Якщо взяти що наближений еталон – статистичні висновки, що археологічна територія княжого Галича вивчена стаціонарними розкопами і локальними розвідковими дослідженнями на неповних десять відсотків, то можна собі уявити справжні перспективи археологічного майбутнього загиблого міста. Автор статті взявся за нове прочитання наукових праць і науково-популярних публікацій Антона Петрушевича, Льва Лаврецького та Ізидора Шараневича. Бо саме завдяки їхній науковій діяльності в останній декаді квітня 1882 року розпочалися археологічні дослідження столиці могутнього Галицького князівства, причому на місці спорудження першого християнського храму в місті – літописної Спаської церкви. Дослідник приходить до висновків на основі залучення до наукового обігу маловідомих публікацій, поміщених у львівській періодиці 80-х років ХІХ ст., про міжнародне наукове визнання розкопок Лаврецького- ... Читати далі »

Під такою назвою 25 червня в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка з ініціативи історико-краєзнавчого об’єднання „Моє місто” відбувся круглий стіл, присвячений 100-літтю від початку Великої війни.
Прикарпаття – один з небагатьох регіонів України, на території якого пройшли масові, жорстокі і криваві бойові дії під час Першої світової війни. Війни, участь у якій взяли 38 країн світу, мобілізувавши до своїх армій 73 мільйони солдатів, 10 мільйонів з яких – загинули, а 20 мільйонів були поранені. Приводом до війни стало вбивство 28 червня 1914 р. у Сараєво наступника австрійського престолу Франца Фердинанда. 
Дослідження історії Прикарпаття в роки Великої війни має важливе значення  передусім тому, що між двох військових блоків – Троїстого союзу (Німеччина, Австро-Угорщина й Італія) та Антанти (Англія, Франція т ... Читати далі »

До цього часу ми друкували лише горизонтальні поштівки. Втім, для ілюстрації статті про нашу катедру довелося взяти вертикальний вид, оскільки інших в нашому розпорядженні немає.
Повна назва цього храму – архікатедральний собор Воскресіння Христового. Слово «архікатед­ральний» значить те, що у храмі архієпископ має свою кафедру, на який служить. Звідси й популярна народна назва церкви – катедра.
Спочатку храм будувався як єзуїтський костел. Цей римо-католицький чернечий орден займав сильні позиції у Станиславові і користувався підтримкою родини Потоцьких. У 1720 році розпочали рити котлован під фундамент. Невдовзі, за твердженням історика Заленського, робітники наштовхнулись на скарб – скриньку з 14 тисячами золотих монет. Половину забрав собі власник міста Юзеф Потоцький, а решту люб’язно призначив на будівництво костелу. Звідки гро ... Читати далі »

В Івано-Франківську увіковічують пам'ять про видатну оперну співачку Іру Маланюк, яка 95 років тому народилася в цьому місті.
Найближчими днями (за попередньою інформацією, у неділю, 29 червня) біля парадної брами кам’яниці №17 на вулиці Грушевського в Івано-Франківську з’явиться анотаційна дошка на честь зірки світової оперної сцени Іри Маланюк. Пам’ятний знак буде встановлено у рамках проекту «Івано-Франківськ – місто героїв», який реалізовує міська рада з осені минулого року. Проект має на меті інформувати мешканців та гостей міста про видатних осіб, які в різний час перебували в Івано-Франківську (Станиславові).
Як розповів один із вигадників цієї ініціативи, художник і підприємець Тарас Зень, основна фішка проекту – це QR-код, за яким турист через мобільний телефон чи планшет зможе заходити на сайт проекту і прочитати біль ... Читати далі »

Музей сакрального мистецтва, нещодавно відкритий у нижній церкві Катедрального собору Преображення Господнього в Коломиї, з часом може стати філіалом Національного музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Й. Кобринського. Про це повідомила директор музею Ярослава Ткачук.
За її словами, першим кроком до цього є паспортизація експонатів музею сакрального мистецтва.
«Експозиція музею створена на базі колекцій покійного владики Миколая Сімкайла, яка є надзвичайно великою і цікавою, та, на превеликий жаль, абсолютно не паспортизованою, – зазначила Ярослава Ткачук. – Сьогодні є в наявності багато експонатів, які представляють сакральну пластику різних періодів і призначення. Працюємо над тим, щоб цей музей став філіалом нашого, але не як власність, а як депозит церкви».
За словами канцлера Коломийсько-Чернівецької єпархії Олександра Селез ... Читати далі »

