Довгий приземкуватий будинок належить до пам’яток архітектури національного значення. Таких у Франківську є п’ять. Статут пам’ятки будинок отримав через свій поважний вік. Його спорудили у 1744 році, коли Галичина входила до складу Речі Посполитої, а в архітектурі панував стиль бароко.
Будинок належав єзуїтам, які розмістили там колегіум, – закритий навчальний заклад. Він давав ґрунтовну доуніверситетську освіту і на той час був єдиним на Прикарпатті. Кількість студентів сягала 400 осіб, які старанно вчили граматику, поетику і риторику, історію та філософію. У старших класах додатково студіювали ще математику і фізику. Викладали латиною. В середині XVIII століття тут нав­чався видатний польський поет Францішек Карпінський, який залишив цікаві спогади про місто своєї юності.
Історик Станіслав Заленський пише, що колегіум мав світлі класи та прост ... Читати далі »

Під завісу 2014-го року директора Народного зразкового історико-краєзнавчого музею села Бортники Тлумацького району   Івана Михайловича Карп’яка  відзначено медаллю «За заслуги перед Прикарпаттям».
Понад двадцять років він, член Національної спілки краєзнавців України, займається примноженням безцінної експозиції сільського музею. Це стало справою його життя. Сьогодні у шести кімнатах місцевої школи налічується близько п’яти тисяч експонатів. 2009-го року у Першому   всеукраїнському   конкурсі  на найкращий громадський музей Бортниківський зайняв друге місце у номінації «Історія рідного краю». Про нього неодноразово писала  не тільки   українська преса,  публікації з’являлися і у виданнях  Англії та США.  Невтомну працю керівника музею у 2013 році  було відзначено на районному р ... Читати далі »

Планують його створити завдяки Євросоюзу у рамках проекту «Відновлення ковальського мистецтва як одного з найстаріших елементів економічного розвитку».
Деякі експонати уже можна побачити на постійно діючій виставці кованих виробів у фортечній галереї “Бастіон”, яку було відкрито минулого року за участю голови Представництва ЄС в Україні Яна Томбінського.
За задумом, в майбутньому музеї ковальства будуть старі станиславівські ковані речі і сучасні зразки ковальського мистецтва.

В інтерв’ю для газети «Галичина» етнолог, доцент кафедри етнології і археології ПНУ ім. В. Стефаника Світлана Боян розповіла про особливості Святого вечора на Прикарпатті — як у цей день господиня добувала новий вогонь, для чого у вареники клали копійки та обкурювали хату, чому всі члени родини святу вечерю їли з однієї миски, яке магічне значення має свічка на святвечірньому столі. 
- Як відомо, надвечір’я Різдва Христового має свої особливості. Розкажіть про них.
— Надвечір’я Різдва Христового сповнене глибоких церковних відправ, багатих народних обрядів і звичаїв. Чимало народних традицій, що сягають ще язичницьких часів, набули християнської символіки і несуть у собі християнські ідеали любові, прощення, щедрості та є яскравим свідченням української ментальності — працьовитості, гостинності, поваги до предкі ... Читати далі »

Прихід перших совітів до Станиславова відзначився масовими репресіями. Ареш­товували значних державних чиновників, партійних функціонерів, колишніх військових і громадських діячів. Під роздачу потрапляли усі національності – поляки, українці, євреї. Втім, траплялися винятки.
Наприклад, 25 вересня 1939 року народний комісар (тобто міністр) оборони того СРСР Климент Ворошилов видав наказ – у жодному разі не чіпати добре відомого у Станиславові пастора Теодора Цьоклера. Хоча, як для більшовиків, то пастор мав би бути просто ідеальною мішенню – і фабрика в нього, і нерухомість, і частка в різних комерційних структурах, і, нарешті, неабиякий авторитет у громади. Мало того – священик!
Але Ворошилов наголосив, що зніме голову з кожного, хто посягне на майно Цьоклера, на нього самого чи його родину.
То звідки ж такий захист? Все просто – вел ... Читати далі »

