На останніх парламентських виборах округ із центром у Коломиї лише закріпив вироблену з 90-х років традицію — не делегувати повторно у Верховну Раду народного депутата, якому вже один раз довірили таку честь. Олександр Доній, що злегковажив цією закономірністю й забажав знову спробувати в Коломиї щастя, помітно відстав від місцевого переможця виборів Юрія Тимошенка. І в місті над Прутом тепер вибачливо розводять руками: потрібно, мовляв, знати наші звичаї.
Та чи було так завжди? Аж ніяк. Покутський край, як і вся Східна Галичина, до 1918 р. входив, нагадаю, до складу Австро-Угорської імперії, а тодішні традиції мало нагадували нинішні. У всякому разі Кирила Трильовського Покуття обирало депутатом (по-тодішньому — послом) до віденського парламенту двічі поспіль — у 1907 і 1911 роках, а в 1913-му він став депутатом Галицького крайового сейму. Отож приказка « ... Читати далі »

Мешканцям Івано-Франківська вдалося врятувати від незаконної забудови горища і, як наслідок, знищення будинок №20 на вул. Грушевського, який є пам’яткою архітектури місцевого значення, що побудована в 1895 році.
На позачерговому засіданні виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради 27 січня за другим поданням міської прокуратури скасовані містобудівні умови та обмеження, надані забудовнику – мешканцю квартири №15 Свиридову В.М. А до цього будівельний скандал тривав більше року.
Мешканці будинку стверджують, що, збираючи підписи-згоду на побудову мансарди, Свиридов В.М. не повідомив сусідів про свої справжні наміри, а казав, що збирає підписи на приватизацію частини горища, навіть на те, щоб мати змогу «пересунути стіночку в кухні». Підписи здебільшого надавали не власники (і не всі власники) квартир... Також було порушене рішення міськвикон ... Читати далі »

Незабаром побачить світ книга І. Креховецького та А. Фіголя «Галицькі села над Дністром», яку підготували до друку працівники інформаційно-видавничого відділу Національного заповідника «Давній Галич». 
Галицька земля, без сумніву, славиться своїм історичним минулим та не менш відомим сьогоденням. Але слава і велич Галича опиралася на працю простих людей: землеробів та ремісників, які проживали у невеликих населених пунктах, живлячи і зміцнюючи його могутність та владу. Територія княжого Галича охоплювала більше 20 квадратних кілометрів, включаючи землі, на яких у даний час розміщуються більше десяти малих і великих сіл, кожне з яких має свою самобутню історію, чудові мистецькі пам’ятки, пишається видатними уродженцями. 
Книга «Галицькі села над Дністром» включає в себе інформацію про чотири села Демешківської сільської ра ... Читати далі »

Колектив авторів, до якого ввійшли науковці Національного заповідника «Давній Галич» Юрій Мусякевич, Ярослав Поташник та краєзнавець Ярослав Мусякевич, при підтримці адміністрації Заповідника завершив роботу над історичним нарисом «Медуха. Історія. Факти. Спогади».
Це розповідь про невеличке галицьке село, яке розкинулося за дев’ять кілометрів на північ від Галича. Автори на цікавому джерельному та історіографічному матеріалі прослідкували життя Медухи від першої згадки до сьогодення. Зібрали цікавий фактичний матеріал, доповнили його спогадами мешканців та світлинами. 
Окремі розділи розповідають про людей, вихідців із села, які творили історію. Серед них – визначний діяч Західно-Української Народної Республіки полковник Дмитро Вітовський.
Сьогодні видання, яке на думку авторів має стати початком великого дослідження історії ... Читати далі »

До презентації благодійного проекту "Щирі", присвяченому традиційному українському костюму, "Українська правда. Життя" публікує статті, в яких колекціонери старовинного одягу розповідають про його походження.
Розповідає колекціонер Ігор Перевертнюк:
Альона Вінницька і Наталя Дзеньків (Lama) вдягнені в урочисті костюми незаміжніх дівчат. У такий одяг у ХІХ столітті вбиралися на великі свята на Покутті, а саме в Городенківському районі Івано-Франківської області.
Для цього регіону характерні вишиванки, зшиті з’єднувальним швом (два шматки тканини поєднувалися один з одним у стик), а також дві крайки, широка і вужча, які пов’язувалися одна поверх іншої.
Подивіться, як цікаво тоді заплітали коси: обмотували нитками по колу і вкладали кільцями на голові так, щоб вони повністю покривали голову. Такі зачіски називалися "заплітки&qu ... Читати далі »

