На старих станиславівських мапах один із міських районів, що відповідає сучасним вулицям Тарнавського, Лермонтова, Макогона, підписаний як Леонівка.
Оскільки левів в околицях Станиславова не водилося, мався на увазі якийсь конк­ретний Леон. І це був депутат австро-угорського парламенту, а згодом міністр фінансів, Леон Білінський (1846-1923).
Коли у 1894 році постало питання, де відкривати нову залізничну дирекцію – у Станиславові, Чернівцях чи ­Коломиї – між цими містами спалахнула жорстока боротьба. Завдяки депутату Білінському Станиславів вийшов переможцем і сюди хлинули потужні інвестиції. На честь лобіста незабаром назвали вулицю (теперішню Сахарова), але цим вдячні мешканці не обмежились.
Після відкриття залізничної дирекції на роботу до Станиславова приїхало багато держслужбовців. Інженери-колійовці тоді заробляли незлі гроші, й незабаром неподалік колії виріс престижний район із добротних вілл. Дільниця отримала народну назву Леонівка, яка згодом стала офіційною.

 Іван Бондарев