До цього часу ми читали газету «Станиславівські вісти», а сьогодні ми переглянемо іншу станиславівську газету тижневик «Кур’єр Станиславовський», який виходив польською мовою і видавася з 1886 року – найдовше в дорадянський період. Наприклад, від 1 грудня 1935 року.
На 2 сторінці знаходимо дуже цікаву статтю «План інвестиції міста Станиславова». Це – звіт президента міста д-ра Стронського про те, які проекти втілювала міська влада в життя у 1935 році.
120 тис. зл. кредиту, отриманого від Фундації праці, яке можемо вважати міністерством праці пішли на завершення побудови каналізації на ділянці вул. Бельведерської.  А з весни наступного року було заплановане будівництво каналізаційної гілки, яка об’єднає центр міста з окраїнами.
На інші інвестиції були побудовані два торгові зали на площі Тринітарській: в ... Читати далі »

В Івано-Франківській області встановлено 211 пам’ятників Тарасові Шевченку, що є найбільше серед усіх регіонів України.
Офіційне оголошення Національного рекорду України “Найбільша кількість пам’ятників Тарасу Шевченку” відбулося сьогодні в музеї шани Т.Шевченка у приміщенні Івано-Франківського обласного об’єднання Всеукраїнського товариства “Просвіта” ім. Т.Шевченка на вулиці Грушевського в Івано-Франківську, інформує УНН.
“Увесь рік ми реєстрували різні рекорди. Це були надзвичайно зворушливі рекорди в різних категоріях. Але я би сказала, що основним і фундаментальним є івано-франківський через те, що така величезна кількість пам’ятників зареєстрована і взята на облік в Івано-Франківській області, де, до речі, Шевченко жодного разу не був. Але людська шана до Кобзаря настільки щира, настільки велика, що ми сьогодні ре ... Читати далі »

Сьогодні, 30 грудня, в Івано-Франківську, на вулиці Манюха 4, відкрили анотаційну дошку політв’язню, таємному лікарю УПА Володимиру Манюху на псевдо «Борис».
На події були присутні родичі та близькі діяча, зокрема його 92-річна дружина Оксана Манюх – військова медсестра та учасниця Визвольних Змагань.
«Він був чудесною людино. Дуже тяжко було в тим умовах працювати, то була старшна конспірація. Ніхто не смів нікого знати. Але він мусів помагати повстанцям. Ми жили Україною. Все, що треба було, ми все робили», - розповіла пані Оксана.
Це вже 18 дошка, яку відкрили в рамках проекту «Івано-Франківськ – місто героїв».

Національний рекорд України «Найбільша кількість пам’ятників Тарасу Григоровичу Шевченку в одній області» у категорії «Мистецтво».
Наше Прикарпаття славне багатьма історико-культурними пам’ятками, традиціями. Особливе місце тут займає вшанування генія і пророка українського народу Тараса Григоровича Шевченка.
На виконання регіональної цільової програми «Відзначення 200-річчя від дня народження Тараса Григоровича Шевченка у 2014 році в області» була проведена масштабна пошуково-дослідницька робота,  яка широко висвітлена у спільному виданні обласної організації Національної спілки краєзнавців України та обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді «Пам'ятники Кобзареві на Прикарпатті», ілюстрований довідник пам’ятників та пам’ятних знаків Шевченку Т.Г. на теренах нашого к ... Читати далі »

Нагородження премією ім. П.Тронька
15 липня відбулося покладання квітів до могили доктора історичних наук, академіка НАН України, Героя України П. Т. Тронька на Байковому цвинтарі. Також цього дня у залі засідань НСКУ урочисто в 3 номінаціях.
За внесок у музейну та пам’яткоохорону справу,  діяльність у сфері збирання, збереження та охорони історико-культурної спадщини України було нагороджено за поданням Івано-Франківської обласної організації НСКУ Арсенича Петра Івановича.
Арсенич Петро Іванович – один із засновників обласного Товариства охорони пам'яток історії та культури, Товариства української мови імені Т.Шевченка "Просвіта", "Меморіалу",  НРУ. В 1990-2006 рр. завідував науково-редакційним відділом «Звід пам'яток історії та культури України. Івано-Франківська область". З 2006-2009 р.  – гол ... Читати далі »

