Сто років тому люди значно більше залежали від газу, адже він використовувався не лише для обігріву і готування їжі, а й для освітлення. Була навіть приказка: «немає газу – немає будинку». «Газова» історія Станиславова роз ... Читати далі »

"На  світі  все  боїться  часу, а  час  боїться  пірамід,  - Казав  мудрець,  пізнавши  Схід,  -  на  світі  все  боїться  часу", - писав Яр Ялавутич. Шкода, але Івано-Франківськ не Лівійська пустеля, тут немає пірамід, натомість час залишив глибокі зморшки на обличчі міста.
 
Будинок на вулиці Січових Стрільців, 18 збудований ще у 1827 для купця С. Регенштрайфа Як розповідає краєзнавець Михайло Головатий ця будівля є найдавнішим поверховим будинок за межами середмістя. Проте, час змінив його до непізнаваності.
Стіни будинку пам’ятають галасливих хлопчаків, адже у 1850-х роках тут була розташована чоловіча міська 4-класна школа.
Пройшло менше ніж за пів століття і він почав заманювати до себе відвідувачів найсмачнішою та найвишуканішою у місті кавою.   ... Читати далі »

Учора в приміщенні бібліотеки Івано-Франківського національного медичного університету відбулось урочисте вручення краєзнавчої премії ім. Дмитра Яворницького, лауреатом якої став прикарпатський учений-історик і теоретик української літератури та етнокультури, академік Володимир Качкан.
Всеукраїнська премія імені Дмитра Яворницького Національної спілки краєзнавців України, заснована 1991 року, щороку присуджується науковцям за вагомий внесок у справу вивчення, дослідження і популяризації історико-культурних і природних багатств рідного краю.
У заході, який відбувався під музичний супровід квартету саксофоністів музичного училища ім. Січинського, взяли участь представники місцевої влади, державних і громадських установ, відомі діячі науки і культури. Зокрема начальник управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА Володимир Федорак високо оцінив потуж ... Читати далі »

У час непростий, у час звитяжний відважні захищають свою Батьківщину, разди — свою домівку, краяни — свій кут на мапіѕ Сьогодні скажу про Рогатинщину, про прагнення небайдужих повизбирувати факти, зібрати їх докупи і сказати, що ось ми такі є.
Я — про видання історично-краєзнавчого дослідження «Букачівці — Опільське містечко на берегах Свіржа», авторами якого є письменник Роман Коритко та журналіст Михайло Мазур. Книжка ваговита, багатогранна, з достойним контентом.
Букачівці ще в середні віки було містечком з магдебурзьким правом, тепер — це селище міського типу, з родючими чорноземами, що розкинулось у рівнинній долині по обидва боки річки Свіржа, неподалік найбільшої галицької ріки Дністра.
ідея написання книжки належить жителям селища Букачівців, зокрема, фермерові Володимиру Тиблевичу, головному лікареві місцевої лікарні ... Читати далі »

Богдан Гаврилів, Михайло Косило. З історії створення музею та пам’ятника «Руській трійці» в Івано-Франківську: історико-краєзнавче видання. — Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2014. — 132 с.; Михайло Косило, Богдан Гаврилів. Пам’ятники Кобзареві на Прикарпатті: ілюстрований довідник. — Івано-Франківськ: місто НВ, 2014. — 128 с.
Такі книжки не зразу зауважуєш, а потім роками шукаєш. Такий льос краєзнавця — документувати, описувати, розшукувати, аби через роки цю інформацію шукати і дивуватися: скільки зроблено і, головне, не пропущено.
історія створення пам’ятника «Руській трійці» в Івано-Франківську лягла в основу першої книги. ініціатором пам’ятника виступив історик і краєзнавець Богдан Гаврилів. Це перший пам’ятник в Івано-Франківську, збудований за народні кошти. Так склалося історичн ... Читати далі »