Планом роботи Національного заповідника «Давній Галич» на 2015 рік передбачено ряд заходів з реставрації та реабілітації Галицького замку. Перші кроки у цьому напрямку зроблено вже минулого року, з встановленням на південному плато дерев’яної вежі-дзвіниці, часткової організації периметру та здійснення благоустрою історичного об’єкта. Сьогодні ж перед науковцями заповідника, художниками та реставраторами генеральним директором Володимиром Костишиним поставлено завдання розробки концепції реабілітації наріжної вежі, організації інтер’єру та здійснення підготовчих робіт із створення експозиції Музею історії зброї. 
Реставратори художньо-реставраційного відділу, очолюваного Романом Бродовичем, почали роботу над створенням субстат (моделей) середньовічних гармат та бойових машин, якими обороняли твердиню над Дністром галичани.  ... Читати далі »

30 архівних відео про повоєнний Станіслав «відкопав» громадський активіст Тарас Зень в нетрях київського кіноархіву.
 
Усе почалося зі «Смуги перешкод»
Гонитву за раритетними кадрами нашого міста активний франківчанин Тарас Зень розпочав три роки тому під час зйомок документального фільму «Смуга перешкод. Історія Івано-Франківського Пласту». Тоді для майже півгодинної документалістики пощастило віднайти унікальні архівні кадри. Йдеться про найстаріше відео про місто Станіслав, датоване 1944 роком, на якому увіковічений митрополит Андрей Шептицький серед пластунів, та вимарш пластунів у Хусті у 1930 році.
«Мене це обурило, – каже Тарас. – Чому про Львів, Тернопіль відео є, а панорами нашого міста немає? Я продовжував шукати. Сестра моєї дружини живе в Німеччині, вона писала листи в архіви Австрії і Німеч ... Читати далі »

Найдавнішою могилою на старому цвинтарі, що за готелем «Надія», є надгробок польського поета Маврикія Гославського. Пам’ятник відкрили у 1875 році, але похований поет був значно раніше – 19 листопада 1834 року.
Перед тим Гославський брав участь в антиросійському повстанні. Після поразки намагався сховатись у австрійській Галичини, але його заарештували і запроторили до станиславівської в’язниці. Там він і помер від тифу, маючи 32 роки. Влада намагалася приховати повідомлення про смерть патріота, але не змогла. Похорон поета-повстанця перетворився на велику політичну маніфестацію.
Староста Мільбахер наказав одягнути померлого в арештантську робу. Коли ж зняли кришку домовини, то здивуванню присутніх не було меж – Гославський лежав у своєму бойовому уланському мундирі. Виявляється, в’язничний сторож-поляк таємно переодягнув поета пер ... Читати далі »

Є небагато поштівок із видами Станиславова, випущених краківським видавництвом «Салону польських художників». Напевно, кам’яниця на розі Липової та Гіллера (Шевченка й Гординського) чимось вразила митців, якщо вони вирішили її увіковічити. Художники мали добрий смак, адже це чи не найгарніший будинок кварталу. Чий він був?
На початку ХХ століття інженер Ізраель Штернгель споруджує прибуткову кам’яницю на вільній ділянці Лисецького передмістя. Дату побудови (1903) можна побачити на фасаді, під балконом. Забудовник не забув і себе любимого, прикрасивши балконну решітку монограмою з літерами «І» та «S», тобто власними ініціалами. Польською прізвище власника пишеться як «Sternhell».
Стислий архітектурний опис звучить так:
«Будинок Г-подібний у плані, в стилі еклектики з елементами бароко і класицизму, є ва ... Читати далі »