Нині мало хто знає, що легіон Українського січового стрілецтва (УСС), який постав з початком Першої світової, або ж Великої війни, в лавах австро-угорської армії, був чи не єдиною військовою формацією у світі, при котрій діяла допоміжна, але вельми потужна культурно-просвітницька структура. «Пресова кватира» («ПК»), як її називали і яка розпочала функціонувати вже з березня 
1915-го, не тільки випускала газети й інші друковані видання. Її головне завдання полягало у збиранні й, так би мовити, документуванні матеріалів з повсякдення легіону для майбутнього укладання його літопису, в збереженні й розповсюдженні традицій українського січового стрілецтва тощо. 
«ПК» мала свої осередки як у бойових підрозділах, так і в запасній та вишкільній сотнях «усусів». Тож справді плідно спричинилася до популяризації боротьби УСС з ... Читати далі »

У старому Станиславові одним із улюблених місць відпочинку був сквер на Валах. Містян туди манили не лише затишок і зручні лавочки. Ще у скверику була своєрідна атракція. Журналіст Ясь Недопитальський у своєму фейлетоні розповів, у що грали мешканці міста у 1905 році.
«Сюди, на пагорби, де довкола виставлені ослони, щонеділі вирушають станиславівські жиди з корзинами, в яких поскладані кренделі, рогалики, булки, булочки, фіги та горішки. Але вони не на продаж. У кишені кожен жид має мішечок, в якому 90 кульок із номерами. З ними вони полюють на солдат. Ставка коштує тільки один цент, і той, хто ставить, витягає свій номер і каже: «великий» або «малий». Якщо сказав, наприклад, «малий» і витягнув шістку, то виграв, а якщо кульку з номером більше, ніж 45, – то програв. Виграш – чотири кренделі, або дві булочки, або стакан горішк ... Читати далі »

У головному залі Музею мистецтв Прикарпаття (колишній польський костел), ближче до вівтарної частини, є масивні залізні двері. Прямо у підлозі. На обох створах вибита Пилява – гербовий символ родини Потоцьких. За тими дверима крипта, де покоїться прах засновників славного міста Станиславова. Точніше покоївся.

Імені Андрія та Станіслава
Повна назва колегіального костелу звучала як Непорочного Зачаття Діви Марії, святих Андрія та Станіслава. Родина Потоцьких робила значні пожертви на зведення храму та навіть увіковічила двох своїх представників у його назві. У підземеллі костелу облаштували магнатську усипальницю. Історики підрахували, що там було поховано сім членів цієї родини.
Кажуть, для батьків немає страшнішого, ніж пережити власну дитину. Нав ... Читати далі »

Сто років тому, 24 червня 1914 року народився Верховний Архиєпископ Львівський, Митрополит Галицький, єпископ Кам'янецький УГКЦ, кардинал Мирослав Іван Любачівський.
Народився він у м. Долина (тепер Івано-Франківська область) в родині Євстахія й Анни (з Олійників) Любачівських. 28 червня Мирослав Іван був охрещений у долинській церкві Різдва Пресвятої Богородиці, у якій у травні 1921 року прийняв також перше Святе Причастя.
Навчався у народній школі в Долині, 1933 року закінчив з відзнакою Стрийську гімназію. У 1934–1937 роках навчався в греко-католицькій Львівській Богословській Академії. Здібного та працьовитого студента помітив митрополит Андрей Шептицький і скерував його для поглиблення навчання до Католицького університету в австрійському Інсбруку. У 1938-му митрополит Андрей надав Мирославу Івану дияконські (18 серпня) та священичі (21 вересня) свячення. На ... Читати далі »