Працівники Національного заповідника ‘’Давній Галич‘’ продовжують каталогізацію (нумерацію, обміри і нанесення на карти) курганів на території Заповідника та прилеглих територіях. 
Кургани – земляні могили у вигляді різного розміру горбиків, часто трапляються у лісах Галичини (рис.). Завдяки їм вони і збереглися, бо велика кількість курганів зникла з відкритих полів через оранку. Але коли їх створювали, довкілля було степовим, безлісим.
На землях Галичини перші кургани належали пастухам – скотарям. Вони жили на цих землях з III по початок II тис. до н.е. Свій виготовлений від руки глиняний посуд ці люди прикрашали відбитками шнура. Тому їх матеріальні залишки археологи назвали культурою шнурової кераміки.
Померлих вони ховали на найвищих, найбільш наближених до неба горбах. Можливо, небо і високі горби мали для людей того часу ... Читати далі »

«В книгах криється істина, яку ми прагнемо пізнати». Ці слова, сказані о. Володимиром Кузюком із галицької церкви Різдва Христового, стали епіграфом до події, яка відбулася в Національному заповіднику «Давній Галич». Тут, у картинній галереї, відкрилася виставка стародруків ХVІІ – початку ХХ століття із фондів установи. Таке розмаїття давніх книг рідко можна побачити навіть в історичних музеях. І це ще не всі видання, що зберігаються у фондосховищі. Свого часу частина з них була відібрана для музейної експозиції у Крилосі, де було відрито «Музей історії церкви в Галичині». 
За тим працівники заповідника звернулися до священиків греко-католицької церкви у районі, щоб ті передали заповіднику збережені у церквах старі книги. На їх пропозицію відгукнулись парохи Галича,Брині,Комарова, Крилоса, Сапогова. Передані книги – це направд ... Читати далі »

150 років тому народився знаменитий різьбяр i будівничий церков Василь Турчиняк.
Таких людей, як Василь Турчиняк, на Гуцульщині називають непрОстими, тобто наділеними особливими таємними знаннями. "Різьбяр від Бога", - написала про нього наприкінці XIХ століття одна з найпопулярніших тоді на Галичині газета "Діло". Як i годиться непрОстому, Турчиняк вирізнявся з-поміж односельців не лише неабияким мистецьким хистом, але й деякими дивацтвами…
Коли народився цей гуцульський майстер, точно невідомо. Півтора століття тому у віддалених гірських селах, яким на той час було й село Луг, що поблизу Делятина (тепер – Івано-Франкiвська область), мало хто з гуцулів записував точні дати народження дітей. Пам'ятали хіба рік народження, та й то не завжди. Тож тепер впевнено можна сказати лише те, що 1864 року в сім'ї селянина Івана Турчиняка народ ... Читати далі »

Читаючи «Станиславівські вісті» за 1912 рік, з подивом помічаємо, що  тільки у номері від 28 листопада вперше з’явився кримінальний огляд. Проте, це  не дивно, адже наше місто на поч. ХХ ст., та й в подальшому – було зовсім не кримінальним.
Хроніки з міських судових засідань по своїй чисельності і значимості помітно уступають новинам культури. Тогочасні кримінальні злочини  носили побутовий чи дрібнокримінальний характер. Найчастішими були шахрайство, в тому числі і шлюбне, привласнення громадських, поштових, чи державних грошей, крадіжки, зловживання службовим становищем.  Інколи газети сповіщали про втечу молодих дівчат з батьківського дому за коханими, а інколи і про самогубства в основному через нерозділене кохання, чи борги. Бували і зовсім трагічні випадки безглуздої смерті через укуси щурів, чи ненадання необхідної допомоги.
... Читати далі »

23 жовтня цього року в управлінні Служби безпеки України в Івано-Франківській області демонтували стелу «Полеглим при виконанні службових обов’язків», що протягом кількох десятиліть в’їдалася в очі людей викарбуваними на ній прізвищами кремлівських прислужників — катів українського народу. Поштовхом до цього рішучого кроку послугувала послідовна наполегливість громадської ради при управлінні, яка в червні цього року гостро порушила питання щодо доцільності цієї стели на другому поверсі адміністративного будинку УСБУ в області.
«Ми звернулися до науковців, істориків і краєзнавців з проханням, аби вони вивчили, чиї саме імена на цій дошці, — сказав начальник УСБУ полковник Микола Найдич. — Після копіткої роботи, беручи до уваги й моральні критерії, було встановлено, що це прізвища тих, хто придушував національно-визвольний рух на При ... Читати далі »

