Багато написано про Чорний ліс. Скільки би історій ви не чули про ці місця від друзів і знайомих, повірте: природа та історія Грабівки зможуть вас здивувати. Адже кожен, хто приїздить сюди, відкриває для себе Галичину — багатолику та неповторну. Туристичний маршрут створюється разом із калушанами, і кожен може зробити свій внесок у спільну справу.
Якщо пляжний відпочинок не для вас, і влітку вам не всидіти на місці у Калуші, то вам не варто їхати за сотні кілометрів у пошуках нових вражень. Краще витратити час на вивчення історії рідного краю. Такий шанс сьогодні є: — історико-краєзнавчий музей Калущини організовує автобусний маршрут до Чорного лісу.
Українська революція дуже підвищила престиж української національної ідеї. Чорний ліс — це жива легенда українського повстанського руху, і не бувати там, живучи на Прикарпатті, багатьом уже здається поганим смаком. Кожен другий українець по кілька разів бачив піраміди — усипальниці фараонів, але ніколи не відвідував могилу “гамаліївців”. Грабівка — “столиця” Чорного лісу, де у 1943-1950-х роках діяли загони УПА.
Відпочити від суєти міста, подихати свіжим лісовим повітрям, а заодно і пригадати історію — чому ні? Чудові лісові пейзажі допоможуть найкраще позбутися накопиченого стресу. А якщо пощастить, вдасться повернутися додому із урожаєм, залежно від пори року: кошиком ягід чи грибів, букетом квітів, хвойними шишками та жолудями — що кому до вподоби.
Трохи історії. 22-й (Станиславівський) тактичний відтинок “Чорний ліс” належав до Військової округи-4 “Говерла”, групи УПА-Захід. Командирами тут були знаменитий український курінний “Грегіт”, який загинув у бою у 1946 році. Його справжнє ім’я — Андрусяк Василь…
Село Грабівка розташоване на розлогих берегах річки Лукви, прилягає до Чорного Лісу. Могила “гамаліївців”, урочище Березів Лаз, грабівська Церква Різдва Христового, якій 130 років, пам’ятник Степанові Бандері та багато інших пам’яток чекають свого відвідувача.

СПРАВА — ЗА КАЛУШАНАМИ
Основний виклик для калуських краєзнавців сьогодні — це відсутність чіткої координації роботи. Адже охочих побачити пам’ятки природи — хоч відбавляй. Знайдуться й екскурсоводи, готові провести людей маршрутом, а туристичні агентства готові організувати транспорт.
“Ми не веземо до Чорного лісу, бо там автобус не проїде”. Такий найпоширеніший аргумент туристичних агентств. Насправді, свідчать мандрівники, дорога до військових об’єктів у лісі є. До бункера на півдні Чорного лісу веде доволі пристойна “бетонка”.
Але інша туристична інфраструктура залишає бажати кращого. Роботи — не початий край. Зокрема, на маршруті відсутнє маркування, немає місць для поселення, де туристи могли би переночувати. Справа “впирається” у відсутність програми розвитку туризму на Калущині.
— В даний час за сприянням лісників калуського й обласного лісництв обстежуємо близько десяти об’єктів. Треба розробити кілька туристичних маршрутів і надрукувати путівники, — переконує науковий працівник історико-краєзнавчого музею Калущини Богдан Яневич.
Основні об’єкти — це місця історичних подій, колишні військові частини, а також рекреаційні зони. Це криївки та бункери середини минулого століття, бункер №1 та бункер №2, які збереглися у напрочуд доброму стані і можуть бути цікаві дослідниками історії ХХ століття, зокрема, історії СРСР та історії ІІ Світової війни. Місцеві жителі пригадують, що колись біля цих споруд стояли ракетні установки. Навколо — фактично безлюдний Чорний ліс. Коли кожен об’єкт добре вивчать, має бути створено кілька маршрутів.
— Маршрути мають відрізнятися тематикою. Приміром, історичний, природничий, відпочинковий. Далі справа за малим — популяризація. Мають бути видані путівники, — твердить Богдан Яневич.
Оскільки після революційної зими ім’я Степана Бандери перестало бути маргінальним в українському медіа-просторі, а традиції Української повстанської армії стали викликати зацікавлення широких кіл населення, люди повертаються до своєї історії, саме час завершити почате і втілити давню мрію про туристичне вивчення Чорного лісу.
— Щоб не стати нецікавою зоною розвалених реліквій, Калуш просто мусить розвивати туризм, — упевнений науковець. 
Ще у травні за ініціативи Калуського Музейно-виставкового комплексу у бізнес-центрі відбувся “круглий стіл”, до якого запросили депутатів Калуської міської та районної рад, службовців міського та районного управлінь культури, ЗМІ, працівників сільських клубів та туристичних організацій. Зокрема, директор музею імені Степана Бандери Степан Лесів наголошував на потребі формування мережі визвольних пам’яток.
Активісти ГО “Карпатські стежки” поділилися досвідом туристичної роботи, маркування маршрутів та облаштування інфраструктури у Карпатах. Голова організації “Павлів і К” Віктор Павлів звернув увагу на необхідності сайту про цікаві туристичні маршрути.
Однаково ефективними могли би бути автобусний, велосипедний та піший маршрути, які можна організувати із Калуша до Грабівки. Труднощі автобусного маршруту — вузькі роздоріжжя, де транспорту важко розвернутися, та відсутність місць спеціальних стоянок. Богдан Яневич зазначає, що готовий організувати пробний огляд маршруту для туристичних агентств у липні.
— Звичайно, на перших порах щось розповісти зможуть працівники музейно-виставкового комплексу, але екскурсоводів треба готувати, — зазначає Богдан Яневич. — Крім того, потрібні спеціалісти, яких ми запрошуємо до співпраці. Громадські й просвітницькі організації в більшості займаються патріотичними заходами, а нам для вивчення об’єктів Чорного лісу потрібні історики та біологи.
Богдан Яневич провів кілька зустрічей із працівниками лісництв. Запевняє, що дорога у лісі хоч і погана, але — придатна для пересування.
— Там — одна дорога, і заблукати можна хіба що велосипедом, — каже Богдан Яневич.
У Чорному лісі діє мобільний оператор “Київстар”, який дозволить туристам залишатиcя на зв’язку. Каже, що грабівчани готові поділитися інформацією про край, однак для ефективного розвитку маршруту, потрібна участь професійних менеджерів туризму. До речі, у команді проекту туристичної розбудови Чорного лісу вже є досвідчений туристичний менеджер Василь Фіцак, активіст ГО “Карпатські стежки”, який організовує велосипедний маршрут до Чорного лісу.  Василь Фіцак давно веде роботу з маркування маршрутів, ремонту притулків для туристів та встановлення знаків у різних регіонах Карпат, і свій досвід застосує на Калущині, оскільки сам є калушанином, для якого важливий культурний та історичний розвиток регіону.
— Починати треба із себе, — каже він. — Це для наших лінивих посадовців, які кричать, що потрібно розвивати туризм, а самі нічого не роблять. Приклад, коли мер Львова Садовий проїдеться містом на ровері, то такий стимул і приклад, що годі й казати. Але в нас все вдасться. Вірю в це.
Маршрут до Чорного лісу робоча група по туристичному маршруту до Чорного лісу маркуватиме за власний кошт, як і рекламну кампанію. Віра в себе запорука успіху. Перший крок зроблено. Чорний ліс кличе кожного. Далі справа — за кожним зокрема. 

Марта Галкіна, журналіст