В четвер, 22 січня, о 18:00 у виставковому залі книгарні «Є» (5 поверх) відбудеться презентація 25 унікальних відео міста Станіслав.
Раритетні кіноплівки були віднайдені і оцифровані в центральному державному кінофотофоноархіві України ім. Г. С. Пшеничного, що у Києві. Згідно з архівних реєстрів бобіни з цими кіноплівками востаннє брали до рук в 60 та 70 х роках минулого століття.
В середньому тривалість кожного відео – 1 хвилина. Це сюжети з радянських кіножурналів. На відео зафіксовані різноманітні події, що відбувались в тогочасному Станіславі. Зокрема відзнято повоєнне відкриття меморіального скверу Вічного Вогню в 1946 році, відкриття центрального універмагу в приміщенні теперішнього «Пасажу Гатенбергів» у 1959 році, першотравневі демонстрації на вулиці Грундвальській та інше.
Особливістю відео є і краєвиди вулиць міста, частини з я ... Читати далі »

12 січня у Калуші на вул. Біласа і Данилишина горіло єврейське кладовище. Пожежники кажуть, що найімовірніша причина загоряння — необережне поводження з вогнем невстановленої особи. За словами працівників Калуського міськрайвідділу державної служби з надзвичайної ситуації, такі пожежі — не рідкість. Річ у тому, що для займання трави достатньо, аби хтось кинув недопалок, а вітер поширив полум’я на більшу територію.
На своїй сторінці у Facebook журналіст Тетяна Грегораш зазначила: “Кладовище горить дивно, таке враження, що його підпалили з різних боків”. Заступник міського голови Оксана Табачук спростувала цю інформацію, мовляв, горіла суха трава, а кам’яні надмогильні плити навряд чи пошкодились. “Сьогодні — це не одна пожежа такого плану в місті. Щось подібне було і в житловому мікрорайоні Хотінь. Пожежники реагували вчасно. Однак, ... Читати далі »

В Микуличині була спроба підпалу пам'ятки архітектури церкви Святої Трійці (1868 р.). Про це на своїй сторінці у Facebook повідомив Денис Трофімов.
Ведеться розслідування. Люди вийшли на нічне чергування, щоб не допустити березневих підпалів церков.
До речі розпис іконостасу виконав видатний український художник, поет і драматург Корнило Устиянович (1839-1903).
15 березня, вранці згоріла стара дерев'яна церква в Яремче.
В гірському селі Микуличин є церква присвячена Пресвятій Трійці. Будівництво церкви було завершене в 1868 році за проектом цісарсько-королівського інженера архітектора Надвірнянського повітового уряду Я. Чайковецького. Однак, історія створення іконостасу та його теперішній вигляд досі не був досліджений мистецтвознавцями, хоча виконаний і встановлений у церкві в 1892 році видатним художником Корнилом Устияновичем (1839 -1903 рр.), з ... Читати далі »

Незаконне будівництво, яке веде "Станіславська будівельна компанія", загрожує пам'яткам архітектури й археології Івано-Франківська.
Увагу до цього факту привернув архітектор, начальник відділу з охорони культурної спадщини міста Ігор Панчишин. Фото незаконної багатоповерхівки на вул. Мельничука, 14, 16, спорудження якої триває попри кримінальне провадження прокуратури, він виставив у спільноті “Врятувати палац Потоцьких і історико-культурну спадщину Івано-Франківська” на Facebook. На фото видно, як багатоповерхова “етажерка” – так обурені франківці охрестили будову, – повністю затуляє двоповерхову пам’ятку архітектури.
“А можна ж було відкрити середину і експонувати пам’ятку, що тепер зігниє в “криниці”, – зауважив Ігор Панчишин і показав на одному з фото можливе архітектурне рішення.
... Читати далі »

Всеукраїнське товариство «Гуцульщина» спільно з журналом «Ґражда» планують  видати багатотомну ілюстровану «Гуцульську енциклопедію». В ній    на основі досягнень сучасного гуцулознавства  буде подано якнайбільший масив інформації про Гуцульщину, розкрито термінологічні одиниці та основні понятійні смисли.
Статті будуть присвячені не лише визначним подіям і фактам, а й персоналіям, які зробили певний внесок у розвиток та популяризацію рідного краю. Також будуть вміщенні відомості про місцевості, храми, гірські масиви та водні ресурси.
Виданню енциклопедії передує розробка на рівні кожного району  розподілу загального обсягу статей за їхніми типами та дисциплінами  і словника - повного переліку термінів, які увійдуть до видання. Вже підготовлено попередні методичні рекомендації та пам'ятки з підготовки ст ... Читати далі »