Власна національна школа завжди була ідеалом кожного народу, який проживав   у цивілізованому світі. Століттями боролась за неї  українська нація.  Давня й важка історія невеликого міста над Дністром -  Галича. У дуже складних умовах іноземного поневолення розвивалася в Галичині українська культура та освіта.  Розвиткові освіти в нашому місті здавна приділялася велика увага. Цікавий історичний факт дійшов до нашого часу про одну із перших шкіл, яка існувала в Галичі у ХVІ ст. 
«За даними джерел , - пише видатний прикарпатський історик Володимир Грабовецький, - така школа була заснована в Галичі наприкінці ХVІ ст., де учнів навчав якийсь час Йосиф -  протосингел александрійського патріарха Кирила Лукариса. Правдоподібним є те, що початкова школа в Галичі стала попередницею подібних до неї парафіяльних шкіл». Після шкільної реформи 17 ... Читати далі »

Гарне враження
Що відомо про Івано-Франківськ? Гостям обласного центру Прикарпаття здебільшого розповідають офіційні версії його заснування і розбудови, акцентують увагу на пам’ятках архітектури національного значення, показують будівлі ратуші, катедри, художнього музею та в’їзну браму до колишнього палацу Потоцьких, проводять екскурсії центральною частиною міста. Мешканці міста знають про його історію трохи більше, а місцеві, з діда-прадіда станиславівці, – ще більше. Походження, заснування і розвиток міста вивчають історики та краєзнавці. Івано-Франківськ популяризують серед туристів, проводять їм екскурсії, переповідають легенди і бувальщини, розказують про архітектуру, історію будівель і вулиць. Адже наше місто й справді має чим пишатися і славиться своєю вишуканою архітектурою. У сучасному Івано-Франківську налічується п’ять пам’яток архітектур ... Читати далі »

Гармати диктують правила
Через стрімкий розвиток артилерії на початку XVI століття високі кам’яні стіни середньовічних замків швидко втратили оборонну здатність. Тепер вони були мішенню для артилерії, яка легко пробивала в них величезні діри. Тому висоту фортечних стін суттєво зменшили, а товщину відповідно збільшили.
Середньовічні вежі також виявилися недосконалими. Через їхню округлу форму між н ... Читати далі »

Знайдені в Єзуполі скелети понад двох сотень людей свідчать про масові репресії, які не оминули навіть жінок і дітей
Радянська влада залишила на тілі України багато шрамів. Вони затягуються, заживають, а з часом і зовсім зникають. Проте є й такі рубці, що через роки безболісного життя нагадують про себе. Роз’ятреною раною стало масове захоронення жертв комуністичного режиму, яке виявили на території Єзупільської міської лікарні у Тисменицькому районі.
Наприкінці 2011 року Богдан Овчар, працівник лікарні у селищі Єзупіль, набирав землю для клумб. Копнувши декілька разів, він натрапив на кістку. Місцевий хірург, який проходив мимо, зрозумів, що це людські останки. Головний лікар Михайло Запухляк, не побачивши зацікавлення до цієї знахідки у місцевої влади, разом з персоналом лікарні звернувся до історико-просвітницького товариства «Меморіал» ім. Василя Стус ... Читати далі »

Нещодавно у Галицькій центральній районній бібліотеці відбувся День краєзнавства. Ініціатором його проведення стала завідувач краєзнавчого відділу Богдана Кривоніс. На зустріч з учнями старших класів Галицької ЗОШ І-ІІІ ст. були запрошені співробітники Національного заповідника «Давній Галич». Спочатку її учасники переглянули мультиплікаційний фільм «Духовне намисто» (www.youtube.com/watch?v=g7lnFDoMWHs) виробництва Львівської студії «Арт-Відео» (режисер Сергій Гармаш, автор сценарію Тарас Микитчак). 
Тема зустрічі - «Галицько-Волинська держава на тлі історії». Мультимедійну презентацію про роль в історії князя Романа Мстиславича представила молодший науковий співробітник науково-освітнього відділу Богдана Труханівська. Завідувач історичного відділу заповідника Марія Костик розповіла про часи правління Данила Галицького, а про ... Читати далі »

