На старому цвинтарі у Калуші відбулося урочисте посвячення відновлених надмогильних пам’ятників воїнам УПА, похованих у братських могилах.
У братських могилах на цвинтарі «Височанка» у Калуші поховані вояки із сіл Верхня, Кропивник, Сівка-Калуська, Тужилів та Степанівка.
О 15-ій годині 17 серпня на цвинтарі «Височанка» були присутні: міська та районна влада, представники Братства ОУН-УПА та інших організацій. Зокрема, Конгресу українських націоналістів, ВО «Свобода», Всеукраїнського товариства «Меморіал», Всеукраїнського об’єднання ветеранів, колишні політв’язні і репресовані, жителі Калуша та села Кропивник Калуського району. Співав чоловічий хор із Кропивника.
Найбільше поховано бійців — із Кропивника та Верхньої, де у часи ІІ світової війни діяли потужні підпільні організації. Крім того, у цих селах працювали місцеві організації «Пласту», де гуртувалася патріотична молодь, поширювалися націоналістичні видання. Відтак юнаки отримували і військову підготовку і потім ставали до озброєних формувань. Загиблим бійцям, коли відбувалися криваві бої УПА із НКВС у 1945-48 роках,  було 20-30 років. Багато із них не залишили нащадків.
З ініціативи громадських діячів було виготовлено три плити, на яких встановлені хрести. Так само як і плити, вони виготовлені із чорного граніту. На двох — вигравіювані прізвища вояків УПА, які поховані на кладовищі «Височанка». Ще одну плиту встановили на могилі невідомим воїнам УПА.
До ініціативної групи з виготовлення пам’ятника увійшли: Степан Петраш, заступник голови Калуської міськрайонної організації Всеукраїнського товариства політв’язнів та репресованих Ярослав Парцей та член ВО «Свобода» Ігор Сметанський. Кошти на граніт та інші матеріали виділив Комітет опору диктатурі, який нині вже припинив свою діяльність. Вартість матеріалів близько 30 тисяч гривень.
Із керівництва міста і району були голова Калуської районної ради Василь Дзундза, голова Калуської райдержадміністрації Микола Жовнір, та заступник Калуського міського голови Галина Романко.
Після панахиди, яку відслужив отець Олександр Марків, пісню «Ой у лісі на полянці» виконує чоловічий хор із села Кропивник.
Паламар Йосип Миколайович із Кропивника стоїть дещо осторонь унизу. Пошепки підспівує хору. Перед панахидою Йосип Миколайович розповів «Вікнам», що пам’ятає з дитинства вуйка, похованого у братській могилі:
— НКВСівці прийшли до баби. Увірвалися до хати: «Де Бандера? Де Бандера?». Баба каже: «Немає, він пішов у армію». А він був у радянській армії, потім повернувся. Після цього примкнув до наших хлопців. Це було у 1947 році, у лютому. Я ходив у сьомий клас, коли вуйка забрали. Прийшли гарнізонники і його вбили, двома пострілами. Зрадник видав його. Сказав, де він буде. Моя бабуся, його мама, ще жила. Вбитого повезли до Калуша.
На плитах зображено символіку повстанського руху, яка втілює боротьбу українського народу за незалежність: червону калину і герб України, а також символ українського війська — головний убір українських Січових Стрільців «мазепинку».
Зі слів Степана Петраша стало відомо, що вбитих у Калуському районі хлопців із УПА злочинці привозили до райцентру, Калуша. Очевидці розповідають, що їх залишали біля приміщення в’язниці  — нібито для упізнання, а, насправді, — для залякування людей. Однак калушани уночі забирали тіла померлих і таємно хоронили на старому цвинтарі на Височанці. Кілька десятків вояків УПА із Калуського району опинилися похованими у братських могилах. Імена не всіх із них вдалося встановити.
До речі, минулої неділі стало відомим ім’я ще одного чоловіка, який загинув у боротьбі за незалежність України. Серед безіменних солдатів, про яких ми нічого не знали, був Галій Василь Юркович, 1928 року народження. Він загинув під час бою із НКВС-івцями. Про це Степан Петраш дізнався від жителя Бережниці Богдана Мазура, а він — від своєї матері. Голова Калуської міськрайонної станиці Братства ОУН-УПА звертався до сільських голів краєзнавців та краян із проханням допомогти знайти дані про інших бійців.
1. Барнич Василь Миколайович — 1924 р.н., село Кропивник;
2. Коцан Мартин — 1927 р.н., село Сівка-Калуська;
3. Рубчак Володимир — 1921 р.н., село Верхня (псевдо «Карась»);
4. Семкович Володимир — 1921 р.н., село Крилос (псевдо «Ревай»);
5. Воробець Степан — 1921 р.н., село Бережниця (псевдо «Карпатський»);
6. Стасів Микола Іванович;
7. Федорів Василь (псевдо «Соловій») — село Сівка-Калуська;
8. Яцків Богдан — 1919 р.н., село Верхня (псевдо «Денис»);
9. Тимчишин Роман — 1918 р.н., село Кропивник;
10. Калиній Михайло Юркович — 1920 р.н., село Тужилів, (псевдо «Смольський»);
11. Калиній Степан Степанович — 1921 р.н., село Тужилів; 
12. Кобринський Ілько — 1924 р.н., село Степанівка (псевдо «Козачок»);
13. Луців Василь Ількович — 1923 р.н., село Верхня, (псевдо «Гонта»);
14. Пілянський Петро Федорович — 1925 р.н., село Кропивник (псевдо «Дунай»);
15. Невідомий повстанець — 1922 р.н., (псевдо «Левко»);
16. Невідомий повстанець;
17. Олексин Іван.

Марта Галкіна, журналіст