25 лютого минуло 140 років Якову Оренштайну — коломийському євреєві, котрий до початку Першої світової війни був монополістом видавничої справи в Галичині і ввійшов у історію як український патріот.
«Увійшов у історію» — явне перебільшення, бо мало кому відомо про життя цього загадкового чоловіка, котрий загинув за українську справу у варшавському гетто. Ми зустрілися з івано-франківським професором Іваном Монолатієм, який досліджує долю Оренштайна ще з гімназійних літ.
"Зацікавлення єврея Оренштайна недолею українців виникло не на порожньому грунті, тому що недоля єврейська і українська, чи доля двох бездержавних народів, — дуже подібні. Наука доводить, що націоналізм цих двох народів близький, бо вони боролися проти спільного ворога. Яків Оренштайн є свідченням позитивної українсько-єврейської співпраці, тому що він спричинився до того, ... Читати далі »

Міська ратуша віддавна вважається символом Івано-Франківська. Після її передачі в 2012 році у власність територіальної громади міста необхідність ретельно дбати про її вигляд стала не лише моральним, а й юридичним обов’язком міської влади. Натомість останнім часом окраса міста все більше перетворюється на базар. Аби якось виправити ситуацію, на минулій сесії міської ради депутат Володимир Чорноус порушив це питання, зробивши  відповідний запит.
 
Вирішують на словах
«Стан архітектурного ансамблю площі Ринок, де розташована ратуша, викликає постійні нарікання мешканців і гостей міста, – заявив він. – Зокрема, останнім часом обурення громади викликали новорічні атракціони сумнівної естетичної цінності та гучні автозабави доморослих «шумахерів». Тимчасові торговельні споруди, які, за первісним задумом архітекторів, мали стат ... Читати далі »

Прийшов, побачив, захопив. Саме так поляки здобули Станиславів у 1809 році. За 150 років свого існування його фортечні мури бачили багато: запеклі штурми із кривавими рукопашними на стінах, спустошливі артилерійські обстріли, тривалі облоги. Бувало, що місто здавали без бою, і гарнізон капітулював перед надпотужним супротивником. Але те, що сталося на початку ХІХ століття, взагалі ні в які ворота не лізло.

Герцогство, що мріяло стати королівством
Українських істориків мало цікавить V коаліційна війна. Тоді Англія та Австрія вирішили дати чергову прочуханку Наполеону, але вийшло все навпаки. Російські дослідники теж воліють її менше згадувати, адже їхня армія тоді виступила як союзник французів. І це напередодні 1812 року! Найбільше перебіг тих далеких подій в ... Читати далі »

Вибори. Це політичне явище добре знайоме всім. Особ­ливо коли йдеться про вибори міського голови. Усі стовпи тоді заповнюються агітаційними листівками з мужніми профілями, а в очах кожного кандидата читається заклик: «Обери мене!». Аби посісти омріяне крісло, претенденти муляють очі глядачам з телеекранів, роблять багато корисних справ, раптом дивуючи світ своєю благодійністю.
А тепер уявіть ситуацію, що якийсь кандидат вибори виграв, а потім відмовився бути мером. Уявили? «Я недостойний вашої довіри, – каже він. – І взагалі – то занадто відповідальна длямене посада». Фантастика, бути такого не може, скажете ви. І помилитесь.
Магістрат старого Станиславова складався із двох частин – польської та вірменської. Вірменську громаду очолював війт, який був старший над радниками і найвищим суддею. У 1762 році відбулися чергові щ ... Читати далі »

Найбільші рукотворні гіганти Івано-Франківщини постали в період масштабної індустріалізації краю, що розпочалася в середині 1960-х. Першість серед них ось уже півстоліття утримують 250-метрові витяжні труби Бурштинської ТЕС. На момент введення в експлуатацію вони були найвищими не тільки в Україні, але, не виключено, вели перед у цілому світі!
Бурштинський енерговелетень «ожив» в квітні 1965-го, коли запустили перший з 12-ти його енергоблоків. А дещо раніше, в лютому, завершився монтаж 180-метрової витяжної труби. Її зводила бригада висотників московського управління «Спецзалізобетонбуд». Робота була дуже ризикованою: на гору добиралися по риштуваннях, працювали ні за що не тримаючись… Попри все, здали трубу на чотири місяці раніше плану. В її «тіло» вклали 2 600 куб. м бетону, 250 тонн арматури та 400 тисяч цеглин!
Одразу по тому ... Читати далі »