В Івано-Франківську за підтримки іноземного проекту з'являться дві аудіоекскурсії для туристів, які  мандрівник зможе пройти самостійно: "Івано-Франківськ загадковий" та "Івано-Франківськ для закоханих".
В рамках проекту в центрі міста вже встановили кілька інформаційних вказівників. Вони на двох мовах: українській та англійській, а екскурсії будуть - п'ятьма мовами: українською, польською, англійською, німецькою та російською. Таблички мають шоколадно-чорне забарвлення з молочними буквами.
Загалом у центральній частині міста планують встановити 60 покажчиків та 3 вказівники, що спрямовують туриста до місць оренди обладнання та мап для самостійно керованих екскурсій.
Проведення самостійно керованих екскурсій методом пояснювальних інформаційних таблиць з відповідним аудіосупроводом маршруту відбувається в межах реалізації тра ... Читати далі »

З 25 листопада Національний банк України вводить в обіг монету "75 років Івано-Франківській області".
Монета номіналом 5 гривень, виготовлена із недорогоцінних металів. Як повідомляє прес-служба НБУ, її вага – 9,4 г, діаметр – 28 мм. Ювілейна монета вийде тиражем у 20 тисяч штук.
На аверсі монети розміщено: угорі малий Державний Герб України, по колу написи: НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ (угорі), П'ЯТЬ ГРИВЕНЬ (унизу), праворуч – логотип Монетного двору Національного банку України; стилізовану композицію: зображено дерев'яну церкву на тлі гори Говерли, Коломийський музей "Писанка", нафтовидобувний верстат-качалку, у центрі рік карбування монети – 2014, а також сноубордиста та квітки едельвейса.
На реверсі монети зображено герб області, по колу розміщено написи: ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА ОБЛАСТЬ (угорі), ЗАСНОВАНА У 1939 РОЦІ. ... Читати далі »

У неділю, 23 листопада, на межі сіл Переросля і Цуцилів відбулося освячення хреста, встановленого патріотами-націоналістами Надвірнянського району на місці загибелі бійців УПА - Бойчука Михайла Миколайовича (1926-1947), члена районного проводу ОУН-УПА, псевдо "Партизан", та Савчука Дмитра Прокоповича (1908-1947). Як повідомив у історичній довідці радник голови районної ради, уродженець с. Цуцилів Василь Андрейчук, 27 березня 1947 року на цьому місці стояла хата, під нею була криївка, де переховувалися двоє бійців УПА. Внаслідок зради хату раптово оточили "енкаведисти", наші партизани відмовилися здаватися та загинули під час бою з переважаючим ворогом.
Хрест освятили священики УГКЦ на чолі з деканом Надвірнянського деканату о. Іваном Качанюком. Під час урочистостей прозвучали пісні і поетичні рядки у виконанні учасників колективу Народного дому с. Цуцилів, &q ... Читати далі »

Член Національної спілки краєзнавців України Іван Тимів — історик, краєзнавець, людина із солідним доробком наукових праць. А ще — невтомний педагог і ентузіаст у справі вивчення старовини. Вже понад двадцять років усю свою діяльність він присвячує минулому Калущини.
У центральній міській бібліотеці ім. Тараса Шевченка відбулася зустріч із Іваном Тимівим.
— Цього липня Іванові виповнилося 50 років. Ми ... Читати далі »

Українці не втрачають почуття гумору навіть у найскладніших ситуаціях. Про це красномовно свідчить величезна кількість смішних «фотожаб» у соцмережах, які створюються у відповідь на злободенні події. Може, саме завдяки цій рисі ми все ще якось тримаємося? Мешканці старого Станиславова теж уміли посміятися над собою й помічати кумедне у повсякденному житті. Докази цього – численні публікації про курйозні випадки у давній місцевій пресі.
Оголена комісія
В лютому 1900 р. стало відомо, що стеля у римській лазні Станиславова (знаходилася на вул. Третього Мая, 9, нині вул. Грушевського) перебуває у вкрай незадовільному стані й от-от завалиться просто на голови розслаблених парою відвідувачів. Було призначено спеціальну комісію, яка повинна була оглянути стелю й провести об’єктивну оцінку її стану. Власника лазні було заздалегідь попереджено, щоб він насту ... Читати далі »

