Z продовжує публікацію циклу відеооглядів визначних пам'яток Галичини, знятих з висоти. Здебільшого це замки, палаци, фортифікаційні та сакральні споруди, які руйнуються просто на очах, і наше покоління може виявитися останнім, яке ще має шанс побачити їх на власні очі. А тим часом руїни ці навіть у такому стані вражають своєю красою, величчю, вишуканістю архітектурних деталей. Особливо, коли дивишся на них згори, мов птах...
Маленьке село Шевченкове біля Галича, де річка Лімниця впадає у Дністер, має унікальну святиню, одну з найвідоміших пам'яток культурної спадщини України – храм Святого Пантелеймона. Зведення храму датують 1194 роком. Його засновником називають Володимира, сина Ярослава Осмомисла. Це найдавніший збережений храм Галицького князівства.
Білокам'яна церква у романському стилі стоїть на невисокому пагорбі. Перед чільним фасадом – оборонна вежа-дзвіниця, оснащена бійницями. Колись пагорб був оточений і оборонними валами.
У XIV столітті, після захоплення Галичини польським королем Казимиром ІІІ, храм продовжив існування як костел Святого Станіслава. З кінця ХVI cт. тут діяв монастир ордену францисканців. Нині від нього залишилися лише фундаменти.
За свою історію святиня зазнавала численних руйнувань від татарських і турецьких набігів, пожеж та воєн. Проте щоразу її відбудовували.
У 1915 церкву обстріляла російська артилерія, в результаті чого на чільному фасаді був пробитий отвір діаметром три метри та пошкоджено романський портал.
Ці руйнування усунули через 20 років. А ще через десять, після Другої світової війни, костел закрила радянська влада.
1991 року, після легалізації УГКЦ в Україні, її глава Блаженніший кардинал Мирослав-Іван Любачівський відправив у храмі богослужіння. Ця подія дала могутній поштовх до відродження княжої святині. 1998 року після реставрації церкву передали греко-католицькій громаді і знову посвятили Святому Пантелеймону. Відтак нині храм діючий і є пам'яткою архітектури національного значення, якою опікується Національний заповідник «Давній Галич».
Ігор Мартинів
| 
