Карпатські дороги неможливо уявити без мостів. Дерев’яні, кам’яні, металеві, залізобетонні і навіть один вантовий… Вони допомагають долати природні перешкоди. Декотрі є справжніми витворами мистецтва і внесені до переліку архітектурних пам’яток. Найміцніші споруди слугують людям вже понад сто років. Про цих невтомних трудівників піде мова у нашому матеріалі.
Мости почали зводити в сиву давнину. Однак масово вони постали на дорогах краю у ХІХ столітті. На той час Галичина входила до складу Габсбурзької монархії, пізніше – Австро-Угорщини. На австрійських топографічних картах 1824 року, зокрема, позначені великі мостові переходи через Бистриці по обидва боки Станиславова (сучасний Івано-Франківськ), через Лімницю коло Калуша… Підкорилася мостобудівникам і найпотужніша водна артерія краю – ріка Дністер біля Галича.

... Читати далі »

В Україні тема вибору актуальна завжди. В Станиславові кінця дев’ятнадцятого й початку двадцятого століття теж вирували політичні пристрасті. Наскільки ж змінилося політичне життя за сто років, чому навчилися кандидати й виборці, а які помилки продовжують повторювати?

Кого обирали  в Станиславові
Центральне місце в політичному житті Станиславова початку минулого століття займали вибори депутатів до Галицького сейму та австрійського парламенту. Галицький сейм засідав у Львові й на початку ХХ ст. складався зі 161 посла (так тоді називали депутатів). Деякі посли отримували мандати на підставі свого високого рангу (наприклад, єпископи), інших обирали раз на шість років за так званою куріальною системою, коли різні соціальні верстви населення мали різну ... Читати далі »

Один із районів Івано-Франківська, той, що за залізничним переїздом по Вовчинецькій, відомий як Гірка. Назва дещо дивна, адже місцевість там рівна, ніяких підвищень ніби нема.
Та є щонайменше дві версії виникнення цього топоніму. Деякі краєзнавці вважають, що причиною став саме залізничний переїзд. Він зроблений у вигляді тунелю, прокладеного під коліями. Пішоходу спочатку треба було спуститись, а потім іти догори. Ніби звідси й назва.
Іншу історію розповів художник Ігор Роп’яник, а йому її повідали батьки. Транспортну розв’язку біля вокзалу збудували ще за Австрії. Коли копали тунель, землю висипали великим горбом на розі вулиць Вовчинецької та Деповської. І та купа була там доволі довго. Тож старші люди вважали, що від цієї гірки насипного ґрунту отримав назву район.
Як бачимо, обидві версії пов’язані із залізничним переїздом, та виглядають цілком ... Читати далі »