Субота, 18.05.2024, 16:26:03

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
«  Серпень 2014  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
 
Архів новин
Головна » 2014 » Серпень » 29 » Слідами старого Станиславова. Друга дирекція залізниць
10:00:31
Слідами старого Станиславова. Друга дирекція залізниць

Станиславів був значним залізничним центром. Крім пишного колійового палацу, тут містились великі паровозоремонтні майстерні, а з кінця ХІХ століття додалась ще й дирекція залізниць. Майже 20 років вона не мала власного приміщення та орендувала у міста помпезну кам’яницю на Карпінського (Галицька, 2, медуніверситет).
Восени 1911-го у пресі з’яви­лися повідомлення, що наступного року дирекція залізниць починає будівництво «офісу» на Грюнвальдській, а також великого житлового будинку поруч. Для цього у ченців-єзуїтів та міщанки Ляхавець придбали землю – за 150 000 корон. Кошторис нової дирекції становив 1,5 млн. Як бачимо, залізничники коштів не шкодували.
Проект розробив інженер Ріхард Трост із архітектурної служби міністерства залізниць Австро-Угорщини. Будівельним підрядником стала львівська фірма Юлія Райнігера.
Будову почали в 1912 році. Будували швидко. 1 травня 1914-го дирекція переїхала у нове приміщення. Це монументальний чотириповерховий будинок палацового типу, зведений у стилі неокласицизму. У плані він мав вигляд чотирикутника (56,3 м по фасаду та 62,6 м углиб), з напівпідвалом і просторим внутрішнім подвір’ям. Подібні будинки в архітектурі ще називають каре.
Через кілька місяців почалася війна, після якої Австро-Угорська імперія розвалилася на окремі країни. Одною з них була Західно-Українська Народна Республіка (ЗУНР). Спочатку її столиця була у Львові, але потім місто захопили поляки, тож уряд переїхав до Тернополя, а з 1 січня 1919-го – до Станиславова. Так наше 35-тисячне повітове місто на п’ять місяців стало столицею. У колишній дирекції залізниць розмістився Державний секретаріат – Кабмін республіки. Юліан Чайківський, один із повітових комісарів, згадував:
«На другий день я пішов до Державного секретаріату. Він містився у величавім будинку дирекції залізниць. Кращого будинку на поміщення верховної державної влади й не треба…».
Після перемоги поляків залізничне начальство повернулось у своє приміщення. Вони працювали там до 1934-го. Тоді дирекцію ліквідували, втім будинок без господаря не лишився. Одну з найкращих кам’яниць міста зайняв уряд Станиславівського воєводства, а перед тим там зробили капремонт. Воєводство – це приблизно те саме, що область у сучасній Україні. Отже, у міжвоєнній Польщі то було як нині Біла хата.
У грудні 1939-го перші совіти створили Станіславську область, керівництво якою обрало собі «офіс» на Грюнвальдській. Німці теж не побачили кращої альтернативи для владних установ. Там отаборилося окружне староство на чолі з доктором Гайнцом Альбрехтом. А саму вулицю Грюнвальдську нацисти об’єднали з теперішньою Грушевського та ще й перейменували на Губернаторську.
Після війни совіти повернулись у кабінети, які їм сподобалися ще до того. До 1987 року тут містився обком партії, а після його переїзду в нову хату на Грушевського – міськвиконком.
Від 1994 року в будинку отаборилися юристи – апеляційний і міський суди, прокуратура, управління юстиції, управління судової адміністрації. Поступово за спорудою закріплюється нова назва – Палац правосуддя.
Чим палац відрізняється від дирекції? Змін не так вже й багато. Над кам’яницею з’явився аттик із тризубом, нижче якого латинський напис «Sine ira et studio», тобто «Без гніву і упередження» – девіз правоохоронців.
Також перед будинком тепер стоїть монумент на честь ЗУНР (скульптор Володимир Довбенюк). Його відкрили у 2003 році коштом мецената-заробітчанина Володимира Войцюка.

Іван Бондарев, Михайло Головатий


Переглядів: 447 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024