Цьогорічну міську премію ім. І. Макуха в м. Тлумачі, засновану кілька літ тому на знак пам’яті про видатного галицького громадсько-політичного діяча, державного секретаря ЗУНР Івана Макуха та на відзначення за вагомий внесок у науково-дослідницьку й історико-краєзнавчу роботу, присудили Михайлові КОВБАСУ, начальникові відділу патронатної служби Івано-Франківської міської ради, колишньому міському голові Тлумача (2002—2010 рр.), та знаному краєзнавцеві, фельдшерові виїзної бригади Тлумацького відділення обласного центру екстреної медичної допомоги Романові РИБЧИНУ.
Як повідомив відповідальний секретар Тлумацької районної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Михайло Дземан, М. Ковбас доклав чимало зусиль для популяризації історичної спадщини І. Макуха на теренах нашого краю. Зокрема за його участі на науковому рівні було о ... Читати далі »

Висновки телевізійних "експертів", які намагалися розкрити всі таємниці Бандери, змусили істориків задуматися. Тарас Федорів, зокрема, який був старшим науковим співробітником Історико-меморіального музею Степана Бандери в Старому Угринові стверджує, що вже саме трактування прізвища українського націоналіста, заставляє скептично поставитися до фільму.
“З одного боку, ніби то і добру справу роблять люди, що намагаються привідкрити завісу невідомості про таку дражливу тему нашої історії як “Степан Бандера”, але мені чомусь від деяких висновків “експертів” не по собі. Вони анонсували: “Мало в історії людей, чиє життя настільки оповите легендами. Степан Бандера: хто він? Чому для когось він ідеал для наслідування, а хтось боїться його навіть мертвого? Бандера залишив по собі вражаючу кількість таємниць, розгадати які взялась команда Депа ... Читати далі »

Трагедія, що сталася 71 рік тому в Калуші, досі не дає спокійно спати родичам загиблих. Восени 1943 року школярів калуської торгової школи німці розстріляли на центральній площі у всіх на очах. І досі родичі не знають, де їхні тіла. Жодного документа, лише свідчення очевидців тих подій. Та й тих лишилися одиниці. Докопатися до істини намагається голова калуського «Меморіалу» Богдан Яневич.
Калуш. Площа Героїв. Саме тут у центрі міста 4 листопада 1943 році гестапо розстріляло щонайменше 11 школярів. З ними був і батько одного з хлопців, який кинувся захищати сина, а німці забрали і його. Того дня у Калуші був базар. І площа тоді називалася – Ринок. Люди вже розходилися, була четверта година як над’їхала машина і з неї почали викидати хлопців. Гестапо вкотре вирішило влаштувати показовий розстріл. Людей змушували ставати навпроти школярів та дивитися на те ... Читати далі »

Цими днями минуло 5 років з того часу, як в Івано-Франківському краєзнавчому музеї було започатковано реставраційний проект «Врятуймо скарби разом».
Сьогодні в рамках проекту за участю духовенства, представників влади, громадськості, волонтерів, мистецтвознавців у міській ратуші відкрили виставку твору сакрального мистецтва «Релікварій святого Пантелеймона»
Як розповів ініціатор проекту, художник-реставратор Валерій Твердохліб, рідкісна на території Галичини пам'ятка є скринькою-мощовиком, виготовленою з дерева і датується XVIII століттям. В середині скриньки - намальована ікона із зображеннями святого Пантелеймона, Божої Матері з Ісусом та Розп'яття на фоні монастирських церков і моря. На торці скриньки під час реставрації виявили напис грецькою мовою та часточки печатки, які можуть свідчити про те, що сакральний твір перевозили або навіть ... Читати далі »

Цими днями, виповнюється п’ять років з того часу коли 25 листопада 2009 року в залах Івано-Франківського краєзнавчого музею був відкритий реставраційний проект «Врятуймо скарби разом!». Десятки відреставрованих творів іконопису та скульптури ХVII-ХХ ст. отримали нове життя, а музей – прекрасну постійно діючу експозицію. Проект отримав розголос не тільки в нашому регіоні, а й в Україні. У 2010 році вперше в історії музею було відкрито реставраційний відділ. В 2013 році ми широко представили ідеї проекту в Києві, створивши спільну експозицію з фоторобіт Юрія Бакая «Образи Світлих» нашого музею, та Музею народної творчості імені Івана Гончара. У 2014 році реставратори відділу успішно пройшли атестацію комісії Міністерства культури і туризму України й отримали відповідні категорії. 
Ідея зберегти та популяризувати твори сакральної спадщини Га ... Читати далі »

