Перший «Сокіл» утворився у 1862 р. у Празі з метою поширення не тільки фізкультури, але й пробудження національної свідомості чеського народу. Інші слов`янські народи перебрали цю ідею, засновуючи свої національні сокільські організації. У 1907 р. вони об’єдналися у Всеслов’янський сокільський союз. 11 лютого 1894-го «комітет основателів» Українського «Сокола» скликав у Львові перші загальні збори українського руханкового (гімнастичного) товариства. Саме з цього часу і починається історія організованого українського сокільського руху на західноукраїнських землях.
З діяльністю «Сокола» пов’язані зародження і становлення на західноукраїнських землях спортивної періодики, науково-методичної думки у галузі тіловиховання. Одна із перших українських фахових газет – «Вісти з Запорожа» – орган українського «сокільства». За роки своєї діяльності «Сокіл-Батько» видав понад 130 найменувань книг, брошур, численну кількість афіш, листівок і навіть поштових марок різних номіналів. Українська «сокільська» періодика Західної України відображала прагнення роз’єднаного українського народу до соборності, що чітко акумулювалося в сокільському гаслі «Всі враз – всі вперед».
Восени 1913 р. на загальних зборах повітового товариства «Сокіл» у м. Надвірна, де затвердили склад старшини: голова – Микола Андрійович, Валер`ян Банах, Юрій Срібний, Іван Хроменко, Іван Николайчук та Василь Костик. 12 березня 1914 р. відбулись надзвичайні загальні збори цього товариства у читальні «Просвіти», де вибрали нове керівництво: голова – доктор Іван Луців, заступники – Микола Андрійович, Роман Кирчів, секретар – Гриць Чеховський, скарбник – Іван Хроменко, господар – Іван Николайчук, читар І– Олекса Гринішак,читар ІІ – Никола Іроденко, члени конт­рольної (провірної) комісії – Юрко Покеза, Юрко Турянський і Дмитро Кілиман. На зборах критикували попереднє керівництво за недостатню й інертну роботу. Попередня старшина не покладала найменших старань для розвитку товариства. Новообрана старшина зайнялася його розвитком й організацією осередків по селах Надвірнянщини. 10 квітня 1914 р. на засіданні товариства вирішили пошити прапор і написали листа  до товариства «Труд» у м. Львів.
Надзвичайні збори звернулися до керівництва львівського «Сокола-Батька» щодо участі Надвірнянського повітового товариства у краєвому здвизі у Львові і повідомили, що члени «Сокола» займаються спортивною підготовкою (вправи з топірцями), і можуть надіслати 32, а щонайменше 24 учасники здвигу. Однострій членів товариства: шапка козацька і синьо-жовта стрічка. Із листа-відповіді «Сокола-Батька» дізнаємося, що товариство «Труд» не може виконати замовлення про пошиття прапора і порадило звернутися до товариства «Достава». Також рекомендовано на здвизі співати пісні «Ой на горі Січ іде…», «Дай нам, Боже, добрий шлях», пісні з календаря «Новий козачий рід». Шевченківський здвиг українських «соколів» відбувся на площі «Сокола-Батька» – «Українському городі» 28 червня 1914 р. і став масовою маніфестацією (близько 12 тисяч членів «Сокола»).  У здвизі взяли участь надвірняські «соколи» з освяченим прапором і представили фізкультурні вправи із топірцями.
Із початком Першої світової війни чимало членів товариства «Сокіл» з Надвірнянщини пішли добровольцями у легіон Українських Січових Стрільців. Серед них – Лесь Гринішак (керівник духового оркестру, адміністратор театру Української Галицької Армії), Іван Луців, Юрко Буній, Дмитро Кілиман, Роман Кирчів, Михайло Скорупський, Іван Хроменко.

Р. S. Традиції надвірнянського товариства «Сокіл» продовжує Прикарпатський військово-спортивний ліцей-інтернат, в якому діє спортивний клуб під керівництвом викладача Петра Самборського.

Тарас АНДРУНЯК,
ліцеїст 4-го курсу
Прикарпатського військово-спортивного ліцею-інтернату