У четвер, 4 квітня 1918 року, у поруйнованому під час Першої світової війни Станиславові відбулася незвичайна подія. Відомий у той час у всій Європі гіпнотизер та телепат доктор Радван провів тут, як повідомляла місцева газета «Кур’єр Станиславовський», «експериментальний сеанс» яснобачення.

Місцем проведення телепатичного сеансу став найбільший зал у Станиславові – в театрі імені Фредра , теперішній обласній філармонії.

Театральний зал налічував 308 пронумерованих крісел та фотелів (238 у партері та ще 70 – на балконі). Але оскільки на деяких заходах дозволялася присутність стоячих глядачів, то вміститись тут могло до 800 осіб, пишуть "Вікна" з посиланням Правда іф.

У цій будівлі на вулиці Бєльовського відбувалися не тільки музичні концерти і театральні вистави, але й корпоративні урочистості, збори товариств, виступи політиків та інші заходи. Цього разу Товариство імені Монюшки, яке опікувалося приміщенням театру та займало другий поверх його лівого крила, надало зал для виступу одного з модних на початку ХХ століття артистів, які називали себе телепатами та гіпнотизерами.

Свої трюки із читанням думок тогочасні «екстрасенси» підкріплювали псевдонауковими лекціями про механізм передачі думок від одного мозку до іншого. Ось і доктор Радван у вщерть переповненому залі театру спершу розповів про «сутність телепатії, яка полягає в радіоактивності людського мозку», та порівняв механізм її дії з «функціонуванням бездротового телеграфу».

Після короткого вступу розпочалися власне експерименти доктора Радвана, контроль за якими було покладено на спеціальну комісію, яка складалася із поважних мешканців міста. Треба сказати, що на сеанси телепата та гіпнотизера прийшла ледь не вся тогочасна станиславівська еліта. Зрештою, не кожен мешканець міста мав можливість заплатити від 3 до 7 корон за квиток.

«Холодний та скептичний настрій публіки почав потрохи змінюючи, поступаючись захопленими оплесками», – описувала реакцію присутніх на трюки доктора Радвана тогочасна газета. А телепат дивував тим, що точно і блискавично відгадував думки глядачів, вибраних для експерименту членами комісії, зриваючи бурхливі аплодисменти за кожну правильну відгадку.

Охочих побувати на надзвичайному сеансі телепатії було дуже багато і кілька сотень глядачів не змогли потрапити в зал, «марно стукаючи у віконечко театральної каси», оскільки квитки були розпродані ще за кілька днів до виступу доктора Радвана. Тож на прохання публіки телепат погодився на ще один вечір експериментів, який відбувся у вівторок, 9 квітня.

Другий сеанс телепатії від доктора Радвана, як писав «Кур’єр Станиславовський» видався ще різноманітнішим: розпочався із запитань до телепата і продовжився виконанням завдань, які вигадувала для нього спеціальна комісія. У газеті зазначали:

«Надзвичайно цікавий вечір закінчився кількома дослідами із галузі магнетизму»

Віра у феноменальні можливості ясновидців сягає глибокої давнини, але офіційна наука не схильна вірити в існування телепатії. Саме явище в різних обставинах пояснювали по-різному, починаючи від простого шахрайства і закінчуючи надзвичайно розвиненою інтуїцією і спостережливість “телепата”.

Пізніше, після Другої світової війни схожі сеанси в Радянському Союзі проводив інший знаменитий телепат Вольф Мессінг. На відміну від доктора Радвана він не міг пояснити природу своїх надзвичайних можливостей науковими термінами. До самої своєї смерті у 1973 році, Мессінг звертався до науковців з проханням вивчити діяльність його мозку і, помираючи, зауважив: «Я відходжу не розгаданим».