14 листопада 1943 р. під час оперети Я. Барнича «Шаріка» до українського театру ім. Івана Франка в Станіславові увірвались гестапівці й арештували понад 140 глядачів, серед яких були провідники ОУН, УПА. А 17 листопада під єврейською синагогою німці розстріляли 27 українських патріотів.
Йшов третій рік німецької влади на Галичині. В Станіславові працювала українська гімназія, торговельна школа, інтенсивно діяв театр, де зібралась міцна трупа артистів. На прем’єрах оперет і вистав театру ім. І. Франка (сучасна філармонія) завжди був аншлаг.
Попри те, що вся програма велася українською мовою, в залі було багато і німців, мадярів, словаків, які разом з українцями були частими гостями й поціновувачами театру. Наприкінці жовтня стало відомо про прем’єру в скорому часі нової оперети Я. Барнича «Шаріка».
Недільний вечір 14 листопада   ... Читати далі »

На початку листопада цього року співробітники Національного заповідника «Давній Галич» відзначили два ювілеї, які, до речі, співпали у часі. 4 листопада нашій науково-дослідній установі виповнилося 20 років. А того ж дня 10 років тому було створено один із підрозділів заповідника – Музей караїмської історії та культури. За доброю традицією ці ювілеї співробітники Національного заповідника «Давній Галич» відзначили у праці. Двадцятирічному ювілеєві установи була приурочена Міжнародна наукова конференція «Галич і Галицька земля» (про це уже повідомлялося у газеті). А ось, що стосується другого ювілею, то з нагоди 10-ої річниці створення Музею караїмської історії та культури у Картинній галереї установи було презентовано виставку речей караїмської громади Галича з фондів заповідника, які не увійшли до експозиції нині діючого музею. Серед експонат ... Читати далі »

Діялося це 2004 року. 4 листопада до 10-ї річниці створення Національного заповідника «Давній Галич» відбулося урочисте відкриття Музею караїмської історії та культури. Після перерізання стрічки запрошені мали змогу поринути у світ караїмської культури, оглянувши експозицію та взявши участь в екскурсії. Музей розпочав офіційно функціонувати, збираючи навколо себе нових, цікавих і допитливих людей. А передувала відкриттю музею велика і клопітка праця представників галицьких караїмів та науковців Національного заповідника «Давній Галич». У 2002 році Національний заповідник «Давній Галич» в особі Івана Юрченка ініціював проведення наукової конференції «Караїми Галича: історія та культура». На той час у Галичі проживало семеро караїмів – Сабіна Зайончковська, Ада Зарахович, Амалія (Зарахович) Дурнєва, Людмила Шугурова (Єшвович), Яніна ... Читати далі »

13 листопада 2014 року на 91 році життя  відійшов у вічність вояк УПА з сотні «Максима» Федір Хомин.Народився він 30 серпня 1924 року в с. Кінашів Галицького району в звичайній українській родині, в якій було четверо дітей: Панько (Петро), Федір, Ганна і Стефанія. Батько - Хомин Юрко Федорович, 1896 р.н., січовий стрілець (6-а сотня 1-го полку УСС), активний член ОУН, псевдо «Скала», засуджений за вироком військового трибуналу військ НКВС Станіславської області від 25 грудня 1944 року до 25 років каторжних робіт за те, що в липні 1941 року  був комендантом української поліції села Кінашів і брав участь в арешті голови колгоспу Ониська С.С., голови сільради Сірка П.М., бухгалтера колгоспу Лисака Г.А. та міліціонера Матейка М.П., а потім був членом боївки ОУН. Хомин Юрко помер 2 жовтня 1945 р. в одному з таборів ГУЛАГу (Тайшетлаг) в Іркутській області.М ... Читати далі »

Представники цього роду не залишили після себе історичних відомостей. Це пов’язано, в першу чергу, із тим, що, на відміну, скажімо, від Левицьких, Лаврецькі були менш чисельними. Виняток становить хіба  що о. Лев Лаврецький, парох с. Залукви  (біля Галича), який, не маючи ґрунтовної історичної освіти, самотужки як археолог-аматор відкрив  фундаменти сімох  храмів давнього Галича. Про Лева Лаврецького вже зібрано чимало відомостей, які розкривають сторінки як його душпастирського життя, так і  захоплення археологією. Проте доля його нащадків ще й до сьогодні «прикрита завісою» таємничості. Свого часу ми вже порушували цю проблему і просили нащадків  о. Лаврецького відгукнутися (часописи «Галичина» та «Нова Зоря»).  Пам’ятаю, як тепер,  уже покійний Микола Скаврінко майже до кінця своїх днів плекав н ... Читати далі »

