На базі Рогатинської гімназії імені Володимира Великого  відбулась науково-практична конференція присвяченна 100-річчю утворення легіону Українських Січових Стрільців (Усусів).
У 1914 році з Рогатинської гімназії у Січові Стрільці пішли вчителі і старші гімназисти. Вони сформували Рогатинську сотню. Вело їх нестримне бажання у цьому вихорі великодержавницьких інтересів здобути власну волю і незалежність. Першим командантом УСС став Михайло Галущинський – директор гімназії.
У роботі конференції взяли участь відомі науковці України, члени НСПУ, місцеві краєзнавці, викладачігімназії та студенти.
Розпочалася конференція молитвою за Україну, яку прочитав декан Рогатинської УГКЦ о. Дмитро Бігун. Отець Дмитро недавно повернувся з зони АТО, де був капеланом серед бійців з Рогатинського району, які захищають територіальну цілісність та незалежність України, поділив ... Читати далі »

Під час революцій люди стають занадто довірливими й легко «ведуться» на усілякі чутки. Пам’ятаєте, як у лютому цього року звістка про наближення «автобусів із закарпатськими тітушками і одеським Беркутом» поставила на вуха весь Франківськ? Тоді самооборона перекрила міст на Пасічну, чекали гостей, потім навіть примудрилися ловити когось у дворах, хоча, звісно, ніхто так і не приїхав.
Подібний «алярм» відбувся у Станиславові на початку ХХ століття. 25 травня 1919 року бойовики Польської Організації Військової (ПОВ) підняли повстання проти ЗУНР і захопили місто. Комендантом став поручник Антоні Деблессем, який написав цікаві спогади.
Поляки тоді здорово нервували. Їхні регулярні війська були ще далеко, натомість попри місто відступали потужні колони УГА. Заверни одна з них до Станиславова, і від того ПОВ мало б що залишилось.
2 ... Читати далі »

Кожен порядний революціонер раніше знав, що першими треба захоплювати пошту, телефон і телеграф. Їх навіть зазвичай розташовують в одному будинку. І в Станиславові наприкінці ХІХ століття усі зв’язкові установи тулились у кількох зйомних кімнатах кам’яниці Адольфа Бика (нині Бачинського, 4).
Потреба у новому поштовому приміщенні назріла давно, але не було коштів. Допомога надійшла з боку Станіслава Хованця – чи не найбагатшої людини міста. Він взявся збудувати власним коштом і довічно здати будинок в оренду пошті. Такий варіант усіх влаштовував. На розі вулиць Гославського і Собеського (нині Вітовського та Січових Стрільців) почали рити котлован.
У листопаді 1908 року міська газета писала: «Новий чотириповерховий будинок пошти, власність пана Хованця, покривається дахом, буде він одним із найкращих у місті. Він зводиться за проектом нашого неоціненн ... Читати далі »

З малюнком веселіше
У перекладі з грецької філокартія означає «любов до карток». У ширшому сенсі – колекціонування, вивчення та систематизація поштівок.
Філокартія зародилась відносно недавно – якихось 160 років тому. Перша поштівка вийшла в Австро-Угорській імперії 1 жовт­ня 1869 року. Тоді вона називалась кореспондентською карткою, була без зображення і коштувала два крейцери. Нововведення мало здешевити поштові відправлення.
Спочатку поштівки не дуже добре продавались, проте допоміг випадок. У 1870 році спалахнула франко-прусська війна. Військова цензура не встигала перлюструвати всі листи з фронту й на фронт, тож ... Читати далі »

Хоч і з великим запізненням, але активна фаза «ленінопада» досягла Центральної та Південно-Східної України. Поштовхом до знесення монументів комуністичної імперії стало повалення пам’ятника Леніну на Бесарабці у Києві 8 грудня 2013 року під час Революції гідності. Тож за останній період часу місцеві комуністичні маргінали зі «сльозами в очах» недорахувалися майже сотню постаментів. А вони й надалі продовжують «падати»…
У західних регіонах нашої держави цей процес розпочався значно раніше, десь на початку 1990-х. Тож впродовж понад двадцяти років незалежності, відбулася серйозна «санітарна чистка» комуністичної символіки. Як результат сьогодні на теренах Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської областей не залишилося жодного монументу «вождю світового пролетаріату», хіба що Ілліч десь «завалявс ... Читати далі »

