На Прикарпатті перебувають представники громадської організації Австрії "Чорний хрест", яка опікується відновленням та впорядкуванням військових поховань на місцях боїв у час Першої світової війни у різних державах світу, в тому числі в Україні.
20 квітня керівник організації Отто Яус, генеральний секретар  організації “Чорного хреста” полковник Александр Бартоу, юрисконсульт організації Ганс Казер та помічник консула Австрії в Україні Галина Велідова у рамках міжнародної програми відвідали Снятинщину.
Спочатку закордонна делегація  разом із керівником апарату Снятинської райдержадміністрації Ігорем Корольком відвідала село Тулуків. Перша зустріч відбулася у школі, яка разом із громадою прилучилася до відновлення на території села трьох австрійських поховань періоду Першої світової війни, сторіччя якої виповнилося минулого року.
Австрі ... Читати далі »

Громадська організація «Поступовий гурт франківців» та історико-краєзнавче об’єднання «Моє місто» зорганізували в Івано-Франківську круглий стіл на тему «Історико-архітектурний спадок Івано-Франківська: сучасний стан та стратегічне збереження». Організатори запросили до участі в засіданні круглого столу відомих краєзнавців, архітекторів, істориків, громадських активістів і журналістів. Двогодинна дискусія завершилася прийняттям резолюції, де виписано чіткі пропозиції і вимоги до влади та громадськості.

А месиджі багатьох авторитетних доповідачів були такими: нам треба провести «інвентаризацію» проблем і змінювати ментальність. Бо навіть в умовах бідності ми не маємо жодного права бездумно розтрачувати свій спадо ... Читати далі »

З давніх-давен гуцули у вівцю зодягалися, вівцею вкривалися, вівцею харчувалися і були довгожителями. Ставлячи у великодній кошик печеного баранчика — символ Ісуса Христа, ягнятка Божого – люди вірили, що він гарантуватиме прихильність сил природи і оберігатиме від стихійного лиха.
У селі Космач на Гуцульщині вже другий рік діє єдиний в Україні музей вівчарства. За задумом світлої пам’яті Романа Бойчука, господаря садиби «Космацька писанка», це не лише музей побуту та традицій з експозицією під відкритим небом, але й аптека з помічними продуктами вівчарства.

Живим експонатом музею є вівці. Саме вони дали назву новому нетрадиційному методу лікування – овітерапія. У живій експозиції – 15 вівцематок, один баран-плідник, ... Читати далі »

«Це село проти ночі не згадують», – жартують жителі Чортівця на Городенківщині, хоча самі вже звикли до дивної старосвітської назви, відомої ще з XV ст. І навіть боронили її перед новоспеченою в 70-х рр. радянською назвою Назаренкове – на честь героя Радянського Союзу Петра Назаренка. Рідний Чортовець за совєтське Назаренкове їм миліший. При двох в’їздах у просторе село височіють на пагорбах дві церкви, ніби охороняють поселення – «мурована» Пресвятої Трійці (1790) і дерев’яна Святого Миколая (1906). Саме довкола них на Великдень ведуть сербен - унікальний обрядовий танець, якого нема ніде в Україні.
Дослідники стверджують, що в прачаси на території сучасного Чортівця, який оточений давніми курганами та карстовими печерами, були язичницькі капища. Село лежало на перехресті торгових шляхів із Буковини, Гуцульщини, Закарпаття н ... Читати далі »

Продовжуємо публікувати вперше перекладені українською спогади польського публіциста й журналіста Тадеуша Ольшанського про його рідний Станиславів (із книги "Креси Кресів", 2008).
Із вузькою вулицею Кошаровою в моїй пам’яті пов’язується смерть. Жорстоко закатовані совітами молоді люди, призовники. Приголомшливий вигляд убитих, замучених. Це було спекотне літо 1941 року. Картина, яку я запам’ятав на все життя і яка часто до мене поверталася.
Кошаровою (тепер вул. О.Гончара - ред.) я ходив до школи й зі школи додому за польських і радянських часів, коли ми проживали на вулиці Камінського (тепер вул. І.Франка - ред.). Це була вузька вуличка, що з’єднувала Третього травня (тепер вул. М.Грушевського - ред.) з Камінського. Вулиця вела вздовж казарм 48-го полку піхоти й власне тому так називалася. З другого боку, за дротяною сіткою був сад і горо ... Читати далі »