У родині 101-річної Марії Кіцул з Івано-Франківщини двоє чоловіків були політичними в’язнями. Брата жінки засудили за антирадянську пропаганду, а її чоловіка — за участь в ОУН. За сімейними розмовами Марія Кіцул часто ділиться з рідними спогадами про історичні події, які пережила, а також чекає на повернення онука, який зараз боронить Україну на фронті.

Про дитинство та юність у Другу світову війну, арешти рідних, конфіскацію майна й життя великої родини Марія Кіцул розповіла Суспільному.

Юність під час німецької окупації

Марія Кіцул народилася 12 лютого 1925 року в селі Будилів, у родині хліборобів Анни та Олексія Поповичів. Батько служив у польській армії. У сім’ї було троє дітей — найстарша Марія та молодші брати Василь і Микола.

У 12 років дівчина пішла працювати на поле до польського пана.

"У пана Богусевича сапали буряки. Він платив по 80 грошів у день. Я тоді 12 років мала і сапала, бо хотіла гарно одягатися. А ще ріпак жала — за один рядок давали один злотий. Ішли тато й мама, і мене брали, але я лише піджинала. Ми брали дев’ять рядів ріпака й заробляли за день дев’ять злотих", — пригадує жінка.

Марія Кіцул закінчила шість класів сільської школи у Будилові. Після того навчалася ще у Прутівці.

"Прийшли німці й відкрили школу в Прутівці. Забрали туди 25 дівчат. Там нас навчали готували їсти", — розповідає жінка.

"Як прийшли москалі — почалися арешти"

Марія Кіцул пережила три окупації — польську, німецьку та радянську.

"Як прийшли москалі — почалися арешти. Пригадую, як пана судили. Казала мені його жінка, що мав 11 кусків золота. Як збирався тікати, комуністи обступили фіакр пана, витягли його і доправили до Снятина в магістрат. Після того дружина його більше не бачила. І гроші нічого не допомогли", — розповідає Марія Кіцул.

Спогади про брата, якого засудили за антирадянську агітацію

Репресії торкнулися і родини Марії — брат Василь навчався у гімназії та вступив до університету в Чернівцях. Зі слів жінки, у 1949 році радянська влада засудила його до 10 років ув’язнення з конфіскацією майна за зраду Батьківщині та антирадянську пропаганду й агітацію. На засланні він відбув сім років.

"Забрали половину батьківської хати, поле, корову, з хати — найцінніші речі: два кожухи, кептарі, верені", — каже Марія Кіцул.

У 1955 році Василь Попович повернувся додому із заслання. Через тиждень його збила на смерть машина. Її брата реабілітували посмертно у 1991 році.

Подруга-зв’язкова ОУН підірвала себе гранатою, щоб не потрапити в руки чекістів

Марія Кіцул розповідає, що й сама дивом уникла арешту. Її подруга дитинства Марія Микуляк була зв’язковою ОУН, тож лише за спілкування з нею можна було зазнати політичних переслідувань. Під час облави у січні 1946 року вже поранена зв’язкова підірвала себе гранатою.

"Я з нею виросла, а вона, бідна, показувала мені, що коли ходила ночами із записками, мала при собі гранату. Подруга підірвала себе, коли інший повстанець утік, а вона мала поперек прострелений. Це була зима. Вона на городах упала, і граната під нею вибухнула. Як повстала Україна, перепоховали її, і стоїть височенний хрест і прапор", — каже Марія Кіцул.

Арешт майбутнього чоловіка Марії Кіцул

Чоловіка Марії Кіцул засудили на п'ять років у березні 1941 за участь в ОУН. Тоді вони ще не були одружені. Він відбував покарання на Північному Уралі, у Свердловській області. Чоловік розповідав Марії, що в’язнів етапували у товарних вагонах під озброєною охороною.

"У Франківську в'язнів розподілили по 80 людей на кожен товарний вагон. А кулеметники стояли на одному кінці вагона і на другому. Так їх везли. Він відсидів від дзвінка до дзвінка", — каже Марія.

Після повернення із заслання він запропонував дівчині разом сфотографуватися.

"Зробили ми фотографію. А мій тато тоді каже: "Василю, вона хлопців має. Або женися, або вступися". То у 1947 році відбулося весілля", — розповідає Марія Кіцул.

Після одруження сім'я почала будувати дерев'яну хату та облаштовувати господарство. У 1947 році в них народився син Петро. Чоловік Марії пропрацював 44 роки агрономом, жінка — ланковою в колгоспі. Його реабілітували у 1994.

Дочекалася праправнука і стала найстаршою жителькою села

Зараз Марії Кіцул 101 рік. Невістка Дарія Кіцул називає її мамою. Вона каже, що ніколи зі свекрухою не сварилися, хоч заміжня за її сином 54 роки. За словами Дарії, Марія щодня молиться на вервичці, яку купив онук Святослав, коли був на святій горі Афон.

"Живемо, як мама з дочкою. Вона сама себе обслуговує, сама одягається. Встає о п’ятій-шостій годині ранку і молиться. А ще в обід і увечері молиться. А так — весь день ми на кухні. Я щось роблю, а вона розповідає про своє життя", — говорить Дарія Кіцул.

Один з онуків, син Дарії Святослав Кіцул, нині — у лавах Збройних сил України. Він добровільно вступив до війська, служив на Сумщині, а тепер — на Краматорському напрямку.

Марія Кіцул є найстаршою жителькою села Будилів. Жінка має трьох онуків, п’ятьох правнуків та праправнука.