Працівниками управління економічного розвитку і торгівлі проведено обстеження приміщення колишнього водяного млина, що знаходиться у селищі Заболотів. Зараз там знаходиться арт-студія «Спрут», керівник якої талановитий майстер та колекціонер Роман Оренчук.
Він ознайомив зі своїми виробами та давніми знаряддями праці, які уже багато років збирає та має намір створити музей ремесла, щоб поділитись своїм захопленням із краянами та гостями селища, інформують ”Вікна” з посиланням на прес-службу Снятинську РДА.
Колекція ентузіаста вразила різноманіттям старовинних засобів виробництва, якими сотні років користувалися ковалі, кравці, ткачі, боднарі, склодуви землероби та інші жителі Покутського краю.
З метою надання практичної допомоги в реєстрації музею у відповідності до Закону України «Про музеї та музейну справу», який регулює суспільн ... Читати далі »

Два дні наприкінці жовтня увага науковців західного регіону країни була прикута до історії одного із найдавніших його центрів — міста Галича. I це невипадково. Адже Галич впродовж багатьох віків, а якщо бути точним, то і кількох тисячоліть, витворив навколо себе унікальну територію (етнічно-племінну, державно-політичну, культурно-релігійну), розгадка історичного минулого якої з кожним роком приносить усе нові відкриття. 
Це можемо відверто констатувати, послухавши виступи провідних українських та зарубіжних дослідників, котрі з’їхалися до Галича на міжнародну наукову конференцію «Галич і Галицька земля». Їх радо зустріли керівництво та працівники Національного заповідника «Давній Галич», якому 4 листопада минуло 20 років. 
Зазначимо, що така конференція є для Галича традиційною, хоча тема у попередні роки мала доповнення: &laqu ... Читати далі »

Державний історико-культурний заповідник у Галичі створено Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. на базі пам'яток історії та культури стародавнього міста. 11 жовтня 1994 р. Указом Президента України йому надано статус Національного заповідника і присвоєно назву "Давній Галич".
Генеральний план розвитку Національного заповідника "Давній Галич" відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" затверджено 15 серпня 2005 року Наказом Державної служби охорони культурної спадщини Міністерства культури і мистецтв України. 
За 20-річне існування Заповідник сформувався у дієву структуру, головним завданням якої є дослідження, відновлення, збереження та популяризація історико-культурної спадщини Галича. 
У Заповіднику функціонує 16 відділів, а саме: наукова бібліотека, відділ фондів, художньо-рестав ... Читати далі »

З нагоди десятої річниці створення Музею караїмської історії та культури у вистаковій залі Національного заповідника «Давній Галич» відкрилася виставка із фондів установи. На виставці представлені в основному старі документи польською або караїмською мовою, які висвітлюютьжиття караїмської громади Галича. 
Із старих речей зацікавлюють посудина на трьох ніжках, форми для випічки та сікач із дерев’яним держаком. Також у вітринах можна побачити старі світлини, кілька випусків журналу «Мисль караїмська» та книги, зокрема «Повість про полковника війська запорозького Ілляша Караїмовича» О. Мардковича, яка вийшла в Луцьку у 1931 році, Статут Товариства прихильників історії та літератури караїмської.
Виставка організована з ініціативи дирекції заповідника та науково-освітнього відділу. Незважаючи на те, що караїмів у Галичі уже немає, ... Читати далі »

Незабаром хрести на могилах січових стрільців у Меморіальному сквері  Івано-Франківська отримають імена.
На вимогу громадського об`єднання “Наше місто” міська влада зобов`язалася оновити цей пантеон січового стрілецтва, розмістивши таблички з іменами полеглих згідно з архівами та іншими історичними джерелами, що є у розпорядженні науковців. Понад 100 хрестів незабаром “оживуть” світлою пам`яттю містян довкола місця, яке за останні півроку стало вічним спочинком ще й нових героїв. Говорить доктор політичних наук, професор Прикарпатського університету ім. В. Стефаника Іван Монолатій, він зазначив, що це питання обговорювали на нараді у заступника міського голови Івано-Франківська Михайла Вереса. В нараді взяли участь і відповідні комунальні служби, повідомляють ОДТРК Карпати. 
"Почули відповідь міської влади, що якщо нам це не вдасться ... Читати далі »