Стосовно перших міських радянських листівок «думки вчених розходяться».
Нині серед колекціонерів ходять декілька картонних карток, на яких зображені об’єкти Станиславова. Але то якісь дивні об’єкти! Серед них можна побачити руїни гетто на Бельведерській, головний корпус вчительського інституту зі слідами пожежі, а також пошкод­жену синагогу. На обороті нанесена адресна сітка, латинські літери «Br» і… все.
Жодна з тих карток не пройшла пошту. Є припущення, що це звичайні фото, зроблені у 1944 році, аби проілюструвати шкоду, яку місту завдали німці. А адресна сітка там є тому, що друкували їх на трофейному фотопапері. Ніхто з фахівців сьогодні не може сказати однозначно, що це – поштівки чи фотографії.
А перші «справжні» радянські поштівки, які стосувалися Франківська, з’явились лише у 1957 році. Во ... Читати далі »

У відділі краєзнавчої літератури обласної універсальної бібліотеки ім. І.Франка в рамках циклу „Краєзнавство Івано-Франківщини в іменах” функціонує книжкова виставка „Краєзнавець з Гуцульщини Петро Сіреджук”, присвячена 65-літтю від дня народження відомого дослідника нашого краю, доктора історичних наук, лауреата премії ім. академіка Івана Крип'якевича.
Петро Степанович Сіреджук народився 1949 р. в с. Космачі на Косівщині. Закінчив історико-педагогічний факультет Івано-Франківського педагогічного інституту ім. В. Стефаника. Працював учителем історії на Тернопільщині, службовцем в управлінні внутрішніх справ м. Львова. 1994-2001 рр. - викладач кафедри соціальних дисциплін Львівського інституту внутрішніх справ. З 2004 р. і до сьогодні - доцент кафедри загальноекономічних і гуманітарних дисциплін Івано-Франківського інституту менеджменту. З 2008 р. - ст ... Читати далі »

На австрійській поштівці бачимо великий гарний будинок. З підпису випливає, що то вулиця Баторія (нині Короля Данила). Та насправді кам’яниця стоїть на розі, другий її фасад належить вулиці Казимирівській (Мазепи). До речі, й сучасна його адреса – Мазепи, 36.
Зрозуміло, що до наріжних будинків висувались особливі вимоги, адже саме вони формували архітектурне обличчя вулиці. І вулиця Баторія має гідний початок. Ось уривок з архітектурного опису кам’яниці:
«Один із найбільш яскравих і монументальних зразків стилю модерн у місті. Споруда триповерхова з мансардами, цегляна, отинькована, складної конфігурації в плані. Кожен із чотирьох еркерів переходить в арковий аттик, увінчаний сецесійною фігурою «півнячий гребінь». Між лоджією та еркерами другого поверху влаштований суцільний мурований балкон з орнаментованою огорожею. Вікна великі, заокр ... Читати далі »

Івано-Франківське обласне історико-просвітницьке товариство «Меморіал» розкрило чергове велике захоронення жертв НКВД в смт. Єзупіль Тисменицького району.
Це захоронення знаходиться на території Єзупільської міської лікарні, яка з 1945 по 1956 роки використовувалася, як тюрма Жовтневого районного відділу НКВД (в радянські часи Єзупіль носив назву Жовтень).
«Персонал лікарні просто хотів набрати землі на клумби, і трошки підкопавши, вони натрапили на кістки, тоді і звернулися до нас», – розказує член правління «Меморіалу» Василь Тимків.
Вже на сьогодні вдалося відкопати 175 осіб, серед них жінки і діти. Копати помагали хлопці з ГО «Патріот України», пише ”Репортер”.
Як каже Тимків, збереглися численні свідчення про те, що енкаведисти привозили з лісу, з навколишніх сіл тіла вбитих підпільників. Та ... Читати далі »