«Туристичний продукт – туроператор – турист» - під такою назвою в Галичі з ініціативи генеральної дирекції Національноого заповідника «Давній Галич» відбувся семінар-діалог з основних напрямків розвитку туризму та туристичної інфраструктури, створення ефективної системи туристичної діяльності для забезпечення потреб внутрішнього туризму. До участі в семінарі були запрошені провідні туристичні фірми та агенції області, представники департаменту міжнародного співробітництва, євроінтеграції та розвитку туристичної інфраструктури обласної державної адміністрації, управління економіки та відділу туризму Івано-Франківської міської ради, відділу культури і туризму та відділу економічного розвитку і торгівлі Галицької районної державної адміністрації, Галицького національного природного парку, керівники підрозділів Національного заповідника «Давній Га ... Читати далі »

У читальному залі Державного архіву Івано-Франківської області відкрито документально-книжкову виставку «До 140-річчя від дня народження відомого книговидавця України, громадського й політичного діяча Якова Оренштайна» (25.02.1875–12.09.1942).
У експозиції виставки представлені видання творів класиків української літератури – Т. Шевченка, Л. Українки, П. Мирного, які надруковані у видавництвах Я. Оренштайна «Галицька накладня» та «Українська накладня».
Документи про життя та діяльність видавця, виявлені у фондах  архіву, на відкритті виставки анотував багаторічний дослідник, професор, доктор політичних наук Іван Монолатій.   

Довідково: Яків Оренштайн був вихідцем із відомої династії друкарі ... Читати далі »

Прикарпатський феномен скульптурної Шевченкіани вражає і захоплює. І справді, як пояснити той факт, що мешканці Івано-Франківщини, котра за кількістю населення посідає 13-те місце з-поміж усіх областей держави, а за територією лише 22-ге, впродовж століття спромоглися спорудити 211 пам’ятників і пам’ятних знаків Кобзареві. Таким здобутком не може похвалитися жодна адміністративна одиниця будь-якого масштабу, зокрема і рідна для Тараса Григоровича Черкащина.
Щодо цього науковці поки що не знайшли вмотивованого пояснення. Та факт залишається фактом, і представники Національного реєстру рекордів у передостанній день минулого, ювілейного в біографії Шевченка, року засвідчили найвище скульптурне досягнення прикарпатців відповідним сертифікатом, пише Україна Молода.
Як не дивно, ще на початках ХХ століття в Галичині, котра тоді входила до складу Австро-Угорщини, укра ... Читати далі »

На сучасному етапі розвитку вітчизняної етнології одним із актуальних завдань є комплексне вивчення етнокультурної специфіки Опілля. Важливою її складовою є дослідження та виділення локальних етнографічних особливостей життєдіяльності населення краю. У цьому контексті слід відзначити, що піднята проблематика на сьогодні залишається малодослідженою. 
Метою етнографічної експедиції НЗДГ 2014 р. було дослідження проблеми духовної культури населення Опілля та її співвідношення з базовими елементами матеріальної та господарської культури, яка відображає сутність повсякденної зайнятості населення краю в духовній інтерпретації, завданням експедиції було дослідити, через певні вміння та навички, володіти певними зняннями які використовували згідно обряду та звичаями при господарюванні. Узагальнити відповідний досвід носіїв, які ще володіють відповідним інформаційним ресурсом, практ ... Читати далі »

Театр – це магічне місце, де можна зануритися у мистецькі пристрасті й відчути творчу енергетику акторів. Театральне життя нашого міста завжди було насиченим, і за свою давню історію обросло численними легендами й бувальщинами. Ми спробували дізнатися про давні й сучасні випадки з місцевого театрального життя, і нас чекали справді цікаві знахідки.
Обласна філармонія (раніше Театр Музичного товариства імені Монюшки)
Загадковий архітектор
Створення будівлі театру розпочалося з загадки. В 1887 р. виникла ідея його побудови й були зібрані кошти. Магістрат оголосив конкурс на кращий проект, і його переможцем став архітектор Мілковський, що запропонував привабливу будівлю з куполом і колонами. Самого архітектора ніхто не знав, на вручення премії він не з’явився. Тому втілювати проект у життя довелося найманим архітекторам –  Кубинському та Лапіцькому ... Читати далі »

