Володимир Олексюк — один із багатьох українських діаспорних науковців, про якого майже не знають в Україні. Протягом усього життя він вірив у те, що день, коли його твори читатимуть на рідній українській землі, настане. Народився Володимир Олексюк 25 січня 1913 року в селі Шешорах Косівського повіту в родині іллі та Параски (з дому Слижуків) Олексюків, яку шанували в селі. Батько ілля був солтисом, чудово грав на скрипці, керував церковним хором, який виконував складні духовні твори Бортнянського, Леонтовича. Його дружина Параска була доброю господинею. Вони виховували п’ятьох дітей: Володимира, Марію, Анну, Миколу та Олександру. Батько все робив для того, щоб діти здобули добру освіту. Володимир опанував професію столяра, пізніше в Коломиї здобув фах учителя, а згодом вивчав філософію у Львівському університеті. У червні 1941 року отримав диплом магістра філософії. 30 червня 1941 року Володимир разом із однодумцями брав участь у народних зборах на площі Ринок у Львові, на яких було урочисто проголошено Акт відновлення Української держави. Під час війни Володимир Олексюк працював у Львові, вів підпільну роботу. 1944 року змушений був емігрувати на Захід, як і тисячі свідомих українців, щоб там, у діаспорі, вижити і прислужитися своєму народові. Продовжував вивчати філософію в університетах Фрайбурга і Нью-Йорка. Докторську ступінь здобув у 1967 році в Університеті Східної Флориди за дисертацію «Метафізична дійсність різниці між суттю та існуванням буття», займався науковою діяльністю. З 1970 року жив у Чикаго. Володимир Олексюк був діяльним у громадській праці, очолював Українське католицьке академічне об’єднання «Обнова», був дійсним членом Товариства католицьких філософів Америки (Вашингтон), Міжнародного товариства філософів-метафізиків (Лондон), Товариства філософів ім. Жана Марітена (Рим). Він дуже поважав Папу Римського івана-Павла II, активно з ним листувався. Філософ з Косівщини є автором праць «Томізм. Християнська філософія св. Томи з Аквіну», «До проблем доби обману мудрости», «Основи реалістичної (арістотелівсько-томістичної ) філософії, присвячена 1000-літтю Хрещення Руси-України». Володимир Олексюк опублікував понад 30 статей філософського змісту в різних періодичних виданнях. Хоч основні наукові праці вченого присвячено дослідженню філософії томізму, проте сенс свого життя він вбачав у тому, щоб, поринувши думкою в глибини духовності свого народу і християнсько-божественну вічність, зрозуміти власну суть як українця, послужити для добра української нації. «Українська тисячолітня християнська нація є однією з найбільш благородних, дуже щирою і добродушною на цій землі. Це означає, що тільки мудрий провід — як Церкви, так і держави — може забезпечити правдиву свободу народові та його суспільну соціальну справедливість»,— стверджував філософ. Мудрість філософа дозволила йому передбачити крах соціалістичної системи ще в 1970 році: «Якщо мірилом всякого розвитку людського життя у світі є вільна думка, вільна ініціатива у сфері душевно-природно-фізичного, — писав він, — то обов’язково всякий тоталітарний режим, скоріше чи пізніше, приречений на самознищення. День такого самознищення жде Московську комуністичну імперію». Науковець підтримував зв’язки з Україною через листування із сестрами. Тож не дивно, що КДБ переслідував рідних ученого, особливо сестер Марію та Олександру. У 1990 році він написав їм листа з проханням відвідати його в Америці, бо сам, уже хворий, не міг приїхати на рідну землю. У квітні 1991 року я відвідала свого вуйка Володимира в Чикаго. Радість переповнювала його душу і серце! Ми говорили про все на світі, співали українських пісень, зробили запис-звернення до рідних і близьких в Україні. Він дуже просив перевезти в Україну його найцінніший скарб — філософські праці, щоб Батьківщина знала і не забувала свого сина. Я привезла примірники трьох його наукових праць і передала у Національну наукову бібліотеку ім. Вернадського, бібліотеки Київського університету ім. Т. Шевченка, Львівського університету ім. І. Франка. Науковою діяльністю Володимира Олексюка зацікавився доктор філософських наук, професор завідувач відділу філософії релігії інституту філософії АН України Анатолій Колодний. і через рік у науково-теоретичному часописі «Філософська і соціологічна думка» (№10, 1992 р.) були опубліковані його стаття «Філософ з українською душею» та уривок із праці «Метафізична дійсність різниці між суттю та існуванням буття». Цей часопис я переслала вуйкові Володимиру. Він був дуже радий, що його працями зацікавились і що став відомий в Україні. В одному з листів він писав: «Вітаю тебе, всіх рідних та всю Україну з нарешті незалежною державою! Але все має свій кінець. Не знаю, як довго доведеться ще жити на цьому світі, жаль тільки, що я не в силі відвідати усю родину у рідних Шешорах. А якби міг, то вже завтра був би в літаку до Києва, а звідти — до Шешор. Дай Боже, щоб хоч Україна удержалась самостійною! Бог дасть, що Україна виграє!» (2.03.1993 р.). 30 вересня 1993 року Володимир Олексюк відійшов у вічність. Та його праці дістали нове життя. 1996 року у видавництві «Соборна Україна» вийшла його книга «Християнська основа української філософії» (вибрані твори). Це перша книга із серії «Мислителі української діаспори». Упорядкування здійснили А. Колодний та Л. Филипович. Спонсорувала видання «Вибраних творів» дружина В. Олексюка пані Маргарет. Хоча прах Володимира Олексюка покоїться у чужій американській землі, та душа його витає над рідним краєм. На його прохання на пам’ятнику сестрі Марії є і його фотографія та слова, які заповів написати: «Він був той, що знаходився у вічній Правді Того, Хто Є». Галина БРАТІВНИК. Племінниця В. Олексюка |