Шановні користувачі! З нагоди Дня державності на теренах Галичини відділ краєзнавчої літератури обласної бібліотеки ім. І. Франка пропонує переглянути книжково-ілюстративну виставку „ЗУНР: погляд в історію”.
Щоби ближче познайомитися з основними аспектами минулого ЗУНР, а також з перебігом подій Листопадового зриву на теренах нашого краю пропонуємо переглянути вітчизняні та діаспорні видання, експоновані на книжково-ілюстративній виставці у розділі „Листопад 1918 р. на Прикарпатті", а саме: „Західно-Українська Народна Республіка. 1918-1923. Документи і матеріали у 5-ти томах", „Західно-Українська Народна Республіка. 1918-1923. Ілюстрована історія", В. Великочий „Джерела до вивчення державного будівництва в ЗУНР", П. Арсенич „Станіславів - столиця ЗУНР", П. Мірчук „Перший листопад", М. Бажанський &bdquo ... Читати далі »

Перед наближенням чергової річниці утворення ЗУНР я замислився над тим, чи достатньо навіть у нашому місті, яке якийсь час було столицею цієї держави, пошановано її діячів. Так, в Івано-Франківську є оригінальний пам’ятник на честь проголошення ЗУНР. Відкрито його було рівно десять років тому перед Будинком правосуддя, в якому 1919 року містився державний секретаріат (тобто уряд) галицько-української держави. У чотирьох нішах постаменту автор пам’ятника Володимир Довбенюк розмістив барельєфи видатних діячів ЗУНР: Євгена Петрушевича (1863—1940), Дмитра Вітовського (1887—1919), Льва Бачинського (1872—1930) і Костянтина Левицького (1859—1941), а над ними встановив стилізовану фігуру січового стрільця. Однак цього недостатньо.
Нагадаємо, що, крім Д. Вітовського, державними секретарями (читай: міністрами) ЗУНР були Михайло Мартинець (земельні справ ... Читати далі »

Наукові читання з нагоди 96 –ої річниці утворення Західно-Української Народної Республіки, відбулися у Національному заповіднику «Давній Галич». Ініціював їх проведення науково-освітній відділ установи, який очолює Ярослав Поташник. Він виступив із вступним словом і, власне, вів цей захід. У доповідях працівників заповідника було розкрито широкий спектр проблем, пов’язаних із цим державним утворенням. Зокрема Роман Рарик розповів про обставини, що призвели до проголошення ЗУНР, про організацію збройних сил молодої республіки слово мала Леся Шептинська, про Листопадовий зрив у місті Галичі на місцевому матеріалі доповів Андрій Чемеринський, а Оксана Харук спробувала простежити мости єднання сходу і заходу України у той непростий період. Окремі розповіді стосувалися ролі в історії провідних діячів ЗУНР. Так Галина Величко розкрила біографію керівника Української ... Читати далі »

Минулого тижня завершились оглядові дослідження військових поховань на старому міському цвинтарі Калуша в межах акції "Свічка пам'яті".
— Військові поховання мають ознаки переміщень, а саме: частина хрестів (менша, два ряди, ті, які ближче до вул. Європейської) традиційно повернута на Схід. Хрести відповідають підвищенням рельєфу дуже схожим на могили. Інша,більша частина - умовно кажучи, розвернута майже на Південь, спиною до пам”ятника з інтенсивним зеленим кольором. Там хрести розташовані дуже тісно, з неоднаковою відстанню між рядами, могильних горбків нема. Можливо, хтось має інформацію, чи поховання завжди так були розташовані, чи були якісь зміни. Всі хрести були відлиті у 1929-1930 році (це є на самих хрестах). Ймовірно, це був процес впорядкування поховань періоду І Світової, — твердять в музейно-виставковому центрі Калуша.< ... Читати далі »

Газета «Станиславівські вісти» від 31 жовтня 1912 року була присвячена, як би нам це не дивно сьогодні, не справам політичним, а громадським.
Найважливішою подією, про яку сповіщали городян на 1 стр. часопису, було відкриття 1 листопада музичної школи при українському співочому товаристві «Станиславівський Боян». У школі навчали грі на музичних інструментах, співу та теорії музики. До навчання запрошувалися не тільки учні, але й дорослі. Це була важлива культурна подія не лише в місті, але й у всій Галичині, адже йшлося про першу галицьку українську музичну школу. У 1921 році на її базі відкрили філію львівського Вищого музичного інституту ім. М. Лисенка, яку також називають українською консерваторією, щоб не сплутати з польською консерваторією ім. Монюшка, яка також діяла у Станиславові.  Не стомлюся повторювати, що Станиславів був таки містом культ ... Читати далі »

