На Поливаний понеділок біля церкви у селі Жуків знову співали гаївки, водили хороводи та бавились у різні ігри.

Останній раз у селі гаївки виконували десь у 2017 році. Цьогоріч їх організував 16-річний Віталій Данило разом зі своїм колективом «Жуківські бабусі». Усе для того, аби жили традиції, пише Репортер.

Віталій Данило задумав зробити гаївки ще минулого року, але тоді не вдалося. Тож цьогоріч, каже, вирішили провести, незважаючи ні на що.

Я ще був дуже малим, коли останній раз у нас були гаївки, – розповідає Віталій. – Пам’ятаю, ми стояли тут і дивилися, як люди танцювали «Вербовую дощечку» та «Огірочки». Було дуже гарно, багато людей, усі співали й танцювали. Зараз людей у селі менше, але нічого – ми все відновлюємо традицію.

Гаївки розпочали після Богослужіння. На церковному подвір’ї зібралися десь 100 людей. Жінки, чоловіки та діти зробили пів коло, аби послухати своїх «Жуківських бабусь» – Орисю Масик, Ганну Суботяк, Марію Романчук, Ганну Андрієчко та Ольгу Войтович.

Артистки виконали десяток гаївок. Почали зі старовинної «А з суботи на неділю». За словами учасниць колективу, цій гаївці понад 100 років:

Ще одна жінка її пам’ятала і дала нам. Тій жінці, Софці, 87 років, а то співали її баба та прабаба.

А з суботи на неділю темна нічка була

Та й горіла на престолі восковая свічка, восковая свічка.

Вже свічечка догорає, а сонце не сходить, а сонце не сходить

А Пречиста з Йсусом Христом до церковці входить, до церковці входить.

А як прийшла до церковці, низенько вклонилась, низенько вклонилась.

Перед нею райські двері самі сі втворили, самі сі втворили.

Втворили сі райські двері, ангели по боках, ангели по кутах,

А де ж тії палямари, що їх тутка нема, що їх тутка нема.

Після кожної пісні «Жуківські бабусі» закликали усіх до співу та братися за руки й танцювати. Після третьої веснянки найменші глядачі таки пішли у танок. Потім до них доєдналися і дорослі.

Люди танцювали «Огірочки». Це така пісня-гра. «Жуківські бабусі» співали про «Зеленії огірочки», які завивалися, а жінки й діти підспівували та, взявшись за руки, закручувалися у стовпчик. А потім, коли бабусі співали, що огірочки розвивалися, то розкручувалися.

Ще люди забавлялися у «Подоляночку» та «Качурика». Це ще дві дитячі ігрові пісні-веснянки.

«Жуківські бабусі» згадували гаївки часів їхнього дитинства.

Адже за совітів великодні традиції забороняли. Та діти, молодь і дорослі все одно потайки збиралися та співали, водили хороводи, прославляли світле Воскресіння.

Усі співали, завивали огірка, – пригадують жінки. – Ми зі школи тікали, бо не пускали. Не можна було йти. У школі спеціально робили танці, аби діти не йшли до церкви. Такий був час, що не можна було. А ми втечемо і тут граємося – «Огірка», «Лози», «Третяка». А вчителі надійдуть, а ми тікаємо.

«Жуківські бабусі» радіють, що, попри все, традиції будуть жити, бо на гаївках були їхні онуки, теж танцювали і підспівували. Кажуть, як дасть Бог дочекати, то наступного року обов’язково будуть ще.

Світлана Лелик