Середа, 29.05.2024, 21:22:31

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2012 » Березень » 2 » Шлях до храму
10:25:28
Шлях до храму
У селі Чесники Рогатинського району занепадає унікальна пам’ятка архітектури національного значення – Михайлівська церква XVI-XVII століть. П’ять років тому з неї зняли ґонтове покриття та перекрили металочерепицею, пошпаклювали стіни. Тепер зовні вона подібна на затишний євробудинок. А всередині – на смітник.

Стара, іще старіша
Якщо їхати з Рогатина в бік Тернополя, то за 12 кілометрів від райцентру, зліва в долині з’являються Чесники. Як на долоні. Колись старожили називали село Чашниками, можливо, через те, що розташоване воно ніби в чаші. І, мабуть, лише в цьому селі новою церквою називають столітній храм, бо мають ще один, значно старший – Михайлівську церкву. Перша письмова згадка про неї датується 1598 роком, але науковці впевнені, що побудована вона набагато раніше, бо саме село засноване у 1368-му.
Прямуємо до храму невеличкою делегацією – секретар сільради Ірина Лялька, вчитель історії тутешньої школи Богдан Романів і кілька місцевих мешканців.
«Хоч за документами стара церква пишеться Михайлівська, але в селі її називають Вознесенською, – каже Ірина Лялька. – Бо щороку на свято Вознесіння всім селом, цілою процесією, з хоругвами йдемо під неї на відправу. Подвір’я гарно прибирають та застеляють ковдрами. Дуже красиво».
На подвір’ї справді просто неймовірно гарно. Церква стоїть на горі, на кам’яному підмурівку. У літописах її згадують як церкву-замочок. Нині храм подібний на затишний будинок якогось багатія, котрий не пошкодував грошей на оригінальний проект. Церковця пошпакльована та побілена, дах покритий металочерепицею.
«Наприкінці 2007-го робили реставрацію, зірвали ґонтове покриття, бо геть прогнило, – пригадує секретар сільради. – І то половину встигли перекрити, а половину накрили клейонкою. Люди вже й не вірили, що з того щось буде. Але потім доробили».
«Можливо трохи відійшли від первісного вигляду, але так хоч трохи збережуть середину, – втручається у розмову Богдан Романів. – Адже раніше там усе замокало, а тепер, надіємося, що храм простоїть довше та збережеться. Бо невідомо, коли держава візьметься за її капітальну реставрацію, чого б дуже хотілося».
П’ять років тому реставрацію робило управління містобудування та архітектури ОДА. Кошти виділили з держбюджету – 300 тисяч гривень.

Сніг і сльози
Іржавий замок не піддається та не одразу пускає нас до сере­дини. Схоже, над ним уже вовтузилися – на колодці видно слід від різака. До речі, селяни кажуть, що раніше багато приїжджало різного люду. Реставратори то були чи не реставратори, але ікони зникали. Десь у 2000 році поцупили і стару масивну вхідну ручку. Вже й сторожів приставляли, але зараз тут нікого – красти майже нічого.
«Пізніше голова привозив львівських реставраторів, то вони забрали три ікони, які ще можна було більш-менш врятувати, – розповідає Богдан Романів. – Говорили й за цілий іконостас, але на це треба величезні гроші. Зараз ті три ікони в новій церкві».
Всередині сиро, темно, стіни побиті, все заставлене риштовкою. «Їй уже десь 20 років, – говорить Ірина Лялька. – Ще на початку Незалежності один чоловік хотів щось робити своїми силами, але в архітектурі йому не дозволили. Так усе і стоїть».
У церкві повно різного непотребу. Пляшки від пива, стара камера від колеса, багато дощок, на них – дошка з написом про те, що церква є пам’яткою національного значення XVI-XVII століть. Обвалена штукатурка перемішана з відваленими частинками дерев’яного іконостасу. Напевно, по них топчуться всі, хто заходить у храм. Збоку до дерев’яної балки припертий образ, також якась частина іконостасу. А сам іконостас – просто вражаючий. Де-не-де ще збереглися ікони, їх застелили якимось прозорим покриттям, чимось схожим на серветки. Певно, аби хоч трохи зберегти. Наразі те покриття відвалюється разом із фарбами. Біля іконостасу засніжено – намело через два незасклених круглих віконця…

Проблема – зберегти
В управлінні містобудування та архітектури ОДА кажуть, що вже три роки із держбюджету на реставраційні роботи не виділялося ні копійки. І така ситуація не лише на Прикарпатті – по всій Україні. Ще з минулого року всі пам’ятки передали під курування Мінкультури. За словами заступника начальника управління містобудування та архітектури ОДА Миколи Кабака, держава вирішила, що так буде краще.
«Люди б лише говорили, – каже Микола Кабак. – Ніхто ж не дивився, в якому страшному стані була та пам’ятка, коли стеля повідпадала. А це покриття – матеріал «Джерард» – буде стояти 50 років. За той час, дай Бог, питання вирішиться. Це не проблема, проблема – зберегти. Крім того, цей матеріал імітує ґонту, бо, на жаль, нині якісної ґонти вже не виробляють».
За словами начальника обласного управління культури Володимира Федорака, у грудні 2011 року управління вже зверталося до Мінкультури щодо завершення робіт за держпрограмою «Паспортизація, інвентаризація та реставрація пам’яток архітектури». Адже таких розпочатих і незакінчених об’єктів на Прикарпатті – дев’ять, чотири з них – на Рогатинщині. Як буде фінансування, то всі роботи продовжать, зокрема і в Чесниках, каже Володимир Федорак.
До речі, повернімося до Чесників. У селі є не тільки два храми, там збереглося чимало релігійних пам’яток. Тут і скульптура Божої матері з колишнього панського двору, і скульптура Святого Антонія, і два великі дерев’яні хрести – святій тверезості й на скасування панщини. Свого часу селяни вберегли їх від радянської влади, ховаючи саме в підземеллі Михайлівської церкви. Тоді цінували, ризикували, боролися. Що заважає нині хоча би прибрати сміття всередині храму? Всі дивляться на державу. А держава, напевно, готується до чергових виборів.
Світлана Лелик

Переглядів: 747 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024