У Надвірній, 20 жовтня урочисто відкрили на приміщенні «Просвіти» на вул. Мазепи меморіальну дошку хорунжого Українського січового стрілецтва, керівника стрілецького хору і директора фронтового театру Української Галицької Армії, надвірнянця Леся Гринішака.
Учасниками цього дійства стали керівники району, члени ветеранських організацій, молодь, представники громадськості. На початку урочистої церемонії прозвучав державний Гімн України. З історичною довідкою про Українське січове стрілецтво виступила ведуча заходу Дарія Гринішак. Біля міської «Просвіти» розгорнули того дня банер та фотовиставку про січових стрільців від Надвірнянського «Союзу Українок».
Право відкриття па­м’ятного знаку надали голові Надвірнянського міського осередку «Просвіти», заступнику міністра доходів і зборів України, меценатові Михайлові Ноняк ... Читати далі »

1894 року в українській національно свідомій родині Николайчуків у Надвірній народилася неординарна освітянка-«просвітянка» Катерина Николайчук, сестра відомого діяча «Просвіти» у Надвірнянському повіті адвоката Миколи Николайчука, заарештованого у 1939 р. і знищеного більшовиками.
Під час Першої світової війни призначена завідателькою школи у с. Фитькові, якою керувала до 1923 р.
Разом зі священиком села В. Ленкавським проводила велику національно-виховну роботу в громаді, у результаті якої після проголошення ЗУНР (1918 р.) із села пішли добровольцями в УГА майже чотири десятки фитьківчан.
Недарма у відомій пісні «Із Бережан до кадри» рідні співали: «Згадав наш пан хорунжий і про свою Надвірну. Ой, там же він покинув свою Катрусечку вірну…».
І дійсно вірну. Втративши хорунжого (справжнє ім`я та прізвище ко ... Читати далі »

«Галич – не просто місто, а ланка своєрідного культурного ланцюга» - такий вислів озвучив один з науковців, що брали участь у Міжнародній науковій конференції «Галич і Галицька земля», яка відбулася 30-31 жовтня в нашому місті. 
Підготували і провели захід співробітники Національного заповідника «Давній Галич». Присвятили його 20-річчю створення установи.
На запрошення галичан відгукнулись науковці з Києва, Львова, Івано-Франківська, Чернівців, Кам’янця-Подільського.
Відкрив наукову конференцію заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи, кандидат історичних наук Семен Побуцький. З привітаннями до присутніх звернулись генеральний директор Національного заповідника «Давній Галич» Володимир Костишин, регіональний представник Міністерства культури ... Читати далі »

У ХІХ столітті більшість населення Станиславова становили євреї. Керовані ортодоксальними рабинами, вони максимально обмежували контакти з іновірцями, не визнавали ніякої освіти, крім релігійної, та вперто дотримувались усіх ритуалів і обмежень – а це аж 613 заповідей.
Втім, не всі євреї хотіли жити саме так. Насамперед – інтелігенти, які ратували за асиміляцію та називали вітчизною той край, де живуть, а не Єрусалим.
Лікарі, юристи, інженери виступали за право своїх дітей навчатись у німецьких і польських гімназіях, за носіння європейського одягу та участь у політичному житті. Їх називали поступовцями або прогресистами. Проти них ополчився ортодоксальний станиславівський кагал, з 18 членів якого «нормальну» освіту мав лише один.
Зрозуміло, що всі міські синагоги для поступовців були зачинені і для відзначення релігійних свят їм доводилося вин ... Читати далі »

Церкву Святого Миколи в селі Кліщівна Рогатинського району на Івано-Франківщині сім років тому розібрали вщент для того, аби реставрувати. Від старовинної церкви ХVІІ століття нині є лише фундамент, залишки стін, купа дощок та хрест. Держава обіцяла відновити храм, а в результаті нищаться його залишки.
Реставрувати церкву почали у 2007 і обіцяли закінчити роботи за два роки. Та вже пішов сьомий, а храму і в помині немає. За цей час встигли залити лише фундамент і звести коробку першого ярусу. Нині ж дерев’яні бруси без даху і без жодного захисного укриття псуються від вітру, снігу і дощів. А от на продовження робіт не вистачило грошей. За словами сільського голови, матеріали на стіни є, люди і самі б готові зробити, тільки дозвіл на проведення ремонтних робіт не дає влада.
Перший транш грошей, які виділила держава, освоїли за день — пам’ятку національного ... Читати далі »