Днями у Пшеничниківському навчально-виховному комплексі відкрито краєзнавчий музей. Цей мистецько-виховний захід зібрав велику кількість зацікавлених як з числа жителів, так й гостей села.
Чин освячення музею здійснив парох церкви Святого Юрія о. Ігор Баланда. Після урочистої церемонії перші відвідувачі отримали можливість переглянути експозицію та вислухати чудову екскурсію про історію рідного села та школи. Серед експонатів музею – речі домашнього вжитку, знаряддя праці, одяг та вишивка, сакральні речі.
Символічно, що до експозиції музею також увійшов Державний прапор України, який привезений із зони АТО. Цю реліквію подарували колишні випускники школи, воїни батальйону «Прикарпаття» Іван Фірман та Андрій Мороз.
Розділили  радість свята із жителями села поважні гості – голова районної ради Володимир Семенів, заступник голови районної де ... Читати далі »

раєзнавче об'єднання «Наше місто» звернулося до міської влади Івано-Франківська з ініціативою оновити пантеон Cічового стрілецтва та встановити на кожному хресті таблички з іменами полеглих. Прізвища героїв – не таємниця, їх перелік є в науковців. Тим паче, що анонімність героїв минувшини дещо дисонує зі свіжими могилами героїв сучасності, які цьогоріч були поховані поруч.
 
Некрополь в центрі міста
Меморіальний сквер, так зване "місто мертвих" – один із найстаріших цвинтарів на Західній Україні. Він старший від Личаківського цвинтаря у Львові. Багато відомих людей Станіслава-Івано-Франківська поховані саме тут.
Станіславський християнський цвинтар заснували ще у 1782 році. На цьому кладовищі хоронили не лише цивільних. Останній спочинок тут знайшли і польські вояки, і січові стрільці, і угорські солдати часів Другої с ... Читати далі »

Скрипкове виконавство та скрипкова педагогіка Станіслава (Івано-Франківська) початку 1950-х років були представлені широко відомим в Галичині іменем Євгена Козулькевича, 110 років від дня народження якому виповнюється цими днями. Отримавши чудову фахову підготовку у музичних вузах міжвоєнного Львова, митець продовжив творчі засади своїх педагогів, реалізувавшись як сольний та ансамблевий виконавець і створивши самобутню методику виховання молодих скрипалів. Є.Козулькевич концертував у багатьох містах Західної України, виконуючи різноманітний репертуар – як соліст та у складі тріо, квінтету, секстету. До кола його спілкування належали такі яскраві мистецькі постаті, як композитор і диригент Микола Колесса, композитор Василь Барвінський, скрипаль Роман Криштальський, художник Василь Турецький, віолончеліст Петро Пшеничка та інші.
Народився Євген Козулькевич 13 жовтня 1904 ро ... Читати далі »

Сьогодні у Музеї народної архітектури та побуту «Шевченківський гай» відкриється новий експонат - хата з села Рівня Верховинського району Івано-Франківської області, що була побудована у 60-х роках ХІХ ст.
Ця хата опинилася тут у 2013 році  в рамках норвезького проекту «Ревіталізація та збереження колекції Музею народної архітектури та побуту». Попередній власник експонату — Максимілюк Василь, котрому хата дісталася у спадок.
Свого часу споруда була півґраждою, і в кінці ХХст. частково була розібрана. Хата збудована з смерекового кругляка, утепленого між вінцями зрубу мохом. У житловій частині залишилися автентичні піч, двері, дверні замки та інші архітектурні  елементи. У міжвоєнний період вікна замінили, але за слідами в зрубі працівники Музею відновили тип автентичних вікон.  Особливість експонату — виносний ґанок, де д ... Читати далі »

«Станіслав розташований на сухій рівнині між двома Бистрицями й Вороною; гарно збудований і веде жваву торгівлю. Купці мають безпосередні зв’язки з Віднем, Брно та іншими містами: місто зв’язане з Молдавією, що має великий вплив на розквіт міста, найпомітнішого після Львова, хоча й наймолодшого в Галичині». Так писав у своєму подорожньому щоденнику Яків Головацький.
Український поет, історик, літератор, етнограф і педагог  народився 1814 року в с. Чепелях на Львівщині. У 1841 р. закінчив Львівський університет, з 1842 р. — греко-католицький священик. У 1848 р. очолив новостворену кафедру української мови та літератури у Львівському університеті, пізніше — професор, а в 1864—1866 рр. — ректор цього навчального закладу.
Він належав до «Руської трійці», що ввела у 30-х роках ХIХ ст. народну мову галицьких русині ... Читати далі »