Цісарсько-королівська скарбова дирекція (finanzdirektion) у Станиславові – серйозна фірма, яка виконувала функції сучасних держказначейства та фіскальної служби.
До власного дому дирекції ще довелося потинятись «по квартирах». Від 1896 року вона орендувала величезний будинок у підприємця Іммердауера на теперішній Франка, 19, де нині школа № 5.
У жовтні 1909-го міністерство фінансів Австро-Угорщини придбало в якогось Закревського незабудовану ділянку на вулиці 3 Мая (Грушевського). Проект нової фінансової дирекції був виконаний у майстерні львівського архітектора Францішка Сковрона. Він служив у МВС і це позначилось на його творчості. Вершинами таланту Сковрона вважаються «Палаци справедливості» у Львові (19-й корпус Політехніки) та Чернівцях (нині там ОДА). У Станиславові митець перед тим спорудив будівлю окружного суду, яку нині ділять СБУ та ... Читати далі »

В Івано-Франківську нині повно вуличних музик. На стометрівці можна зустріти тертого життям скрипаля, тіток-акордеоністок, волохатих виконавців рок-балад чи взагалі – людину-оркестр із переносними колонками. Кожен грає, як уміє, і те, що йому до вподоби. Цікаво, а чи було щось подібне у старому Станиславові? Вільно було комусь заграти у центрі міста, чи поліція пильно стежила за порядком і ганяла музик з очей «порєдної» публіки?
Виявляється, такі музики були, ще й які! Про одного з них, тутешню знаменитість, розповів журналіст Ясь Недопитальський у газеті «Кур’єр Станіславовський» за 1905 рік.
«До вуличних дідів також належить старий лірник, який грає на своєму інструменті різні народні думи, декотрі він написав сам. Грає про Багатія і Лазаря, про Страшний суд, прозлу Мачуху і Сироту. Навколо лірника збираються слухачі, яких йому н ... Читати далі »

100-літньому ювілею одного з найвизначніших діячів визвольного руху ОУН-УПА із Снятинщини присвячена однойменна книжкова виставка, відкрита у відділі краєзнавчої літератури ОУНБ ім. І. Франка.
Книжкова виставка „Василь Андрусяк: я все віддам тобі, Україно" пропонує увазі користувачів перевидання лаконічного підручника командира Різуна „Як перемагати", що є фактично бойовим статутом УПА, живим свідченням високого рівня української військової думки, її внеском у світовий досвід.
За допомогою видань виставки (Б. Бода „Командир Чорного Лісу", М. Когут „Командир Різун" та ін.) допитливий читач почерпне теж чимало інформації про життя та долю Василя Андрусяка. Найціннішим джерелом таких відомостей є спогади Євгенії Андрусяк, вірної дружини і товаришки полковника УПА, що стосуються найголовніших речей у його житті - любові, родини, поря ... Читати далі »

«Коломия як міська культура просто зникала на очах. Люди були слабкими у своєму виборі та уподобаннях. Фактично цісарське місто, яке дало приклад мирного співжиття різних народів, культур і релігій, ставало містом без містян, Коломиєю без коломийців». В останні дні минулого, 2014-го, року в Івано-Франківську видали книжку доктора політичних наук, професора, академіка Академії наук вищої школи України Івана Монолатія «Місто без властивостей. Коломийська фуга Великої війни».
Ця книжка — історія того, як цісарське місто Габсбурзької цивілізації за роки трьох російських окупацій скотилося до занепаду, внаслідок якого отримало чужий календар і час, релігійну профанацію, завмирання громадського життя, убозтво і колабораціонізм. Це дослідження того, хто, як і з ким зруйнував колись друге місто австрійської Галичини…
«Головним уроком цієї ... Читати далі »