29 жовтня у центральній міській бібліотеці ім. Тараса Шевченка Калуська міськрайона організація Історико-просвітницького товариства «Меморіал» провела круглий стіл з нагоди 25-річчя розкопок жертв радянських репресій.
Голова цієї організації Богдан Яневич зазначив, що цього року минає 25 літ, як Калуська міськрайона організація Історико-просвітницького товариства «Меморіал» розпочала своє функціонування. Її створено на базі міських і районних осередків на установчій конференції 14 жовтня 1989 року. Головою організації обрали Олексія Грабчука. Серед засновників “Меморіалу” були Василь Наконечний, Теодозій Загаєвич, Федір Бандура, Михайло Луцан, Василь Кава,  Богдан Мазур, Любомир Брусак, Ірина Сохацька, Ольга Руда, Василь Романів та ін. У 1996 році головою організації став Богдан Мушкевич, у червні  2009 року «Меморіал» оч ... Читати далі »

З Відня молодий докторант о. Григорій Хомишин вернувся 8 березня 1899 року і був призначений другим катедральним сотрудником, а воднораз - і катехитом в школі ім. Міцкевича та в жіночих школах у Станиславові.
23 грудня 1899 року був вже першим катедральним сотрудником, тобто другим катедральним проповідником, і знову вірні дуже горнулися до церкви, щоб почути розумні, палкі проповіді молодого доктора св. богословія.
Подібно як з невимовним ентузіязмом вітали о. Григорія вірні в Станиславові, коли він повернув з Відня на свою посаду катедрального сотрудника, так само по двох роках ревної праці у катедральному соборі з великим смутком прощались зі своїм улюбленим священиком, який був призначений до Коломиї на завідателя парохії і катехита при польській ґімназії.
Коломия — столиця Покуття — було містом гамірним і рухливим. Воно було національним осередком дл ... Читати далі »

Ви маєте унікальну можливість ознайомитись з філателічним експона ... Читати далі »

Повальне «освоєння» перших поверхів кам’яниць – це якась нова форма метаболізму по-українськи. Відомо, що метаболісти десь на початку 1960-х років і в першу чергу в Японії схилилися до трансформування традиційного «функціонального» житла подібно до мутацій у природі. Але в Японії, з її стрімким розвитком економіки, тоді гостро постала проблема виробничих, офісних і житлових площ. Певно, там і тоді цей крок був природним. Цей етап країна пережила і тепер повернулася до загальносвітового архітектурного процесу.
Втім, повертаючись до наших проблем, не можна не констатувати наш своєрідний «містечковий метаболізм», який до того ж є неосмисленим. Це якась ознака часу і вона прослідковується, звісно, не лише у Станіславі. Але в старих містах (історичних) це особливо відчутно й болісно.
Потоком йдуть пропозиції на «освоєння&raq ... Читати далі »

... Читати далі »

У першій половині 1980-х у Москві спалахнув гучний міжнародний скандал. У своєму новому посольстві у столиці СРСР американці виявили розгалужену систему прослуховування. Тоді навіть гуляв анекдот про те, що посольство США у Москві зробили з мікробетону, тобто з 10 % бетону і 90 % мікрофонів…
Тотальне стеження було неодмінним атрибутом радянського тоталітаризму. Івано-Франківськ не став винятком.
Ще у 1950-х на березі міського озера звели симпатичний ресторан «Карпати». Пізніше він став «Чайкою» і, нарешті, «Садком».
У 1993 році заклад приватизували. Доведений майже до ручки ресторан потребував капремонту. Його тодішній власник Олег Лода розповів цікаву історію:
«Коли ми зняли стару підвісну стелю, то побачили, що над кожним столиком висів мікрофон. Кімнатка з балконом була призначена для чергового кадебешника, як ... Читати далі »

Сьогодні, 23 жовтня, Івано-Франківськ позбувся ще однієї пам'ятки часів Радянського Союзу. Усередині будівлі Управління Служби безпеки України демонтували пам'ятну стелу, на якій були викарбувані звання та прізвища службовців КДБ із підписом "Вічна пам'ять полеглим при виконанні службових обов'язків".
"Ще в червні місяці громадська рада при начальнику Управління підняла питання щодо цієї стели. Ми звернулися до науковців, краєзнавців, аби вони визначили, чиї імена занесені на цю дошку.  Було встановлено, що тут прізвища тих, хто 1945 по 1955-і роки загинув у боротьбі з представниками УПА та членами ОУН. Тобто, фактично ми зрозуміли, що ця дошка не має права перебувати в цих стінах. Тому ми прийняли рішення про демонтаж", - розповів начальник Управління СБУ в області Микола Найдич.
Стелла встановлена на початку 1960-х років. Виявилос ... Читати далі »

