Якщо злочини дорослих викликають обурення, то кримінальні вчинки дітей радше спричиняють шок. Сто років тому в Станиславові дитяча злочинність зовсім не була рідкістю. Причому деякі дорослі мешканці міста не лише не боролися з цим явищем, а ще й заохочували його.

Місцева преса писала, що діти не вчиняли б крадіжок, якби не було тих, хто купував у них вкрадений товар.
З поліційних хронік дізнаємося, що місцевий купець Хаїм Грімінгер, що мав крамницю на вул. Святого Юзефа (тепер. вул. Шашкевича), придбав у 13-річного хлопця пару вкрадених чоловічих туфель, а купець Мандель, що торгував на вул. Галицькій, кілька разів купував в 11-річного крадія клямки для дверей.
У 1909 р. під суд було віддано 16-річного Владислава Білоуса, який здійснював зухвалі крадіжки в міських крамницях. Він заходив у магазини, робив вигляд, що оглядає товар, а коли продавець відвертався, крав гроші з відкритої шухляди біля прилавку. Одного разу цей 16-річний підліток навіть заліз через вікно до помешкання місцевого поштаря і вкрав трохи більше 120 корон готівкою. Що найсумніше, австрійське правосуддя практично не робило різниці між дорослими злочинцями й малолітніми, тож дітям доводилось відповідати за всією строгістю закону.

Підготувала Олена БУЧИК