Пам’ятник «Руській трійці» в Івано-Франківську відкрили 31 грудня 2013 року. Так називалося українське літературне об’єднання, яке очолювали три греко-католицькі священики: Маркіян Шашкевич, Яків Головацький та Іван Вагилевич. У 1837 році вони випустили альманах «Русалка Дністровая». То була перша в Галичині книга народною українською мовою, адже до того друкували «язичієм» — сумішшю російської та церковнослов’янської.
Ініціатором спорудження пам’ятника став краєзнавець Богдан Гаврилів. Влада коштів не виділила, тому гроші збирали всім миром — методом народної будови. Навіть випустили благодійні поштівки із макетом пам’ятника, кошти від продажу яких йшли у загальну скарбничку.
А от коли пам’ятник відкрили, то він виявився трохи іншим, ніж на поштівці. І найбільше кинулося в очі те, що спершу Іван Вагилевич сидів у дещо розкутій позі, закинувши ногу на ногу, а потім з’явився на очі публіці напруженим і з «розсунутими» ногами. Виникло запитання: чому змінили проект?
Відповідь дав «хресний батько» пам’ятника Богдан Гаврилів. Виявляється, у розпал збору коштів до редакції газети «Нова Зоря», де раніше надрукували фото макету, надійшов лист отця Мелетія з міста Батіг. Ось невеличкий уривок з нього:
«Колись священикам — і нам старші отці на це вказували — не можна було закладати ногу за ногу. Це вважалося для духовних осіб непристойним, бо символізує якусь гординю. Можливо, на це потрібно звернути увагу».
Увагу звернули. Вагилевич напружився та сів пристойно.

Іван Бондарев