У п’ятницю, 20 лютого, у Івано-Франківському краєзнавчому музеї презентували довідник «Будівничі музеї Прикарпаття». У книзі – 41 розповідь про краєзнавців, які все життя присвятили розбудові музейній справі Івано-Франківської області.
Презентацію розпочали хвилиною мовчання у пам’ять про Героїв Небесної Сотні, повідомляє Репортер.
Співавторами довідника є науковий працівник музею Михайло Паньків та директор музею Ярослав Штиркало. Зізнаються, що збирати інформацію про краєзнавців було непросто.
«Мені було навіть дивно, що окремі родини наших колишніх працівників, здивовані були, питали, нащо ми збираємо інформацію, -каже Ярослав Штиркало, –  довелося пояснювати, що хочемо добрий слід залишити про вашого родича і треба було переконувати щось розказати».
Ідея видати статті про краєзнавців окремим довідником на ... Читати далі »

Івано-Франківський краєзнавчий музей представляє довідник “Будівничі музеїв Прикарпаття”.
20 лютого 2015 р. о 15:00 в приміщенні музею відбудется презентація довідника “Будівничі музеїв Прикарпаття”, в якому подані розповіді про прикарпатських краєзнавців, 41 людину, тих, хто вніс значний вклад у розбудову державних і громадських музеїв нашого краю протягом  XX ст., тих, хто вже відійшов у кращий світ. 
Довідник є пам’яттю про їхню самовіддану фанатичну працю у справі музейного будівництва. 

На вулиці Короля Данила, 10 міститься Івано-Франківський обласний шкірно-венерологічний диспансер, у народі – трипдача. Будинок диспансеру старий, ще австрійський. Це навіть не просто будинок, а справжня вілла, яка своїми вежами трохи нагадує середньовічний замок. Серед тамтешніх лікарів популярна легенда про «рідну» кам’яницю.
Колись давно будинком володіла така собі цьоця Роза. Вона була представницею найдавнішої професії і користувалась у місті шаленою популярністю. Клієнтів приймала вдома, і, кажуть, ніхто від неї не йшов незадоволений. А потім цьоця Роза підчепила якусь погану хворобу. Дуже швидко її особисті проблеми стали проблемами ледь не половини чоловічого населення Станиславова. Її проклинали, намагалися натовкти пику. Одним словом, і бізнес, і репутація були безнадійно зіпсовані.
Десь у глибині душі Роза розуміла, що неправа. Тому перед ... Читати далі »

18 лютого у Калуші відбудеться Презентація біографії Василя Бандери.
Захід заплановано на 18 лютого 2015 року. Початок о 15:00. Час презентації — орієнтовно дві години.
Організатор — Музейно - виставковий центр м. Калуша.
Захід заплановано з нагоди 100-річчя з дня народження Василя Бандери.
А відбудеться презентацію у музеї “Калуська в’язниця”, що на вул. Січинського, 19.
Довідка. Василь Андрійович Бандера (* 1915, с. Старий Угринів — † 22 липня 1942, Аушвіц-Освєнцім) — учасник національно-визвольних змагань, член ОУН, син Андрія Бандери, брат Степана Бандери, Олександра Бандери та Богдана Бандери.
Народився у родині українського греко-католицького священика Андрія Бандери і його дружини Мирослави. Був четвертою дитиною в сім’ї. Разом з братом Олександром закінчив Стрийську українську гімназію, ... Читати далі »