Відзначення 100-ліття від дня народження героя національно-визвольної боротьби, комбатанта тактичного відтинку ОУН—УПА «Чорний ліс» Василя Андрусяка — це подія не лише для Снятинщини і Прикарпаття, а й для усієї України, в якій знову переплелися героїчні і, на жаль, трагічні історичні паралелі. Бо знову триває цинічна московсько-українська війна...
Саме тому в такий суворий час нам усім необхідно гартуватися духом і тілом на прикладах таких героїв, котрі поклали свої життя на олтар державності і незалежності. Важливо на правдивих взірцях історії, таких як  життя полковника УПА Андрусяка і нинішніх захисників української незалежності на Донбасі — культивувати в молодого покоління дух незламності і героїзму.
Тож уже сьогодні у нашому районі розпочав роботу організаційний комітет, який запланував важливі заходи: у всіх школах району — ... Читати далі »

22 грудня 2014 р. в Національному заповіднику «Давній Галич» відбулося останнє в цьому році засідання вченої ради, на якому наукові співробітники розглянули наступні питання:
1. Звіт про наукову роботу Національного заповідника «Давній Галич» за 2014 р.
2. Розгляд та затвердження наукових тем на 2015 р.
3. Звіт про паспортизацію рухомих пам’яток.
4. Різне.
З першого питання виступив заступник генерального директора Національного заповідника «Давній Галич» з наукової роботи, кандидат історичних наук С. Побуцький, який проаналізував науково-дослідну роботу колективу, здобутки і недоліки, які мали місце в цьому році. Наукові співробітники, працюючи над визначеними темами, проводять екскурсії, виступають з лекціями в установах, на підприємствах, у навчальних закладах району. В цьому році науковці заповідника брали уча ... Читати далі »

22 грудня 1917 в селі Старий Угринів народилася сестра Степана Бандери Оксана Андрiївна Бандера (1917-2008), український педагог, громадсько-культурна діячка.
Дочка Мирослави Глодзінської (донька священика) та Андрія Бандери, священика УГКЦ (з 1906 року), культурно-громадського діяча, політика Західноукраїнської Народної Республіки, ветерана Українсько-польської війни, розстріляного в 3-му управлінні НКВС УРСР 10 липня 1941, пише День.
Сімейство Бандер не мало власного житла і проживало в службовому будинку, що належав Українській греко-католицькій церкві. Як згадував у своїй автобіографії Степан Бандера, у великій і дружній родині панувала «атмосфера українського патріотизму та живих національно-культурних, політичних і суспільних інтересів». Отець Андрій був переконаним українським націоналістом і дітей своїх виховував у тому ж дусі. Вдома у Бандер була велик ... Читати далі »

Найшвидше св. Миколай приходив до польських дітей Станиславова – 6 грудня. У газеті «Кур’єр станиславовський» першої декади грудня різних років читаємо про можливість замовити прихід Святого Миколая до дитини додому. Такі заходи організовувало польське товариство Зв’язку стрілецького (вул. Тринітарська, 1). Тому до дітей Миколай приходив у супроводі стрільців та дітей-орлят.
Також 5 грудня на вул. Конопніцької, 15 (тепер – Шухевичів) відбувалося дитяче свято Святого Миколая. Батьки, звичайно, допомогали Миколаю і подарунки мали здати заздалегідь.
Пам’ятали у цей день і про бідних дітей. Для них громадськість спільними зусиллями готувала подарунки і проводила свято Миколая.
За даними міжвоєнної преси ми бачимо, що св. Миколай – це не Санта Клаус, як часто нам зараз розповідають ЗМІ. Св. Миколай – персонаж релігійни ... Читати далі »