У міжвоєнному Станиславові читали багато. І хоч українські родини не мали особливих статків, проте грошей на книжки не шкодували. В родинах правників, лікарів, вчителів, урядників і навіть ремісників збиралися домашні бібліотеки, де можна було віднайти українську та світову класику і твори тогочасних авторів. В сім’ях було прийнято обговорювати прочитане, цікавитися, що читають діти.
Першою українською бібліотекою в місті була «Українська (Руська) читальня», яка урочисто відчинила двері 9 листопада 1884 року. Розміщувалась вона на другому поверсі будинку №6 на площі Ринок.
Перша публічна бібліотека в Станиславові була організована борцем з російським царатом, політичним емігрантом Вінцентом Смагловським в 1873 році і спочатку працювала у приміщені реальної школи (тепер – вул. Незалежності, 17). Cмагловський подарував місту 14 скринь книг – 103 ... Читати далі »

25 років тому в Івано-Франківську відбувся перший масовий мітинг під синьо-жовтими прапорами. Спогад В’ячеслава Чорновола про цю подію опублікувала українська газета «Свобода». Нью-Джерсі — Нью-Йорк, 4 серпня 1989 р.

У Західній Україні Зелені свята були надзвичайними

«...І ось 18-го червня. Зелені свята. Трійця. Опис наш, поки що короткий і неповний, почнемо з Івано-Франківська, бо нарешті збудилося й друге за значенням після Львова галицьке місто. Коли десятки тисяч людей могутньою колоною під маяння національних прапорів йшли вулицями колишньої ... Читати далі »

Назва заходу взята з історичних подій: 400 років тому Матвій Яблоновський, польський магнат, викупив територію сучасного Яблунова та прилеглих сіл і назвав Яблунівським ключем.
Як зазначають організатори, для тих, кому цікава історія містечка, відомі люди, в рамках проекту відбудеться наукова конференція, літературна частина, виставка робіт та майстер-класи місцевих умільців, де будуть виставлятися вироби з дерева, шкіри, писанки, художні роботи. Заплановано фотовиставку, до якої спробують зібрати світлини містечка від найдавніших часів до сучасності.
Відбудеться також показ вишиванок та етнічного одягу, характерного для нашої місцевості. І, звичайно ж, музична частина, на якій виступлять місцеві колективи, виконавці та відомі в Україні гурти.

Юрій Ти ... Читати далі »

Коли хтось із франківців каже «зустрінемось на валах», усім зрозуміло, що мається на увазі сквер за колишнім шпиталем Потоцьких. Утім на жодній мапі міста його нема. Натомість є вулиця Валова, що сполучає Дністровську та Грушевського. Якщо ж уважно роздивитись старі станиславівські мапи, то на них сквер зазначений як «Гетьманські вали». Так само підписана австрійська поштівка 1905 року. Правда, вулиця Валова тоді теж була, але про неї іншим разом. Енциклопедія тлумачить, що вал, то є оборонна споруда у фортецях, замках, укріплених районах, у вигляді високого насипу з крутим схилом, розташованим з боку ймовірного нападу супротивника. Станиславів будувався як місто-фортеця. У центрі була ратуша, житлові квартали, храми й монастирі, а все це прикривали потужні кам’яні укріплення. Спочатку наша фортеця мала вигляд шестикутника, та на початку 1680-х за його ме ... Читати далі »

День медичного працівника святкують у третю неділю червня. Традиція бере початок ще з радянських часів, з 1980 року. В Івано-Франківську це свято досить популярне. Тут багато лікарень, аптек, приватних клінік, ще й доволі успішно працює «кузня кадрів» – медунівер. Отже, ця розвідка присвячена медикам – і нинішнім, і колишнім.

Шпиталь чи богадільня?
Вперше заклад із медичною назвою згадується у Станиславові у 1666 році. Тоді дружина Андрія Потоцького, Анна з Рисінських, заклала у місті шпиталь при католицькому костелі. Потоцькі не шкодували грошей на богоугодний заклад і пожертвували йому 6000 флоринів. У 1685 році якийсь Станіслав Морчковський переказав шпиталю тисячу злотих. Втім, незважаючи на солідну фінансову підтримку, шпиталь дов ... Читати далі »

Мабуть, багато хто пам’ятає зворушливий мультфільм «Різдвяна казка» – про сирітку Марійку, яка ходила колядувати до хрещеного та ледь не замерзла серед лісу. Та далеко не всім відомо, що зробили той мультик за мотивами оповідання Марка Черемшини «Сльоза». А те, що він наш земляк? І в Снятині існує музей, який створила його дружина? І що 13 червня минуло 140 років від дня його народження?