11 лютого з культурно-просвітницькою метою на комунальне підприємство «Івано-Франківськводоекотехпром» завітали гості з м. Бидгощ, республіка Польща.
Унікальною пам’яткою Бидкоща є Музей водопроводів і каналізації (Muzeum Wodociągów w Bydgoszczy), котрий подає історію та експлуатацію систем водопостачання та каналізації республіки Польщі з 1945 року і аж до сьогодні. Основна частина музею розташована в приміщенні 45-ти метрової вежі в парку Генрика Домбровського, а його філія в старому приміщенні насосної станції.
Музей був заснований в рамках проекту, що фінансується компанією комунального водопостачання та каналізації міста Бидгощ та фонду ЄС. В музейній вежі представлена експозиція старовинних дерев’яних водопровідних труб, гідрантів, вуличних покриттів колодязів, ванн, раковин, лічильників води та іншого обладнання систем водопостачання та канал ... Читати далі »

Звичайні оголошення, які ми бачимо щодня й одразу забуваємо, можуть колись у майбутньому виявитися ключиком до розуміння нашого часу й способу життя. Пропонуємо зануритися в історію повсякденності старого Станиславова, орієнтуючись за "меседжами", які посилають нам звичайні оголошення в тогочасній місцевій пресі.
Як відомо, з 16 лютого починається Масляний тиждень, під час якого в багатьох країнах здавна відбувалися народні гуляння й карнавали. В старому Станиславові лютий також був мало не найвеселішим місяцем у році, адже містяни розважалися на численних балах і вечірках. Карнавальні зали, костюми й зачіски дам у ті часи було прийнято рясно прикрашати живими чи штучними квітами. Як бачимо з оголошення, їх можна було придбати, наприклад, у крамниці Яна Михаліка, що знаходилася по вул. ... Читати далі »

Кілька років тому у газеті «Галицьке слово» (див. часопис за 9 листопада 2012 року) була надрукована стаття Ігоря Коваля «Один із фундаторів Богословської академії у Львові». У ній йшлося про одного із славних уродженців м.Галича,  доктора Діонісія Дорожинського. Загалом інформація про нього є  відомою, а оскільки автор, судячи із назви статті, вирішив зупинити свою увагу на його львівському періоді, то окремі факти біографії Д.Дорожинського залишилися поза публікацією. 
Тому, зважаючи на ширше зацікавлення особою цього історичного діяча,  пропонуємо цікаві і до цього часу не висвітлені факти життя Д. Дорожинського та членів його родини.Діонісій Дорожинський (31 липня 1866, Галич — 2 липня 1930, Старий Мізунь) — священик Української Греко-Католицької Церкви, богослов, церковний і освітньо-культурний діяч. Походив із сім&rsq ... Читати далі »

Коли будете повертати з вулиці Січових Стрільців на Чорновола, зверніть увагу на кам’яницю ліворуч, де раніше був інститут туризму. На стіні під балконом є кам’яна рамка. Донедавна вважав, що її зробили спеціально для пам’ятної таблички про радянських танкістів, яку відкрили у 1969 році, а демонтували на початку дев’яностих.
Натомість недавно на одному із краєзнавчих форумів з’явилась фотографія часів Другої світової війни, де німці ховають когось із своїх. Траурна процесія проходить повз наріжний будинок, і на задньому плані добре видно оту саму рамочку, а всередині – текст. Про танкістів писати було відчутно зарано, тоді про кого?
За словами краєзнавця Михайла Головатого, цю кам’яницю збудував у 1899 році власник дріжджової фабрики з Тисмениці. Тоді вулиця носила ім’я Агенора Голуховського – цісарського намісника Гали ... Читати далі »

Літературний музей Прикарпаття запрошує відвідати  виставку «Великої правди учитель», присвячену 125-річчю від дня народження українського письменника, народного вчителя Івана Федорака.
В експозиції виставки використані матеріали з фондових колекції Літературного музею Прикарпаття.
Виставка працює з 12 лютого 2015 року.
Наша адреса:
м. Івано-Франківськ
вул. Богдана Лепкого, 27
т. 2-50-47

