Є у Галичі вулиця Караїмська, яка пам’ятає княже місто ще з ХІІІ століття. Вулиця є, а караїми, які її заселяли споконвіків, уже відійшли в історію. Тільки пам’ять про них стереже і передає дітям останній караїм Галича, 75-річний Шимон Морткович. З балкона його квартири на третьому поверсі відкривається панорама вулиці Караїмської.
Шимону Мортковичу нелегко дається розповідь. Він поринає у прекрасний і багатий світ караїмів, якого вже нема. Згадує батьків, які померли досить рано – до 60 років. Мама Марія, з дому Ешвович, жила спочатку на Залукві. Батько Мойсей (Моньо) працював машиністом на паровозі, робив у колгоспі. Мама була кравчинею, але під кінець життя втратила зір. Шимона із старшим братом «куди могли, туди давали»: Йосифа виховувала тітка в Залукві, мамина сестра, а Шимона – тітка по татові Ліна Іцкович, пише ”Галицький кореспо ... Читати далі »

Місто Галич, ріка Дністер та судноплавство впродовж багатьох століть були взаємопов’язаними поняттями. З давніх – давен люди старалися освоювати ріку – як для приватних, так і для промислових потреб. Період Австро – Угорської імперії (1862 – 1918 рр.) є тим знаковим моментом, коли освоєнням ріки займалися забезпечені громадяни та різноманітні акціонерні товариства. Саме в той час ріку регулювали на просторі більше 300 км, організували вантажні та пасажирські перевезення, споруджували річковий порт. 
Розвитку судноплавства на Дністрі значно перешкодили Перша та Друга світові війни, проте судноплавство існувало на Дністрі поруч Галича і в період  ІІ Речі Посполитої (1918 – 1939 рр.) та за часів УРСР (1944 – 1991 рр.). На жаль, в період незалежності нашої держави в силу гідрологічних, економічних та політичних обставин судноплавст ... Читати далі »