Площа Ринок – головний майдан обласного центру, де розташована стародавня Ратуша – історичний центр колишнього Станиславова.
До цього місця прикута особлива увага мешканців і гостей Прикарпаття. Тому й вимоги особливі висуваються представниками громади, всіма небайдужими. 
На жаль, особливо тішитися тут нема причин. Біля новозбудованого будинку «Галереї Надія», яка гарно і гармонійно вписалася в інтер’єр площі,  вже ряд років перебуває у жалюгідному стані триповерхова давня кам’яниця, яку архітектори і влада міста ніяк не годні ані реставрувати, ані знести і на місці руйновища, в яке так чи інакше незабаром перетвориться цей будинок, створити достойний цього місця гарний архітектурний шедевр. Чи руки не доходять у представників влади до цього будинку, чи чекають на гарну фінансову пропозицію, можливо з «відкатом»? Але факт байдужого ставлення до цієї споруди і до вигляду центральної площі, наочний. Влада, очевидно, чекаємо допоки сам будинок не впаде, а враховуючи його жалюгідний стан зсередини, часу на очікування залишилося не так вже й  багато. Тому така ситуація і змусила звернутися до головного архітектора міста Володимира Гайдара.         
-  Володимире Григоровичу, стан будинку, що прилягає до «Галереї Надія» жалюгідний. Чому міська влада і міська архітектура не знесе цей будинок, а на його місці не побудує нову гарну споруду. Та й прилеглі будинки що сусідствують з цією розвалюхою мають не набагато кращий стан, якщо подивитися не з фасаду. Чудовий приклад вирішення проблеми маємо щодо приміщення колишнього пивзаводу. Що заважає здійснити аналогічно? 
-  Якби ми тільки махнули рукою і сказали руйнуйте і будуйте,  бажаючих було б чимало. Багато пропозицій було вирівняти по висоті ті двоповерхові будинки.
-  «Галерея Надія» чудово вписався у панораму бічної галереї триповерхових старих будинків. Погляньте щодо перспективи від Катедри.
-  Я би так не сказав. У охоронців культурної архітектурної спадщини виникає запитання: чому виникли саме такі будинки, як «Галерея Надія»?  Там застосовані гарні, якісні матеріали. Проте я би не сказав, що він інтегрований до старовинної архітектури. Проща Ринок це відповідні правила забудови. Там першоосновою були «парцелі» три-чотиривіконні будинки. Тут ми бачимо, не витримано, поверховість. Цей будинок - збірник всіляких архітектурних напрямків. Тому я віддаю належне якості виконання, але те, що там мав би бути будинок нижчої поверховості і композиційного рішення, однозначно. Так само із параметральної забудови.    
-  В той же час біля напівзруйнованого будинку Ринок, 5 відверті двоповерхові щурятники, які не прикрашають і вулицю Шеремети. Якщо ж зазирнути з боку вулиці Тринітарської, то можна переконатися, що вони  ледве купи тримаються. 
-  Проблема того, що будинки валяться і перетворилися, як ви кажете на щурятники, то давайте спитаємо тих, хто відповідає за доглядом цих будинків. Хто є балансоутримувачами і власниками тих будинків. Чому довели до такого стану? Тут питань дуже багато. Як і питання, чому завалилася та частина будинку Ринок, 5, адже така велика будова збоку мала би передбачати якісь заходи по забезпеченню від подібних наслідків. Я не хочу зараз це обговорювати. І не ставлю так питання.     
Хочу наголосити, що площа Ринок – це ядро нашого міста Тут слід дуже обережно ставитися до історичного архітектурного спадку. Тут мова може йти лише про реставрацію. А який вид реставрації застосовувати, то вже варіанти. Якщо після обстеження доведено, що несуча здатність вичарпала свій ресурс, не здатна витримувати, то слід зберегти автентичну фасадну частину, відновити, що є можливо всередині. А завалити і побудувати щось на кшталт, то є мистецтвом самообману. Загалом демонтаж пам’яток архітектури заборонений законодавством. 
-  Але ж особливої унікальної архітектури там нема, як нема жодної ліпнини чи якоїсь родзинки в оздобленні будинків. Звичайний старий триповерховий будинок найпростішої форми, а біля нього двоповерхові, які нічим особливим не відзначаються.
-  Я вам відповім так. Коли мова йшла про реставрацію Брами Потоцького була фірма, яка виконувала роботи. І коли ми обговорювали робочі, концептуальні питання по брамі, директор фірми якось сказав: «Ну ви так скрупульозно ставитеся до тої Брами, як до Львівського оперного театру. Це ж лише брама, утилітарна річ».
 Я мешканець Івано-Франківська з 2004 року, але мене таке ставлення зачепило, бо Брама Потоцького для нашого міста набагато важливіша, ніж, напевно, Оперний театр для Львова. Тому що у нас залишилося обмаль збережених пам’ятників культури. Одні є пам’ятниками архітектурного мистецтва, інші – пам’ятниками містобудування. Тут потрібно диференціювати. Площа Ринок це є пам’ятник містобудування. Кожний архітектор тут мав можливість самовиразитися, міг збудувати щось надзвичайне, проте всі дотримувалися певних правил. І така простацька, як ви кажете архітектура, це є грамотно сформована,  параметрально забудована площа Ринок. І це пам’ятка архітектури урбаністичного характеру. Тому я би так однозначно тут не говорив. Дуже багато розмов було стосовно забудови на вулиці Вірменській, 1. Тут були ті ж самі були вимоги до споруди. Аналогічно говорилося: що там зберігати, там був ніякий будинок. А новобудова така самодостатня і досить гарна. 
Так можна говорити, коли заплющити очі і не дивитися на все решта. Проте, є архітектурне середовище і ми повинні виходити з цього сенсу. А воно ще більше має формувати вимоги до споруди. Тому вважаю,  будинок, що на Вірменській, 1 не враховує оточуюче середовище, хоча і досить гарний.  Він створений для самовираження і по плану, і по фасаду.  Він просто кричить: який я особливий! Він мав би стояти там, де ще нема сформованого ансамблю. Так само можна сказати і про будинок – «Галерея Надія». 
Я був у місті Брно в Чехії і залишився подивований, наскільки цікаво і грамотно вписано в існуюче історичне середовище сучасна архітектура. Новітні матеріали, скло, металеві решітки, бетон, але наскільки грамотно промальовані пропорції, наскільки врахована грація пропорційності. В новітніх будинках відчувається ритміка старезної архітектури. Там сучасні архітектори залишили пам'ять про себе на наступні покоління не зіпсувавши того, що існувало при створенні архітектурного ансамблю. Саме так і слід підходити до цього питання. В Брно видна багатостильовість, кожен час залишав свої пам’ятки, але всі вони залишилися вписаними в єдиний ансамбль. Цього в нас страшно бракує. Саме через це ми не можемо претендувати на певний архітектурний заповідник -  через не збереження ансамблю. 
-  Так, можна погодитися. З одного боку будинок біля блакитної церкви АРС-Дім, а з другого – кричущий несмак торгового центру «Майдан». Чи біля «Галерея Надія» сучасний стиль будинку «Кредо банк». 
-  Тут слід було дуже прислухатися до думки фахівців, а фахівцям не боятися певної планки і певного рівня. Саме такі будинки з’явилися у пострадянську добу, коли архітектора присаджували до типової прив’язки будинків.  
Те, що нині набудовано, тут ані пропорції, ані деталей, ані думки в принципі. Тому нам слід піднімати рівень архітектури, рівень довіри до фахівців. Напевно це стосується і цілого сучасного життя країни.

 
Розмовляв Анатолій Чернець