Хатній музей
У Снятині у самісінькому центрі міста у невеличкому жовтому будинку, підпертому білими колонами, і знаходиться літературно-меморіальний музей Марка Черемшини. При вході пам’ятна дошка, де пише, що мешкав він тут з 1912 до 1927 року. Хоча спершу можна подумати, що тут і досі хтось живе. Низенькі вікна акуратно зашторені бі ... Читати далі »

На Долинщині вирішили створити єдину базу музеїв.  Дане питання днями було обговорено на нараді керівництва району.
Участь у нараді, як повідомили "Фіртці" у прес-службі Долинської РДА, взяли перший заступник голови районної державної адміністрації Ігор Лисейко спільно із заступником голови районної ради Іваном Дирівим, директором краєзнавчого музею «Бойківщина» імені Тетяни та Омеляна Антоновичів Тетяною Сенів та начальником відділу туризму управління економічного розвитку та торгівлі районної державної адміністрації Мар’яною Табаркевич.
Присутні вирішили здійснити об’їзд всіх музейних закладів та музейних кімнат Долинщини та створити єдину базу музеїв району. Дані про вказані заклади з фотографіями розмістити на офіційному веб-сайті районної державної адміністрації.

Всеукраїнське товариство «Гуцульщина» спільно з журналом «Ґражда» виступили з пропозицією створення кількатомної ілюстрованої «гуцульської енциклопедії».
За словами ініціаторів проекту, в енциклопедії, на основі досягнень сучасного гуцулознавства, буде подано якнайбільший масив інформації про Гуцульщину, розкрито термінологічні одиниці та основні понятійні смисли, інформує прес-служба ОДА.
Статті будуть присвячені не лишень визначним подіям і фактам, а й персоналіям, які зробили визначний внесок у розвиток та популяризацію рідного краю.
Також будуть вміщенні відомості про місцевості, храми, гірські масиви та водні ресурси. Виданню енциклопедії передує розробка на рівні кожного району тематичного плану (розподілу загального обсягу статей за їхніми типами та дисциплінами) і словника (повного переліку термінів, які увійдуть до видання ... Читати далі »

П’ять років тому, 18 червня 2009-го, пішов із життя Орест-Методій Дичковський (псевдо «Кривоніс»), чи не наймолодший із українських партизанів. Він був ініціатором створення Прикарпатського військово-спортивного ліцею, в якому вперше в Україні запровадив спецкурс із історії українського війська 1920-1950-х років – щоби навчати ліцеїстів законів конспірації, правил маскування, методів ведення партизанської війни…

Орест Дичковський вважав, що виховувати патріотизм на прикладах окупаційної (радянської) армії, як це робиться в більшості військових навчальних закладів, – абсурд. На початку діяльності ліцею (перший набір відбувся у вересні 1996 року) тут навіть вживалися історичні українські назви військових підрозділів – такі ж ... Читати далі »

У четвер, 19 червня, в арт-галереї Калуша відкриється фотовиставка «Обличчя звитяги».
На фотографіях — легіонери Січових Стрільців. На виставці буде представлено 48 світлин з книги «Обличчя звитяги», яка вийшла у Тернополі. На виставці експонуватимуться якісні копії на оракалі формату А-2.
Фотовиставка присвячена 100-річчю з початку Першої світової війни.
— У 1914 році Січові стрільці купили фотоапарат. Вони сказали, що один із їхніх принципів — зберегти про себе історію, щоб майбутнє покоління не казало, що вони знаходяться перед порожньою сторінкою. І власне завдяки цьому фотоапарату і багатьом іншим фотоапаратам, які були на фронті, які були у студіях, ми зробили таку книгу, — розповів автор книги Святослав Липовецький.
Про життя та подвиги січових стрільців створено чимало книг, більшість із них історичного, р ... Читати далі »