Визначено переможців конкурсу-огляду музейних установ, який було проведено в області у минулому році.
Як зазначалося на засіданні колегії управління культури, національностей та релігій обласної державної адміністрації, перше місце за результатами конкурсу посів народний історико-краєзнавчий музей «Гуцульщина» у с. Яблуниця Верховинського району, друге – народний краєзнавчий музей с. Кутище Тлумацького району, музей історії школи та мікрорайону Опришівці м. Івано-Франківська, третє − історичний музей с. Заланів  Рогатинського району, народний історико-краєзнавчий музей с. Цінева Рожнятівського району, народний музей історії м. Тисмениця.
«В нашій області функціонує 25 музеїв, які є юридичними особами, також маємо понад 200 громадських музеїв, − зауважив на засіданні колегії начальник управління культури, національностей та релігій о ... Читати далі »

У Львові відновили зйомки історичного фільму про сотника Українських Січових Стрільців Дмитра Вітовського.
За справу ще два роки тому взялося Товариство пошуку жертв війни "Пам’ять". Однак тоді роботу призупинили: завадили фінансові труднощі та революційні події. Сюжетна канва кінокартини – це історія Української Галицької армії. 
Учасники Товариства не відмовилися спробувати себе у ролі акторів, дехто в образ входив вперше. Зізнається: вони живуть цією роботою, та й фільм є корисним для молодого покоління.
"Потрібно показувати правдиву історію надалі. Чим більше громадян України знатиме її, тим менше у нас буде проблем із виникненням сепаратизму і псевдореспублік, таких як ЛНР і ДНР", – наголосив голова організації Любомир Горбач.
Головного героя стрічки – військового міністра ЗУНР Дмитра Вітовського - грає Тара ... Читати далі »

Пропонуємо вашій увазі спогади Тадеуша Ольшанського про старий Станиславів, які вперше публікуються українською (із книги "Станиславів однак живе", 2010).
У своїй попередній книжці «Креси Кресів Станиславів», пишучи про площу Міцкевича, я згадував про таємничий порятунок на межі з чудом прекрасного пам’ятника нашого пророка від знищення німцями. Із пустого постаменту цього пам’ятника 17 листопада 1943 року я бачив страту гестапівцями двадцяти семи українців. І на цій найстрашнішій в моєму житті події я зосередив увагу. Згадав тільки, що пам’ятник врятував Кажімєж Талара, але про те, яким чином вдалося сховати його - понад два метри заввишки і вагою в кілька тонн, я не мав найменшого уявлення. А ще я зробив помилку у прізвищі, адже цей неймовірний вчинок здійснив Кажімєж Татара. Про це я дізнався з блискавичної реакції доньок пана Татари ‒ ... Читати далі »

Понад рік тому в центрі Івано-Франківська відкрили перший в Україні пам’ятник діячам «Руської трійці» – зачинателям національного відродження в Галичині в першій половині ХІХ ст. – о. Маркіяну Шашкевичу («галицькому Шевченку»), Івану Вагилевичу, нашому земляку з Рожнятівщини, та Якову Головацькому. Освячення пам’ятника провели митрополит Івано-Франківський УГКЦ Володимир (Війтишин), священики УАПЦ та УПЦ КП.
Цей пам’ятник чи не єдиний в області збудований тільки за громадські кошти, які зібрали понад 20 тисяч благодійників з Прикарпаття. За результатами опитування в соцмережах, 12 тисяч користувачів визнали пам’ятник «Руській трійці» найкращим в Івано-Франківську.
На жаль, 10 лютого 2015 року виявилось, що зловмисники спаплюжили центральну фігуру пам’ятника – постать Івана Вагилевича.& ... Читати далі »

10 лютого 2015 року в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка відбулася презентація енциклопедичного видання  «Снятинщина. Історико-етнографічний нарис».
Автор ідеї та організатор її втілення народний депутат України 7 скликання Гладій Василь Іванович. 
Авторський колектив половину якого складають  члени Національної Спілки краєзнавців України очолив Андрій Зіновійович Королько, докторант Прикарпатського національного університету ім.  В. Стефаника, доцент, кандидат історичних наук. Координатором проекту виступив Ярослав Іванович Романюк, референт голови Снятинської районної ради, літературну редакцію здійснила Галана Пославська, дизайнерське втілення Петра Меленя.
Видання побачило світ завдяки коштам Снятинської райдержадміністрації, Снятинської районної ради, Івано-Франківської облдержадміністрації. 
На пр ... Читати далі »