20 жовтня 2014 року в Національному заповіднику «Давній Галич» відбулося засідання вченої ради установи. На розгляд винесено ряд питань, зокрема:
1. Про організацію історико-археологічного напрямку Міжнародної наукової конференції «Галич і Галицька земля».
Доповідачі – Костик М.В., Ткачук Т.М.
2.    Про організацію пам’яткоохоронного напрямку Міжнародної наукової конференції «Галич і Галицька земля».
Доповідачі – Дідух В.М., Мацалак Р.О.
3.    Про організацію музейно-туристичного напрямку Міжнародної наукової конференції «Галич і Галицька земля».
Доповідачі – Зіньковський Т.М., Кукула С.О., Михальчук Л.С.
4. Затвердження до друку матеріалів Міжнародної наукової конференції «Галич і Галицька земля»   .
Доповідач ... Читати далі »

Напередодні 87-ої річниці від дня народження світлої пам’яті Михайла Фіголя в Національному заповіднику «Давній Галич» відкрилася виставка робіт нашого земляка, заслуженого художника України, лауреата мистецької премії ім. В. Стефаника. На відкриття заходу, крім працівників заповідника, прийшли рідні та друзі митця.
Михайло Фіголь був унікальною людиною, талановитим митцем, закоханим у рідний край. Він виховав не одне покоління художників і мистецтвознавців, що з теплотою ставилися до Галича. Завдяки його невтомній праці стали відомими історії мистецтва імена Я. Пстрака, О. Сорохтея, М. Симашкевич. 
- Виставка, яку ми сьогодні презентуємо, є знаковою для Картинної галереї Національного заповідника, - сказав, відкриваючи захід, завідувач науково-освітнього відділу Національного заповідника «Давній Галич» Ярослав Поташник. – Адже у її ... Читати далі »

21 жовтня у стінах Коломийського педагогічного коледжу презентували збірник наукової конференції «Кирило Трильовський і січовий рух», приуроченої до 150-річчя від дня народження Кирила Трильовского та 100-річчя створення Легіону Українських Січових Стрільців.
Випуск «Коломийської бібліотек» видано за підтримки народного депутата України Андрія Іванчука. Збірник містить тексти доповідей наукової конференції, також представлені матеріали, які розкривають різноманітні аспекти життя і діяльності Кирила Трильовського та січового руху.
Захід  відбувся за ініціативи кандидата в народні депутати України  Юрія Тимошенка та за підтримки народного депутата України від політичної партії «Народний фронт» Андрія Іванчука, інформує ”Дзеркало Коломиї”.
Під час презентації збірника виступили науковці, які досліджують життєдіял ... Читати далі »

В Івано-Франківську на площі Ринок стоїть велика кам'яниця, яку ще називають "Будинком Бойка". Над наріжним балконом п'ятого поверху видно барельєфи чоловіка та жінки, які простягають руки один до одного. Це не якісь абстрактні персонажі, а Іван Франко і Юзефа Дзвонковська. Про їхні стосунки говорять давно.
Гостюючи у Станиславові, у свого університетського товариша Владислава Дзвонковського, Франко познайомився з його молодшою сестрою Юзефою й закохався в неї.
Восени 1883 року він пише її матері листа, в якому просить руки і серця Юзефи. Але отримує різку відмову: "Прикро відповідати мені на Ваш лист негативно. Відому пану, що вже саме положення моєї доньки противиться тому…".
Історики й досі сперечаються, чому Каменяр отримав гарбуза. Одні кажуть, що хоча він і був відомим літератором, але походив з бідної селянської род ... Читати далі »

Біля будинку, де проживав відомий український письменник, журналіст, багаторічний голова обласної організації Національної спілки письменників України, політв’язень Ярослав Дорошенка урочисто відкрили анотаційну дошку на його честь.
Доля складалась так, що Ярослав у різні періоди свого проживав на цій вулиця, пригадує вдова Дорошенка пані Ганна.
«У той день, коли ми ховали Славка, подумалось що він востаннє на цій вулиці, яку так любив. Та виявилось, що не востаннє. Хоча, зізнаюсь, коли вперше запропонували встановити дошку саме поруч цього будинку, мені здалось це дивним. Та потім пригадала, що куди б не закидало життя мого чоловіка, він все ж таки повертався на цю вулицю. Тож тепер він повернувся сюди назавжди» - каже дружина поета Ганна Дорошенко, пише Бліц.
Нинішній очільник спілки письменників Євген Баран пригадує, що Дорошенко був одним із тих ... Читати далі »