18 лютого в Івано-Франківську у книгарні «Сенс» відбулася презентація двох романів прикарпатського письменника, прозаїка та есеїста Степана Процюка – про Івана Франка «Руки і сльози» та про Євгена Чикаленка «Пан». Говорили про героїв цих книжок – непересічні постаті в українському культурному та громадсько-політичному житті, про роботу над цими та іншими біографічними романами, а також про нові проєкти, пише КУРС.

Степан Процюк, в письменницькому арсеналі якого понад 30 книжок різного жанру і тематики, розповів про специфіку роботи саме над байопіками.

«Біографічні романи важче писати, ніж інші», – каже автор.

Їхнім сюжетом є саме життя героїв, тому письменницька задача – не так художній вимисел, як оживлення подій – своєрідна некромагія. Та найголовніше – розуміти, відчувати людину, про яку пишеш.

«Якщо ти любиш ту людину – напишеш», – поділився письменник.

До речі, Степан Процюк розповів, що після роботи над романами про Василя Стефаника «Троянда ритуального болю», Володимира Винниченка «Маски опадають повільно» та Архипа Тесленка «Чорне яблуко» думав, що для нього ця тема вичерпана, і не планував братися до інших біографічних книжок. Та так склалося, що до нього звернулися люди, які планували зняти серіал про Франка і яким потрібен був літературний матеріал для цього. Це і підштовхнуло Процюка до роботи над книжкою про Івана Франка, якого він любить, яким захоплюється і вважає найбільшим українським письменником. Степан Процюк зізнався, що не раз не міг стримати сліз, коли писав «Руки і сльози». Цікава деталь: роман міг називатися «Рижий» (це Франкове партійне псевдо), і хоч дехто з авторових друзів переконував, що назва влучна і доречна, він відхилив її.

Ті ж почуття любові і захоплення привели Степана Процюка до книжки про мецената та видатного діяча українського національного відродження Євгена Чикаленка «Пан». Як каже автор, він намагався оживити події, зробити оповідь кінематографічною. У роботі стали в пригоді «Щоденники» Євгена Харлампійовича, завдяки яким автор досяг панорамності зображуваних подій, бо йдеться не тільки про Чикаленка – тут є і Михайло Грушевський, і Микола Лисенко, і Володимир Антонович, і Михайло Коцюбинський, і Володимир Винниченко та багато інших, і Київ та Україна початку XX століття – це роман про ту добу, – але все навкруг Чикаленка.

Степан Процюк також розповів, що нещодавно закінчив панорамний біографічний роман про Олександра Довженка і працює над книжкою про Миколу Садовського, Марію Заньковецьку, загалом про український театр корифеїв.

А нещодавно в Чехії вийшла повість Степана Процюка “Бийся головою до стіни” – про непрості стосунки батька, який помирає, і сина, який намагається його зрозуміти. Чеською мовою перекладала Їржина Дворжакова. На початку лютого в Празі за участі автора відбулася презентація видання.

КУРС писав, що роман Степана Процюка «Руки і сльози» вийшов у кінці 2022 року. Увійшов у короткий список номінантів Шевченківської премії 2024 року.

Книжка «Пан. Роман про Євгена Чикаленка» вийшла у 2024 році. За неї Степан Процюк став лауреатом Літературної премії імені Івана Корсака. Також вона увійшла у фінал Шевченківської премії.

Проведення третього фінального туру конкурсу на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2026 року заплановано на другу декаду лютого.