Село Підмихайля важко уявити без прекрасної, давньої і величної духовної святині — православного храму святого Архистратига Михаїла, збудованого в 1891 році під час парохування отця Михаїла Скородинського та розписаного у 1903 році видатним галицьким іконописцем Корнилом Устияновичем (1839-1903).
Нині церкву святого Архистратига Михаїла с. Підмихайля прикрашають вишивки, рiзьблення, що створюють неповторну гаму краси разом з iконами, витвореними умiлою рукою неабиякого майстра. На жаль, односельчани забули його прiзвище, але крізь роки вдалося його встановити, це — Корнило Устиянович.
Україна багата і на історію, і на архітектурні пам’ятки, але храм святого Архистратига Михаїла — єдиний в своєму роді. І це не просто слова, бо кожен, хто побачив його, з тим погодиться. Храм святого Архистратига Михаїла — мистецький витвір, розписаний Корнилом Устияновичем як незвичайне диво, що “ніколи не закінчується й не переводиться”, інформують ”Вісті Калущини”.
Дуже цінними є розписи іконописця, тому учні школи детально вивчають історію церкви та творчість Корнила Устияновича на прикладі розписів храму. У цьому їм допомагають вчителі, а також настоятель храму митрофорний протоієрей Богдан Челядин (до речі, який цьогоріч святкує 40-річний ювілей священичої хіротонії та першого Богослужіння у цьому храмі).
У день, коли підмихайлівська громада відзначала 123-ліття храму, настоятель храму о. Богдан Челядин після Божественної Літургії провів екскурсію для учнів школи — юних музеєзнавців. На зустріч із дітьми прийшла й автор книги про розписи церкви святого Архистратига Михаїла Надія Руско.

Довідка. Іконописець Корнило Устиянович народився 1839 року в селі Вовків на Львівщині в сім’ї священика — відомого українського письменника Миколая Устияновича. Не закінчивши ні гімназії, ані реальної школи, до яких ходив у Львові та Бучачі, Корнило Устиянович у 1858 р. потрапив до Віденської академії мистецтв, де слухав університетські виклади Ашбаха й Егера з історії та Айтельбергера з історії мистецтва. Через 4 роки, пройшовши під керівництвом уславленого о. Раєвського курс “слов’янофільства”, К. Устиянович повернувся до свого краю. Два роки малював церкву в Коломиї, опублікував першу збірку своїх поезій. Із Коломиї пустився в малярську мандрівку по Холму, Варшаві, Петербургу, Києву, Сучаві та Яссах. Повернувшись із неї, мандрував по Галичині, водночас розмальовував церкви. Малярська спадщина К. Устияновича велика й різноманітна. Є в ній чимало галерейних картин,є праці інших жанрів. Тематично його спадщина охоплює релігійні образи, стінописи, яких К. Устиянович виконав велику кількість.

Юрій Тимощук, журналіст