Хоча Тарас Шевченко ніколи не бував у Галичині, серед усіх областей України найбільше монументів на його честь встановлено на Івано-Франківщині. Пам’ять про поета галичани вшановують упродовж майже півтораста років.
Наприкінці минулого 2014 року в Івано-Франківську офіційно зареєстрували Національний рекорд України у категорії «Найбільша кількість пам’ятників Тарасу Шевченку в одній області». Місцеві краєзнавці нарахували понад дві сотні пам’ятників Кобзареві, встановлених у регіоні. Але на цьому вони не зупинилися – тепер готують заявку на реєстрацію ще одного досягнення: як стверджують дослідники, перший у світі монумент на честь Тараса Шевченка також встановили на території теперішньої Івано-Франківщини.
…Тарас Шевченко помер знаменитим. Уже під час похорону “останнього кобзаря України” у Санкт-Петербурзі представни ... Читати далі »

У Національному заповіднику «Давній Галич» відбулася знаменна подія – презентація книги молодого івано-франківського автора, кандидата історичних наук Мирослава Волощука «Русь» в Угорському королівстві (ХІ – друга половина ХІУ століття)». Місцем презентації Галич був обраний невипадково. Адже для автора, який пише про Галич, – це, насамперед, столиця і, що важливо, в процесі середньовічної історії Галич не перебував в орбіті Заходу чи Сходу. Це був центр, навколо якого розгорталося активне політичне життя Європи..
Саме це місто п’ятнадцять років тому дало поштовх молодому досліднику і відкрило шлях у науку. Тема, над якою працює автор, також стосується Галича – це галицько-угорські зв’язки, майнові стосунки, міграції. Для написання своєї книги М. Волощуку довелося заглибитися в архіви різних країн Європи. Саме три ... Читати далі »

14 січня у фортечній галереї "Бастіон" відбулась перезентація аудіокниги про історію Івано-Франківська.
Аудіокнига створена на основі пізнавальної програми «Рідне місто», що виходить на хвилях радіо «Вежа». В ній, у форматі Mp3 помістились 126 коротких пізнавальних розповідей, історій та легенд від часу заснування Станиславова і аж до сучасних днів, передає Фіртка.
Начитали тексти диктори радіо «Вежа» Олена Коновалова, Оксана Дудій та Євген Романиця. До уваги брались праці місцевих краєзнавців, зокрема Івана Бондарева, Михайла Головатого та Наталії Храбатин.
Книга вголос, що видана у світ столичною мистецькою агенцією «Наш формат» має 2 год. 50 хвилин загального звучання.
Це перше таке видання, що пов’язане з історією міста, до цього книги у форматі аудіо про Івано-Франківськ у світ ще не виходили. ... Читати далі »

Один із легендарних командирів УПА Василь Андрусяк народився 100 років тому, 11 січня 1915 року. Він командував повстанцями Теренового відтинку №22 "Чорний Ліс", який діяв переважно на території Станіславської (тепер Івано-Франківської) області.
Народився Василь у місті Снятині в родині Василя та Євдокії Андрусяків. У 1925–1933 роках навчався у Снятинській гімназії. Ще в гімназії брав участь у діяльності "Пласту", "Просвіти", осередку Юнацтва ОУН. У 1933 році напередодні дня Польської конституції 3 травня В.Андрусяк з товаришами зірвали на будівлі пошти у Снятині польський прапор і повішали синьо-жовтий. За цей чин їх заарештувала поліція, і Василь опинився у коломийській в’язниці. Через кілька місяців його випустили, але позбавили можливості закінчити гімназію.
В.Андрусяк влаштувався писарем до адвокатського бюра у Снятині. Продов ... Читати далі »