У своїх міжвоєнних спогадах учні станиславівської української гімназії часто згадують популярну на той час гру.
Наприклад, Орест Корчак-Городиський пише:
«У стук-пук ми також мали добрих гравців – згадати хоча б братів Олесницьких… У домівці «Сокіл» – зустрічі, гра в стук-пук, а на площі Чорногори – відбиванка і кошиківка».
З відбиванкою та кошиківкою все просто – це сучасні волейбол і баскетбол. А що ж то за стуки з пуками?
Ніхто не знав. Знайомі історики з краєзнавцями розводили руками. Особливо всіх бентежив отой пук. Мимоволі пригадувалися забави візантійського імператора Михайла ІІІ П’яниці. Цей цісар влаштовував змагання серед придворних з гасіння свічок… пердінням. Між іншим, переможця чекала нагорода у 100 золотих. Хоча слабо віриться, що вихованці Станиславівської гімназії могли влашто ... Читати далі »

Дерев’яний храм у селі Бубнище, яке підпорядковується Болехівській міській раді, збудували понад 120 років тому. Тут і нині служать літургію, а древні стіни знають більше, ніж будь-який підручник з історії. Свого часу церква потрапила під безбожний прес совітів, лики святих місцеві рятували, як могли. 
 
Благодатне місце
Село Бубнище в ущелині, під захистом гір та, певно, Божого провидіння, бо люди тут за совітів не лише зберегли віру, а й врятували від руйнації церкву. Вона споруджена 1891 року на пожертви мешканців села. Вже за три роки Гнат Поркишка зі Слободи вирізьбив іконостас, а за дев’ять років – бічні вівтарики.
Серед звивистих гірських краєвидів Бубнищівська церква в надійному сховку. Треба крученими дорогами з глини та каміння пройти зо два кілометри, здолати стрімку гору і перейти невеличке плато – на ньому затишно ... Читати далі »

Історія знає чимало випадків успішного розвитку невеличких поселень до розмірів мегаполісів – так само, як і їх занепаду. Причинами деґрадації поселень могли бути війни, природні катаклізми або ж економічні чи політичні чинники. На теренах сучасної Галичини залишилось чимало міст і невеличких містечок, пік розвитку яких припав на XVI–XVII ст.ст., а в наступних століттях вони втратили свої міські права та перетворилися на цілком «совкові» селища міського типу.
Така доля спіткала Чернелицю, що лежить на правобережжі Дністра на східному Покутті. Містечко, перш за все, відоме руїнами (а як же?) замку та костелу, які приваблюють сюди допитливих мандрівників.
Звичайних туристів чи екскурсій тут не зустріти – а все через складне добирання. Довколишні дороги більше нагадують траси для ралі, тому доїзд сюди автівкою одного разу перетворився на невеличк ... Читати далі »

Після реконструкції 1730-х років зовнішній вид фортеці майже не змінювався до початку ХІХ століття.
Ось як описував укріплення очевидець у 1809 році:
«Місто оточували фортифікаційні мури з червоної цегли у придатному стані. Глибокі й широкі перекопи відділяли місто від передмість і лише довгими, прокладеними крізь фоси мостами можна було дістатись двох фортечних брам, званих Галицькою і Тисменицькою. Також таким же довгим мостом можна було увійти до міста через малу хвіртку, яка призначалась для прогулянок і звалась Вірменською. Над фортечними брамами уміщувались величезні чорні мармурові таблиці із золотими написами…».

План без автора
Цікавим є те, що всі вісім бастіонів Станиславівської фортеці мали власні назви. А до нас дійш ... Читати далі »

Сьогодні, 11 грудня, в Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка відбулася презентація книги Івана Монолатія «Місто без властивостей. Коломийська фуга Великої війни». Це не перша презентація книги на теренах області. 
Автор монографії Іван Монолатій добре відомий івано-франківцям. Доктор політичних наук, професор ПНУ та польського університету ім. Яна Кохановського, академік Академії наук вищої школи України, один із засновників краєзнавчого об’єднання «Моє місто», член Національної спілки краєзнавців України, Наукового товариства ім. Т. Шевчека, автор 300 наукових та краєзнавчих видань.
Привертає увагу цікава назва книги. Автор розповідає, що назва виникла як відгук до творів Роберта Музиля «Людина без властивостей» та поезії Пауля Целана «Фуга смерті». Обидві книги про знищення: ... Читати далі »

