За часів Австро-Угорщини випадки хабарництва хоч нечасто, але траплялися, однак покарання за такі дії було доволі суворим. Причому до відповідальності притягали не лише посадовців, які брали хабарі, а й «щедрих дарувальників». Про це красномовно свідчить випадок, який трапився у містечку Долина у квітні 1887 року, пише Західний кур’єр. До містечка прибув скарбовий комісар Мацелінський зі Станиславова, щоб провести розслідування у справі зловживань у тутешньому управлінні торгівлею солі. Занурившись у перевірку документів, він навіть не помітив, що торговець сіллю Майзельс, який зайшов до нього, щоб надати свідчення у справі, поклав на його стіл купюру в п’ятдесят злотих ринських.

Зауважимо, що ця сума була немалою, адже близько ста злотих ринських зарплата. Комісар побачив цей дар лише після того, як торговець вийшов Мацелінський поклав купюру до конверта і вислав до долинського магіст якому пояснював, яким чином ця купюра до нього потрапила. Магістратс отриману суму на користь місцевого благодійного фонду, що опікувався переслали на адресу повітового суду. Суд у свою чергу розпочав слідство посадової особи. Газета «Кур’єр станиславівський» іронізувала, що пан М вкрав їх чи забрав, а однак же мусить тепер вирушати до тюрми. Не таки на ХІХ століття.

Підготувала Олена БУЧИК