Субота, 15.06.2024, 15:23:52

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2012 » Березень » 16 » Той, що «лікує» ікони
10:13:28
Той, що «лікує» ікони
Краєзнавчий музей готується до нової виставки в рамках проекту «Врятуймо скарби разом!». Три роки тому музей відкрив прикарпатцям та Україні унікальні, досі не відомі ікони XVIII-XIX століть. Ідея проекту належить франківському реставратору Валерію Твердохлібу.

Мурашки по спині
На площі Шептицького у реставраційному відділі Краєзнавчого музею нині відбуваються останні приготування до виставки. Тут затишно, маленькі старі приміщення, які просто заставлені старовиною: іконами, картинами, скульптурами, підсвічниками, іншим. У деяких кімнатах-майстернях досить прохолодно, така температура більш-менш потрібна, аби не зашкодити пам’яткам.
У мініатюрній майстерні Валерія Твердохліба напрочуд світло, комфортно та приємно пахне фарбами. Саме тут він уже понад 15 років реставрує всю цю духов­ну красу, бо працює переважно з іконами. За словами Валерія, образи виробили йому життєву філософію, якої він суворо дотримується.
«Ікона – це робота із чимось вищим, це фактично молитва, – розповідає реставратор. – Ти розумієш, що не можеш підійти до твору з якимось несерйозним ставленням, бо ті сакральні твори намолені та дуже сильні енергетично. Ти весь час мусиш тримати себе в молитві, постійно змінювати себе у кращий бік. До мене в майстерню часто заходять люди, бачать тут дуже багато ікон і дивуються, мовляв, як я можу перебувати у цьому всьому і контролювати себе, свої думки…».
Але насправді це легко, каже Валерій, якщо ти любиш те, що робиш, і віриш, що воно приносить людям добро. Через руки Твердохліба пройшло вже чимало унікальних творів, але він і досі пам’ятає одну зі своїх перших робіт – ікону святого Миколая.
«То був кінець 1990-х, я якраз формувався як реставратор, – пригадує Валерій Твердохліб. – Вона поміняла мій внутрішній світ, бо ікона була ніби жива. Образ був намальований у XIX столітті, але на дошці – XVI століття. Коли я робив реставрацію, то щоразу по хребту бігали мурашки – настільки це був такий живий лик, він просто вібрував у серці».

Таким не світять
Ще два роки тому Валерій Твердохліб був єдиним реставратором у Краєзнавчому музеї, потім домігся створення реставраційного відділу. Сьогодні у відділі є три реставратори. Фонди музею налічують понад 100.000 експонатів, котрі треба зберегти та популяризувати. Саме ці два дієслова є головним кредо реставратора.
«Для людини, яка професійно займається реставрацією, проблема в тому, що ти постійно працюєш з пам’ятками, що просто не мають ціни, – каже Твердохліб. – Реставратори рятують безцінні речі, колосальні за вартістю для держави, а їхню працю оцінюють фактично за ніщо. Бо працюють – на мінімальній зарплаті. Цікаво, що деякі музеї в Україні взагалі не мають своїх реставраторів».
Іноді до Валерія Твердохліба звертаються колекціонери. Чоловік каже, що їх не так багато в Івано-Франківську. «Такі колекції можуть собі дозволити тільки дуже багаті люди, але, крім грошей, має бути ще й розуміння, – каже Валерій. – У нас є колекція, яку збирав Михайло Фіголь, є збірка архієрея Миколи Сімкайло. Також якусь колекцію має екс-голова обласної ради Ігор Олійник, але я її не бачив. Люди, як правило, таким не світять, тому що держава ніяк їх не захищає».

Діти-жертводавці
Але попри всі проблеми, реставратори таки намагаються рухатись далі. Вже 29 березня готують нову виставку у рамках проекту «Врятуймо скарби разом!». Вона буде цінна тим, що є суто нашою, івано-франківською. Адже саме на Прикарпатті колись діяла унікальна школа іконопису та скульптури, тут працювали майстри європейського та світового рівня — Йов Конзелевич, Іоанн Пінзель, Матей Полейовський.
До речі, експозиція буде складатися із двох головних акцентів. Перший – фотовиставка Юрія Бакая, яка зображає твори до реставрації. Другий – відреставровані пам’ятки. Тому люди зможуть побачити різницю та оцінити результат.
А найголовніше, що досі цих творів просто ніхто не бачив. Наприклад, ікона святого Антонія Падевського.
«Коли ми зняли посріблені та золочені ризи, під ними відкрилося полотно XVIIІ століття з написом, що це саме той святий, – розказує Твердохліб. – Ікона була в жахливому стані. Вона дісталася музею з вірменського костелу, але попередньо могла бути з костелу тринітаріїв, який згорів у XVIII столітті».
Валерій Твердохліб каже, що мав можливість побачити кілька ікон з того костелу в колекції одного польського археолога. А також – велику колекцію ікон, вивезених зі Станіслава священиком Казимиром Філіп’яком у 1946 році до Гданська (Польща).
«У нас є ще цікава ікона святого Миколая, – каже реставратор. – Цікава вона тим, що походить з Гуцульщини, з космацького іконостасу. Того, який вивіз у Київ Сергій Параджанов, коли знімав «Тіні забутих предків». Їх мали повернути знову до Космача, але церкву підпалили. Отак, дивом Параджанов і врятував іконостас. Частина тих ікон повернулася до Івано-Франківська, а частина лишилась у Києві та Львові».
До речі, нову виставку присвятили дітям. Саме вони були найпершими жертводавцями. Під час першої виставки у скриньку для пожертв реставрації гроші почали кидати саме діти.
«Для них це було – з одного боку цікавість, а з іншого – щось внутрішнє, бо коли діти потрапляли до зали з іконами, то найбільше відчували цю духовно чисту енергію, яка й керувала ними, – говорить Валерій Твердохліб. – І це був нам якийсь сигнал для того, аби бути як діти – чистими та відкритими до добра. Зараз, в час посту, ми й хочемо відкрити виставку».
Цікаво, що вже підбирають ікони для наступної виставки, бо є що показувати.
Отож, з 29 березня івано­франківці та гості міста зможуть уперше подивитися на рідкісні пам’ятки давнього іконопису та скульптури й на собі відчути віб­рацію сакральних ікон. Головне – бути відкритим добру.
СВІТЛАНА ЛЕЛИК, "Репортер" 

Переглядів: 657 | Додав: Dnister









Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі







Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 24. 
Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю. 
Висловлюємо подяку авторам за їхню нелегку працю! 
Через технічні можливості сторінки ми не можемо подати посилання (гіперлінк), проте вкажемо прізвище автора (або ресурс походження). 
Нашим завданням є збір масиву інформації з різних джерел - щоб зацікавлені особи мали можливість з нею працювати. Ряд інтернет - сторінок з часом втрачають свої попередні публікації, ми старатимемося їх зберегти на цьому ресурсі. 

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Спілка та веб - сторінка не є власником авторських матеріалів, тільки популяризує їх для загальної обізнаності.

Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах. 

Copyright MyCorp © 2024