У спогадах начальника розвідки партизанського загону Ковпака Петра Вершигори є кілька згадок про Станіслав. Наприклад, він пише, що в лісах під містом партизани наштовх­нулись на єврейський табір. Близько сотні юдеїв чудом врятувалися під час ліквідації гетто і тепер ховалися від німців. Керував втікачами колишній станіславський дантист і гінеколог доктор Ціммер.
Лікар одразу завоював авторитет у загоні. І зовсім не через те, що вилікував пронос у кількох бійців. Він непогано знав місцевих селян-українців, які також користувались його послугами. Вершигора вирішив це використати. На прохання доктора Ціммера селяни почали збирати розвідувальну інформацію в околицях і навіть ходили на завдання у Станіслав. За це більшовики розраховувалися з ними трофейними грошима.
Одного разу в партизанів «помер» акумулятор до рації. Знайти подібний у польових умовах було нер ... Читати далі »

Довгий приземкуватий будинок належить до пам’яток архітектури національного значення. Таких у Франківську є п’ять. Статут пам’ятки будинок отримав через свій поважний вік. Його спорудили у 1744 році, коли Галичина входила до складу Речі Посполитої, а в архітектурі панував стиль бароко.
Будинок належав єзуїтам, які розмістили там колегіум, – закритий навчальний заклад. Він давав ґрунтовну доуніверситетську освіту і на той час був єдиним на Прикарпатті. Кількість студентів сягала 400 осіб, які старанно вчили граматику, поетику і риторику, історію та філософію. У старших класах додатково студіювали ще математику і фізику. Викладали латиною. В середині XVIII століття тут нав­чався видатний польський поет Францішек Карпінський, який залишив цікаві спогади про місто своєї юності.
Історик Станіслав Заленський пише, що колегіум мав світлі класи та прост ... Читати далі »

Під завісу 2014-го року директора Народного зразкового історико-краєзнавчого музею села Бортники Тлумацького району   Івана Михайловича Карп’яка  відзначено медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям».
Понад двадцять років він, член Національної спілки краєзнавців України, займається примноженням безцінної експозиції сільського музею. Це стало справою його життя. Сьогодні у шести кімнатах місцевої школи налічується близько п’яти тисяч експонатів. 2009-го року у Першому   всеукраїнському   конкурсі  на найкращий громадський музей Бортниківський зайняв друге місце у номінації «Історія рідного краю». Про нього неодноразово писала  не тільки   українська преса,  публікації з’являлися і у виданнях  Англії та США.  Невтомну працю керівника музею у 2013 році  було відзначено на районному р ... Читати далі »

В інтерв’ю для газети «Галичина» етнолог, доцент кафедри етнології і археології ПНУ ім. В. Стефаника Світлана Боян розповіла про особливості Святого вечора на Прикарпатті — як у цей день господиня добувала новий вогонь, для чого у вареники клали копійки та обкурювали хату, чому всі члени родини святу вечерю їли з однієї миски, яке магічне значення має свічка на святвечірньому столі. 
- Як відомо, надвечір’я Різдва Христового має свої особливості. Розкажіть про них.
— Надвечір’я Різдва Христового сповнене глибоких церковних відправ, багатих народних обрядів і звичаїв. Чимало народних традицій, що сягають ще язичницьких часів, набули християнської символіки і несуть у собі християнські ідеали любові, прощення, щедрості та є яскравим свідченням української ментальності — працьовитості, гостинності, поваги до предкі ... Читати далі »

Прихід перших совітів до Станиславова відзначився масовими репресіями. Ареш­товували значних державних чиновників, партійних функціонерів, колишніх військових і громадських діячів. Під роздачу потрапляли усі національності – поляки, українці, євреї. Втім, траплялися винятки.
Наприклад, 25 вересня 1939 року народний комісар (тобто міністр) оборони того СРСР Климент Ворошилов видав наказ – у жодному разі не чіпати добре відомого у Станиславові пастора Теодора Цьоклера. Хоча, як для більшовиків, то пастор мав би бути просто ідеальною мішенню – і фабрика в нього, і нерухомість, і частка в різних комерційних структурах, і, нарешті, неабиякий авторитет у громади. Мало того – священик!
Але Ворошилов наголосив, що зніме голову з кожного, хто посягне на майно Цьоклера, на нього самого чи його родину.
То звідки ж такий захист? Все просто – вел ... Читати далі »