У центрі Івано-Франківська невідомі залишили «слід» на пам'ятнику засновникам галицького літературного об'єднання «Руська трійця».
З незрозумілих причин дісталося священику УГКЦ, українському поетові, фольклористу, етнографу, громадському діячеві Івану Вагилевичу

10 лютого історико-релігійними читаннями з нагоди 25-річчя виходу УГКЦ з підпілля та переходу Галицького храму Різдва Христового у лоно рідної Церкви продовжилися ювілейні заходи організовані Галицьким деканатом УГКЦ, церквою Різдва Христового та Національним заповідником «Давній Галич», які, зважаючи на кількість учасників та важливість доповідей, під завісу форуму набрали статусу наукової конференції.
Засідання розпочалася Божим благословенням декана Галицького деканату УГКЦ о. Ігоря Броновського на плідну працю. А на знак підтвердження тісної співпраці Заповідника і церкви священик вручив колективу наукової установи в особі генерального директора Володимира Костишина письмове благословення Папи Римського Франциска.
До участі в роботі форуму долучились керівники району, представники духовенства, науковці Заповідника, працівники районної бібліотеки, учні Галиц ... Читати далі »

10 лютого о 14 годині в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка відбудеться презентація історико-етнографічного нарису „Снятинщина. Стефаниківський край Черемошу і Пруту...”.
Пропоноване видання - це 732 сторінки багатогранної інформації та понад 6 тисяч фотографій, які  висвітлюють найбільш яскраві сторінки громадського життя Снятинщини, відтворюють найвидатніші пам'ятки природи, історії, культури й етнографії Покуття. Керівником авторського колективу та головним редактором книги є кандидат історичних наук Андрій Королько.
Запрошуємо всіх шанувальників історії, культури й побуту рідного краю до обласної книгозбірні!

Нерідко ми з нетерпінням чекаємо на черговий фільм жахів чи захопливий детектив. І не підозрюємо, що такі рідні вулиці й будівлі Івано-Франківська зберігають у собі таємниці, яким позаздрив би й найвидатніший творець гострих сюжетів.
Щоправда, ці таємниці ретельно вкриті мороком часу. Західний кур'єр довідався про місця Івано-Франківська, які мають страшну історію.

Площа смерті
Сучасна площа Ринок виглядає спокійно і мирно – відпочиває молодь, бавиться малеча… Важко повірити, що колись це місце було сповнене страждань. У середньовічних містах на ринкових площах зазвичай страчували відьом і злочинців, і давній Станиславів аж ніяк не був винятком.
Площа Ринок була найстрашнішим місцем для опришків, адже тут їх страчували після нещад ... Читати далі »

У ці дні минає 25 років з часу відновлення легальної діяльності Української Греко-Католицької Церкви, яка була заборонена безбожним і кривавим комуністичним режимом. Спільними зусиллями духовних провідників, політичної еліти та національно свідомих українців наприкінці 80-х років минулого століття почалося нове Українське Відродження. 
Потрібно відзначити, що процеси відродження церков, відновлення історичної правди та створення незалежної Української Держави були єдиним поступом у боротьбі з тоталітарним режимом. Тобто всі проукраїнські сили (УГС, Комітет захисту УГКЦ, ТУМ «Просвіта», «Меморіал», «Союз українок»), які пізніше так чи інакше увійшли в потужний Народний Рух України, пліч-о-пліч та крок за кроком робили спільну Українську Справу. Аналогічні події мали місце і на теренах Галицького району, і зокрема м. Галича.
Ситуація ... Читати далі »

165 років тому, 5 лютого 1850 року народився письменник, історик, економіст, філософ, публіцист і громадський діяч Остап Терлецький (1850–1902).
"Життя Остапа Терлецького цінне й важне для нас власне тим, що йому судилося жити, й терпіти, і проявляти певний вплив у Галицькій Русі в пору тяжкого перелому і в додатку судилося впасти одною з жертв того перелому... Той непоказний, скулений та мовчазливий чоловік, той педант, що не виходив на вулицю, не завинувши хусткою шиї і не позатикавши вух ватою, той чоловік, що його життя минало правильно, як добре заведений годинник: канцелярія, дешева реставрація, де їв обід, дешева кав'ярня, де пив каву й читав газети, і тісненька кімнатка, де працював і спав,— то був увесь його світ,— той, бачилось би, сухий педант та паперовий міль був увесь свій вік непоправним ідеалістом, плекав у своїй душі полум'я високи ... Читати далі »

