Споруджені на площі Ринок впродовж останніх років новобудови відчутно зменшили історико-архітектурну та мистецьку вартість центральної частини Івано-Франківська і як результат перекреслили для міста можливість потрапити до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, – констатували учасники розширеного пленуму Івано-Франківської міської організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, який відбувся минулого тижня.
Монстри забудови Івано-франківська архітектурна спадщина має давні європейські корені і є ознакою нашої центральноєвропейської ідентичності, але заразом і самобутності, – зазначив відповідальний секретар міської ради товариства Василь Романюк. – В результаті різношарових взаємовпливів, діалогів, різних культур витворився унікальний історично-культурний продукт, який є привабливим для гостей міста. А з другого боку, утворене «тими спорудами неповторне міське середовище все ж таки спотворили уже в новітні часи маловиразні новобудови, перебільшеної поверховості будівлі, які або закривають собою визначні пам’ятки, або за висотою «сперечаються» з куполами історичних храмів та міською ратушею». Тими дисонансами, на переконання міських пам’яткоохоронців, є, зокрема, «шестиповерхівка з примітивним декором, зведена на місці триповерхового будинку на пл. Ринок, 4, де була перша міська аптека, яка за давністю поступалася лише львівській; п’ятиповерхівка «Арс-Дім», зведена поряд з Вірменською церквою (Святої Покрови), будинок зі скла «Легенда» – з площі Міцкевича цей монстр повністю заступає ратушу, чого, звичайно, не могли собі й уявити мешканці Станиславова у давні часи». Ніхто не заперечує проти будівництва таких споруд у нових мікрорайонах міста – на Каскаді, Позитроні чи у Пасічній, але у збереженій середньовічній забудові вони виглядають інородними тілами, чужими для неї і, зрештою, такі висотні будинки тут не потрібні, вважає знаний архітектор-реставратор Зеновій Соколовський.
«Кандидати» на повторення сумної долі Пам’яткоохоронним організаціям, – зазначає Василь Романюк, – не вдається стримати процес глобального наступу нового будівництва на історичну частину міста. З року в рік із міського бюджету виділяють мізерні кошти. Ось обвалився споруджений 1827 року будинок на вул. Січових стрільців. «Дай Боже, щоб так не сталося з «кандидатами» на повторення його сумної долі – декількома іншими будинками в історичній частині міста, які перебувають під загрозою знищення. Скажімо, з будинком 1906 року побудови на вул. Сотника Теодора Мартинця, біля пасажу братів Гартенбергів, який є пам’яткою архітектури місцевого значення. Нині підвал і перший поверх пам’ятки є власністю приватних осіб, котрі у своїх приміщеннях облаштували кафе та магазини. У підвалі розібрали колони, і тепер будинок дає осадку. Його мешканці з цього приводу не раз зверталися до різних інстанцій, але безрезультатно. То невже міська влада не зацікавлена у збереженні цієї пам’ятки архітектури?» – зазначає Василь Романюк. Не можна вважати нормальним і те, що зникають автентичні скульптури з фасадів, вікна та двері в цікавих як архітектурні пам’ятки житлових будинках ХVІІІ – початку ХІХ століть, а новопрорубані прорізи підприємці заповнюють пластиковими сурогатами. Так часто відбувається після надання дозволу на приватизацію таких будинків – пам’яток архітектури місцевого значення, а нові власники купують їх не для житла (самовільно розбирають стіни, колони, переплановують), а щоб облаштувати тут різні торговельні заклади й офіси і в умовах безконтрольності йдуть на явні порушення пам’яткоохоронного законодавства, – констатували учасники пленуму Івано-Франківської міської організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури.
І… не все так погано За словами відповідального секретаря товариства Василя Романюка, залишились невиконаними пропозиції громадськості щодо розроблення та затвердження правил забудови центральної історичної частини міста – історико-архітектурного опорного плану забудови. Як зазначалося на пленумі товариства, потрібно також розробити довгострокову (до 2020 р.) програму встановлення та реставрації пам’яток історії та культури міста, яку повинні прийняти депутати на сесії міської ради. Звісна річ, – каже Василь Романюк, – і односторонньо оцінювати зроблене міською владою на цьому поприщі лише з позиції критики теж неправильно. Так за сприяння мера Івано-Франківська Віктора Анушкевичуса було капітально відремонтовано дах спорудженого ще за часів Австро-Угорщини, на початку ХХ ст., будинку №23 на вул. Гетьмана Мазепи, і тепер ця пам’ятка архітектури є окрасою міста. У рік його 350-літнього ювілею, як повідомив заступник міського голови Михайло Верес, планується також встановити й урочисто відкрити чотири пам’ятники – «Руській трійці», Євгенові Коновальцю, борцям за волю України та пластунам. На пленумі було вручено подяки Головної ради Українського товариства охорони пам’яток історії та культури членам Івано-Франківської міської організації. Зокрема відзначено плідну діяльність та активну громадянську позицію у справі охорони та збереження історико-культурної спадщини України архієпископа і митрополита Івано-Франківського УГКЦ кир Володимира Війтишина та митрополита Галицького, керуючого Івано-Франківською єпархією УАПЦ кир Андрія, ректора Івано-Франківського національного медичного університету Миколи Рожка, голови профкому обласної клінічної лікарні Євгена Штайдена, директорів ЗШ №13 Ольги Драпак і ЗШ №18 Дмитра Чміля, директора УМГ "Прикарпаттрансгаз” Василя Рудка, підприємця Олега Лисака, генерального директора ПП "Ю.М.І.” Олександра Микуляка. Михайло ПОСІЧАНСЬКИЙ
ДО РЕЧІ: На сьогодні в місті налічується шість пам’яток національного значення. Це колегіальний костьол Найсвятішої Діви Марії 1703 р. побудови (нині в цьому приміщенні Художній музей), костьол єзуїтів 1729 р. (тепер собор Св. Воскресіння), Колегія єзуїтів 1742 р., Вірменський костьол 1762 р. (нині собор Святої Покрови), збудований 1767 р. пивоварний завод, але він, на жаль, уже втрачений як перше промислове підприємство міста. Недавно і меморіальному скверові за готелем «Надія» надали як пам’ятці цей найвищий статус. Всього на обліку в міській організації товариства сьогодні перебуває 750 пам’яток, у тому числі: 99 – історії, 40 – мистецтва, 5 – археології і 606 – архітектури та містобудування. |