До цього часу ми читали газету «Станиславівські вісти», а сьогодні ми переглянемо іншу станиславівську газету тижневик «Кур’єр Станиславовський», який виходив польською мовою і видавася з 1886 року – найдовше в дорадянський період. Наприклад, від 1 грудня 1935 року.
На 2 сторінці знаходимо дуже цікаву статтю «План інвестиції міста Станиславова». Це – звіт президента міста д-ра Стронського про те, які проекти втілювала міська влада в життя у 1935 році.
120 тис. зл. кредиту, отриманого від Фундації праці, яке можемо вважати міністерством праці пішли на завершення побудови каналізації на ділянці вул. Бельведерської.  А з весни наступного року було заплановане будівництво каналізаційної гілки, яка об’єднає центр міста з окраїнами.
На інші інвестиції були побудовані два торгові зали на площі Тринітарській: в ... Читати далі »

В Івано-Франківській області встановлено 211 пам’ятників Тарасові Шевченку, що є найбільше серед усіх регіонів України.
Офіційне оголошення Національного рекорду України “Найбільша кількість пам’ятників Тарасу Шевченку” відбулося сьогодні в музеї шани Т.Шевченка у приміщенні Івано-Франківського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т.Шевченка на вулиці Грушевського в Івано-Франківську, інформує УНН.
“Увесь рік ми реєстрували різні рекорди. Це були надзвичайно зворушливі рекорди в різних категоріях. Але я би сказала, що основним і фундаментальним є івано-франківський через те, що така величезна кількість пам’ятників зареєстрована і взята на облік в Івано-Франківській області, де, до речі, Шевченко жодного разу не був. Але людська шана до Кобзаря настільки щира, настільки велика, що ми сьогодні ре ... Читати далі »

Національний рекорд України «Найбільша кількість пам’ятників Тарасу Григоровичу Шевченку в одній області» у категорії «Мистецтво».
Наше Прикарпаття славне багатьма історико-культурними пам’ятками, традиціями. Особливе місце тут займає вшанування генія і пророка українського народу Тараса Григоровича Шевченка.
На виконання регіональної цільової програми «Відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка у 2014 році в області» була проведена масштабна пошуково-дослідницька робота,  яка широко висвітлена у спільному виданні обласної організації Національної спілки краєзнавців України та обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді «Пам'ятники Кобзареві на Прикарпатті», ілюстрований довідник пам’ятників та пам’ятних знаків Шевченку Т.Г. на теренах нашого к ... Читати далі »

Нагородження премією ім. П.Тронька
15 липня відбулося покладання квітів до могили доктора історичних наук, академіка НАН України, Героя України П. Т. Тронька на Байковому цвинтарі. Також цього дня у залі засідань НСКУ урочисто в 3 номінаціях.
За внесок у музейну та пам’яткоохорону справу,  діяльність у сфері збирання, збереження та охорони історико-культурної спадщини України було нагороджено за поданням Івано-Франківської обласної організації НСКУ Арсенича Петра Івановича.
Арсенич Петро Іванович – один із засновників обласного Товариства охорони пам'яток історії та культури, Товариства української мови імені Т.Шевченка "Просвіта", "Меморіалу",  НРУ. В 1990-2006 рр. завідував науково-редакційним відділом «Звід пам'яток історії та культури України. Івано-Франківська область". З 2006-2009 р.  – гол ... Читати далі »

Цьогорічну міську премію ім. І. Макуха в м. Тлумачі, засновану кілька літ тому на знак пам’яті про видатного галицького громадсько-політичного діяча, державного секретаря ЗУНР Івана Макуха та на відзначення за вагомий внесок у науково-дослідницьку й історико-краєзнавчу роботу, присудили Михайлові КОВБАСУ, начальникові відділу патронатної служби Івано-Франківської міської ради, колишньому міському голові Тлумача (2002—2010 рр.), та знаному краєзнавцеві, фельдшерові виїзної бригади Тлумацького відділення обласного центру екстреної медичної допомоги Романові РИБЧИНУ.
Як повідомив відповідальний секретар Тлумацької районної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Михайло Дземан, М. Ковбас доклав чимало зусиль для популяризації історичної спадщини І. Макуха на теренах нашого краю. Зокрема за його участі на науковому рівні було о ... Читати далі »