За свою багатолітню історію столиця Прикарпаття неодноразово змінювала власні межі. Найбільш значущим стало приєднання села Княгинин у січні 1925 року, внаслідок чого площа міста зросла одразу у п’ять разів, і воно досягло берегів обох Бистриць. До скрижаль історії згадана подія увійшла, як утворення Великого Станиславова.
На початку ХХ сторіччя Станиславів був звичайним повітовим містечком Галичини, яке, щоправда, бурхливо розвивалося. Місто було великим залізничним вузлом (в 1905 році станиславівський вокзал щодня приймав і відправляв понад два десятки пасажирських потягів у п’яти напрямках), а за кількістю телефонних номерів Станиславів поступався лише Львову та Кракову. 
Водночас площа Станиславова заледве перевищувала 4 кв. км, на яких постійно мешкало понад 30 000 цивільного населення та 3 000 військових! Міську забудову творили кілька кварталів довк ... Читати далі »

Між внутрішніми і зовнішніми оборонними валами старого Галича в урочищі Качків (с. Крилос Галицького р-ну Івано-Франківської обл.) стоїть одинокий курган. Саме про цей пагорб згадував, називаючи його «Галичиною могилою»,  літописець, коли  розповідав про складні політичні події початку ХІІІ ст. Михайло  Грушевський вважав, що в Галичиній могилі міг бути похований засновник Галича. 
Пошуки могили в околицях Крилоської  гори почалися ще у ХІХ ст. І, нарешті, Т. Земенецький дійшов висновку, що цей курган розміщений на найвищій точці в урочищі Качків. У різні роки дослідженням Галичини могили займались Т. Земенецький, Й. Пеленський і Я. Пастернак. І тільки в 1991–1993 рр.  археологічна експедиція під керівництвом В. Барана і Б. Томенчука остаточно з’ясувала таємницю кургану. 
Під час розкопок тут було виявлено рештки с ... Читати далі »

Цю ділянку на сучасній вулиці Січових Стрільців забудували ще у XVIII столітті. Від початку наступного і до 1870-х тут стояв будинок вірменського купця Вікентія Аксентовича, потім його придбав друкар-українець Іван Данкевич.
Наступним власником землі й нерухомості став бізнесмен Леон Кесслер. Він завалив стару хату та в липні 1903-го оголосив про початок будови готелю на Собеського, 4. Вже у травні 1904 року готель «Центральний» відкрився.
Газета «Кур’єр Станіславовський» не скупилася на компліменти:
«Має 36 елегантно умебльованих покоїв, розкішний вестибюль, широкі світлі сходи і коридори, газове освітлення, водопровід, ванни, телефон. На подвір’ї містяться великі стайні, що здатні вмістити кільканадцять пар коней, а також возівні».
Тоді це був найкрутіший готель Станиславова. У червні того ж року на інтронізацію ... Читати далі »

У Музеї мистецтв Прикарпаття відкрито виставку ікон «Молитва за Україну». Добірку найкращих сакральних творів із колекції Івано-Франківського катедрального собору Святого Воскресіння представив його настоятель о. Юрій Новицький.
Одна із найстаріших ікон, презентованих у музеї — «Богородиця-Одигітрія» XVIII століття, виконана у стилі бароко. Перед нею горить свіча. Гурт студентів семінарії ім. Св. Йосафата «De profundis» провадить духовною дорогою відвідувачів виставки, виконуючи «Ave Maria» та «Пливе кача». Присутні вшановують хвилиною скорботи всіх героїв Революції гідності та війни на сході України.
«16 ікон — це лише маленька частина того, що є в нашому архікатедральному соборі Святого Воскресіння Христового, — каже о. Юрій Новицький. — Я радію з того, що настав час, коли ікона ста ... Читати далі »