Днями відбувся ще один етап акції «Нічний вело-Франківськ». Жителі й гості міста мали нагоду не тільки проїхатись на своєму двоколісному другові, але і насолодитись неймовірними легендами й історіями старого Івано-Франківська.
Цього разу маршрут охопив одну з найзеленіших частин міста. Загальна протяжність мандрівки становила близько 10 км. Екскурсанти на чолі з гідом Василем Лютаном побували на 7 об’єктах: площі Андрея Шептицького, пам’ятників Євгену Коновальцю, Степану Бандері, Тарасу Шевченку, стадіоні «Рух», міському озері й м’ясному клубі «Кондрат».
Одна з найбільших переваг велоекскурсії — безкоштовна участь. Учасники платять тільки за прокат велосипеду, якщо не мають власного. Кінцева точка кожного маршруту слугує пунктом здачі орендованого транспорту.
За словами організатора — Медичної фундації ... Читати далі »

За три з половиною століття існування в Станиславові—Івано-Франківську побувало чимало визначних людей. Про перебування І. Франка, ім’ям якого названо місто, знають усі. Менше — про перебування цісаря Франца Йосифа I, керівника російського Тимчасового уряду О. Керенського чи вченого і політичного діяча М. Грушевського. І зовсім не знають про перебування командувача Революційно-Повстанської Армії України Нестора Махна.
Газета «Kurjer stanistawowski» 23 квітня 1922 р. подала коротку інформацію «Махно в Станиславові»: «Прославлений ватажок Махно, відомий партизанською боротьбою з більшовиками на Україні, був доставлений зі Снятина до Станиславова, де пробув кілька днів з жінкою і вірними товаришами. Звідси буде доставлений з усім своїм оточенням під ескортом державної поліції до табору інтернованих в Стжалкові».
Як і з яко ... Читати далі »

Нещодавно надвірнянці вдруге зустрілись із директором Івано-Франківського музею визвольних змагань Ярославом Коретчуком та викладачем Прикарпатського університету Петром Ганцюком – молодими істориками, науковцями, представниками нової молодої генерації дослідників історії краю, визвольних змагань.
Вони докладають чимало зусиль, праці, щоб запов¬нити «білі плями» в історії визвольних змагань краю, повернути імена героїв, які поклали свої життя за незалежність України.
Цього разу вони презентували свою книгу «Командири відділів ТВ 22 УПА «Чорний Ліс», яка вийшла друком цьогоріч у видавництві «Літопис УПА». Книга присвячена командному складу тактичного відтинку 22 «Чорний Ліс» воєнної округи ІV «Говерля». Характерно, що 11 із 40 командирів, про яких мова – уродженці Надвірнянщини. Дослідження мі ... Читати далі »

В Снятині, де тривалий час жив та працював Іван Семанюк, якого ми сьогодні знаємо як Марка Черемшину, відзначили 140 років з його дня народження.
«Марко Черемшина є одним з найвидатніших письменників нашого краю, співцем Гуцульщини і Покуття. Його новелістика визнана на світовому рівні, а твори перекладені мовами різних країн, – зазначив у вітальному слові заступник голови – керівник апарату Сергій Адамович. – Завдяки Івану Семанюку ми маємо чітке літературне слово, яке формує свідомість української молоді. Сам письменник був народним демократом і все своє життя боровся за національно-політичні права свого народу, виступав проти соціального і національного поневолення».

В рамках відзначення ювілею відбувся похід до місця, де похо ... Читати далі »

Цю поштівку у 1914 році випустив станиславівський видавець Шраєр. Крім назви вулиці, на ній зазначено ще й район – Німецька колонія. Дільниця була складовою колишньої ґміни Княгинін-Колонія та тягнулася від сучасної вулиці Бандери до залізниці.
Німці замешкали у Станиславові ще з кінця XVIII століття – після приєднання Галичини до Австрійської імперії. Втім, їх було дуже мало і в житті міста вони не грали вирішальної ролі. Усе змінилося, коли в 1866 році через Станиславів проклали колію «Львів-Чернівці» та збудували паровозоремонтні майстерні. Місцевих залізничних фахівців тут не було, тому запросили багато німців, які оселились на східній околиці міста. Так виник район Княгинин-колонія, який до 1925 року був окремою ґміною.
Життя станиславівських німців значно пожвавилося після прибуття сюди у 1891 році пастора Теодора Цьоклера (1867-1949). Він шви ... Читати далі »

