просимо Міністерство освіти розробити комплексний план заходів по удосконаленню краєзнавчої роботи у навчальних закладах, де зокрема підтримати обов’язкове ведення шкільних хронік це є у багатьох країнах Європи, створення у кожній школі І-ІІІ рівня комплексного історико-краєзнавчого музею, введення доплат за керівництво шкільним музеєм, розширення мережі гуртків краєзнавчого профілю з метою охоплення ними хоча 50 % школярів. Зокрема, це завдання поставив перед освітянами і ІІІ Всеукраїнський з’їзд працівників освіти. До Міністерства культури України маємо пропозиції щодо розширення краєзнавчих можливостей. На місцях і в кожному місті і районі створити комплексні історико-краєзнавчі музеї міста, регіону на базі уже існуючих народних музеїв. Ці та інші питання, які підняті виступаючими можна об’єднати створивши Державну цільову програму розвитку краєзнавчого руху в Україні під егідою Президента чи Кабінету Міністрів України. На часі постає потреба організаційного зміцнення наших осередків Спілки та створення згідно статуту первинних, міських, районних організацій краєзнавців. Це вимагає певних зусиль і добре було б якщо би обласна організація Спілки мала хоча б одного штатного працівника – відповідального секретаря який проводив би таку роботу. Насамкінець висловлюємо певність, що новообране правління, президія та голова Національної Спілки краєзнавців України гідно продовжать усі починання Петра Тимофійовича Тронька. Маю доручення сказати, що загальне зібрання нашої обласної організації яке нещодавно відбулося підтримало обрання головою Національної Спілки краєзнавців України Олександра Петровича Реєнта, визначного науковця-історика, організатора науки і громадського діяча. Хочемо побажати всім нам нових звершень, пам’ятаючи, що розквіт української держави розпочинається із розквіту української культури, української нації. Слава Україні! | 
