В середині ХІХ ст. до солдатів австрійської армії застосовували фізичні покарання, нерідко отримували «на горіхи» і місцеві вояки, причому інколи за цілком дрібні провини. Проте абсолютним «чемпіоном з покарань» місцевого розливу преса оголосила Миколая Крамарського родом з Кут, який служив у 20 роті коломийського полку піхоти.

Про нього писала не лише місцева преса, а й львівська. До рук газетярів потрапив документ, у якому фіксувалися всі «виховні процедури», які пройшов цей солдат. Перший раз він «відзначився» вже через кілька тижнів після початку служби і 30 червня 1851 р. «заробив» 2400 ударів різкою. 8 листопада того ж року екзекуція повторилася зі ще більшим розмахом – 3600 ударів різкою.
Не пощастило бідоласі і у грудні – першого числа того місяця він дістав 45 ударів кийком, а 27 грудня – 4800 ударів різкою. Новий рекорд Крамарський поставив 11 січня 1852 р. – 5100 різок, а 21 січня – 60 кийків. Протягом наступних кількох місяців він отримав 13800 ударів різкою і 105 ударів кийком. Перед закінченням служби, «на прощання», цей заслужений воїн отримав ще 165 ударів кийком.
Крім тілесних покарань, він за різноманітні порушення ще відсидів 18 місяців і 23 дні у військових арештах.
Загалом Крамарський був покараний 63 рази, з них 36 разів фізично.
Після проходження військової служби він тішився чудовим здоров’ям, і добре почувався навіть у 60 років. У цьому віці його вісімнадцятий (!) раз засудили за крадіжку і посадили на чотири роки до станиславівської тюрми, де він і помер у кінці 1890-х років.

Підготувала Олена БУЧИК