З погляду участі жителів міста Галича у національно-визвольних змаганнях маємо певну проблему. Справа у тому, що за винятком хіба що Ніни Вівчаренко (псевдо «Зеня») та Теклі Заклінської (псевдо «Хортиця») ми не можемо назвати імен інших українських патріотів, які брали активну участь у нашій боротьбі за незалежність. Причиною цього може бути те, що багатьох активістів-оунівців радянська чи німецька влада знищила у часи двох окупацій, а відомості про інших загубились у вирі війни. І все ж ще одного повстанця із славного міста Галича нам вдалося виявити, щоправда тільки за псевдонімом. Хоча ми дуже сподіваємось, що після цієї публікації нам вдасться дізнатися його справжнє ім’я та прізвище.
 У спогадах Романа Загоруйка (псевдо «Лапайдух») «Повернення із справжнього пекла» ми знайшли цікаву інформацію про галичанина на псев ... Читати далі »

Бургомістр дещо нагадує капітана кораб­ля. Він разом зі штурманом прокладає курс (обирає стратегію розвитку), веде місто по бурхливому морю господарки, а в разі небезпеки останнім залишає капітанський мостик. Які можуть бути небезпеки у міського голови? Та різні! Наприклад захоплення чужинськими військами. У часи Першої світової багато бургомістрів залишалися в окупованих галицьких містечках, аби разом зі своїми виборцями нести тяготи війни.
Втім, очільника Станиславова це не стосувалось. Від кінця ХІХ століття нашим містом керував доктор юриспруденції Артур Німгін. В історію він увійшов як перший і останній станиславівський бургомістр-єврей.
Коли спалахнула війна й царська армія стрімко наближалася до міста, шляхетний доктор повівся геть не шляхетно. Мемуарист Сімон Шпунд так описує події, що передували російської окупації. «Міський голова Артур Німгін зайшов у ... Читати далі »

Родзинкою проекту центральної районної бібліотеки «Туристично-краєзнавчий клуб у бібліотеці: відкриваємо нові горизонти» є екскурсії, під час яких ми пізнаємо свій край, його історичну, культурну, природну спадщину. Недавно група бібліотекарів, користувачів відвідали Делятинський краєзнавчий музей, який знаходиться в центрі селища, обабіч дороги на Яремче.
В музеї нас зустрів його директор Андрій Мисюк, краєзнавець Данило Гребенюк та колишній засновник музею Тимофій Антонюк. Історія музею: цей будинок колись належав адвокату, доктору права, послу віденського парламенту і галицького сейму, відомому громадсько-політичному діячу, засновнику і керівнику української радикальної партії, людині поважній і впливовій, великому українському патріоту Миколі Лагодинському.
З 1906 по 1912 рр. в нього помічником працював випускник Віденського університету, майбутній класик у ... Читати далі »

Міністерство освіти і науки України
Івано-Франківська обласна державна адміністрація,
Івано-Франківська обласна рада
Івано-Франківська обласна організація Національної спілки краєзнавців України
Івано-Франківський обласний
державний центр туризму і краєзнавства учнівської молоді
ДВНЗ «Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника»
Інститут історії, політології і міжнародних відносин
Кафедра історії України
Івано-Франківський краєзнавчий музей
 

проводять 4 грудня 2014 р. в Івано-Франківську Всеукраїнську наукову конференцію «Історико-культурна спадщина Прикарпаття» (на пошану Петра  Арсенича з нагоди його 80-річчя та 55-річчя істори ... Читати далі »

Літературний музей Прикарпаття запрошує відвідати виставку , присвячену 140-річчю від дня народження видатного української письменника Марка Черемшини (Івана Семанюка): «Йога сила у рідному краї».
В експозиції виставки представлені матеріали з фондів Літературного музею Прикарпаття, які знайомлять відвідувача з творчим доробком письменника.
Виставка працює з 13 червня 2014 року.
Наша адреса:
м. Івано-Франківськ
вул. Богдана Лепкого, 27

Героїчна і звитяжна боротьба українського народу за свою волю й державу залишила славетні сторінки в нашій історії і людській пам’яті. Післявоєнне покоління, напевно, не в силі осмислити жертовність, з якою українці виборювали свою волю. Це стосується героїчного змагу початку 50-х років, коли до збройної боротьби долучилися ті, хто був готовий іти до кінця. Про трагічні події для підпілля ОУН та його помічників на теренах Станіславівської округи свідчить розпочата наприкінці зими 1951-го управлінням МДБ Станіславської області й затверджена міністром держбезпеки УРСР генералом-лейтенантом М. Ковальчуком цілком таємна агентурна справа «Переправа».
Вбивши у жовтні-листопаді 1950-го керівників Карпатського крайового проводу ОУН Степана Слободяна (псевдо «Єфрем»), Григорія Легкого («Борис»), Богдана Драча («Дунай») і розшифрувавши ... Читати далі »

Під такою назвою у відділі краєзнавчої літератури обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І.Франка функціонує книжкова виставка, присвячена 140-річчю від дня народження видатного українського письменника, неповторного майстра психологічних новел, члена „покутської трійці” Марка Черемшини.
Іван Семанюк, ввійшовши в українську літературу під псевдонімом Марко Черемшина, збагатив українське красне письменство високомистецькими творами, художній рівень яких не поступається найкращим європейським зразкам. Глибокий знавець селянського життя і побуту, він у своїх психологічно витончених новелах показав колоритну панораму життя прикарпатського села кінця ХІХ - початку ХХ ст., його обурення проти гніту та сваволі.
Народився письменник 13 червня 1874 р. на Гуцульщині, у с. Кобаки  Косівського району. Навчався у Коломийській гімназії, згодом - у Віденському ун ... Читати далі »

У 1171 році в столиці Галицького князівства сталася подія, яка більше не знає собі подібних у всій давньоруській історії. Розповідаючи про трагедію в Галичі, київський літописець акцентував увагу читачів на заколоті городян проти «Чагрових людей». «А ось твій ворог - Настаська, - пише автор літопису. – І галичани, розіклавши вогонь, спалили її, а сина її Олега в заслання вигнали, а князя Ярослава Осмомисла водили до хреста, що буде він по правді жити з княгинею. І так вони уладнилися». З цього та кількох інших розповідей у вітчизняних літописах стає зрозумілим, що Настуся Чагр була позашлюбною, коханою жінкою князя Ярослава Осмомисла (1157-1187).
Галицький володар у 1150 р. одружився з дочкою володимиро-суздальського князя, засновника Москви Юрія Довгорукого Ольгою. Оскільки шлюб був укладений з політично-династичних міркувань, то він не міг принест ... Читати далі »

8 червня у Микитинцях на Народному домі встановили анотаційну дошку командиру загону «Котловина» УПА, політв’язню, диригенту хору «Первоцвіт» Степану Ковалю.
Дошку встановили в рамках програми «Івано-Франківськ – місто Героїв», ініційованої народним депутатом України Русланом Марцінківим.
Нині в Івано-Франківську вже встановлено 5 анотаційних дощок українським героям та відомим діячам. Досить прикметно, що дошку Степанові Ковалю встановили саме на фасаді народного дому в селі Микитинцях. Адже після переслідувань радянською владою, Степан Коваль змінив прізвище та влаштувався художнім керівником Станиславівського районного будинку культури, територіально розміщеному с. Микитинці (вул. Зарічна 75а).  До сьогодні у с. Микитинці веде свою активну творчу діяльність народний аматорський хор "Первоцвіт", керівником як ... Читати далі »

«Івано-Франківськ – місто Героїв». У рамках  цієї програми  в  обласному  центрі встановлять  меморіальну дошку вояку ОУН, культурному та громадському діячу Степану Ковалю. 
Урочисте відкриття  відбудеться 8 червня  2014 року об 11.30 год. у селі Микитинці  за адресою вул. Зарічна, 75а.  У програмі заходу – посвячення встановленої дошки, а також виступи хору «Первоцвіт»  та  інших творчих колективів.