Книжка «ГУЦУЛЬЩИНА» видана у друкарні в Українського Культурного Центру в Талліні. Ініціатором та духовним наставником видання є Анатолій Лютюк.
Анатолій Лютюк - український культурний і громадський діяч в Естонії, Монах Цистерціанського монастиря в Хюланді (Норвегія) з послухом у Таллінні, керівник Центру української культури в Таллінні.
У книжці представлено в ілюстративній формі предмети гуцульської матеріальної культури при допомозі фото матеріалів та авторських графічних рисунків, доповнених поезією вихідців з Гуцульщини. Видання переносить нас у атмосферу автентичності гуцульської духовної та матеріальної культури.
Книжка видана на папері виготовленому древнім ручним способом. Весь графічний матеріал також надрукований високим способом друку на обладнанні із минулого сторіччя. 
Презентація книги відбудеться о 18.00 у книгарні "Є" ... Читати далі »

11 грудня о 16 годині в обласній універсальній науковій бібліотеці ім. І. Франка відбудеться презентація книги доктора політичних наук, професора, академіка Академії наук вищої школи України Івана Монолатія „Місто без властивостей. Коломийська фуга Великої війни”.
У виданні розкривається історія зруйнування Коломиї – колись цісарського міста Габсбурзької цивілізації трьома російськими окупаціями часів Першої світової війни.
Запрошуємо всіх бажаючих!

10 грудня 2014 р. о 16 год. в приміщенні обласної універсальної наукової бібліотеки ім. І. Франка відбудеться презентація книги вибраних праць відомого історика Богдана Якимовича «Україна та українці. Події далекі і близькі». Чекаємо вас за адресою : вул. Чорновола, 22, загальний читальний зал (ІІІ поверх).

У грудні минає 75 років з часу утворення Станіславської, а сьогодні Івано-Франківської області.
Цій події приурочено виставку в обласному центрі перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних підприємств, установ і організацій, яка триватиме до кінця місяця. Головними експонатами стали книжкові , буклетні видання про утворення та історію області. Слід відзначити  і  дослідницьку літературу, в котрій відображено  контекст розвитку Прикарпаття, а також суть трансформації - прийняття адміністративно-територіального устрою, яка відбувалася в 1939 році, коли область входила до складу УРСР.
«Враховуючи всі недоліки адміністративно-територіального устрою нашої області, сьогодні першочерговим завданням нового уряду є його реформування, або хоча б оптимізація, - зазначив Богдан Волошинс ... Читати далі »

Сьогодні на сесії Івано-Франківської обласної ради було обрано нового керівника КП "Пам'ять". Ним став громадський діяч Віталій Перевізник. Про це під час сесії Івано-Франківської облради повідомив голова Василь Скрипничук. За проголосувало 62 місцевих обранці.
Нагадаємо, раніше комунальне підприємство очолював "свободівець" Василь Попович. «Пам'ять» займається пошуком та перепохованням жертв воєн, депортацій та репресій тоталітарних режимів. А також проводитить пошуково-дослідницькі роботи, ексгумацію і перепоховання жертв воєн, депортацій, політичних репресій тоталітарних режимів стосовно українців, які загинули у часи Першої і Другої світових воєн та визвольних змагань.

4 грудня 2014 року в Івано-Франківському краєзнавчому музеї відбулася Всеукраїнська наукова конференція на пошану Петра Арсенича з нагоди його 80-річчя та 55-річчя історико-краєзнавчої діяльності «Історико-культурна спадщина Прикарпаття», у якій взяли участь директор ОУНБ ім. І. Франка Людмила Бабій та заступник директора Любов Федик.
Відкрив наукову конференцію Михайло Юрійович Косило, голова Івано-Франківської обласної організації Національної спілки краєзнавців України, директор обласного центру туризму і краєзнавства учнівської молоді.
З привітаннями виступили: заступник начальника управління культури, національностей та релігій ОДА, голова Івано-Франківської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури Василь Тимків, викладачі Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника – завідувач кафе ... Читати далі »

Прикарпатське музеєзнавство і краєзнавство ось уже більше половини століття важко уявити без Петра Арсенича. Він автор 55 книг. Серед них «Січові стрільці» (Івано-Франківськ, 1990), «Станіслав – столиця ЗУНР» (Івано-Франківськ, 1993), «Гуцульський театр Гната Хоткевича (Коломия, 1993), «Родина Заклинських» (Галич, 1995), «Родина Шухевичів» (Івано-Франківськ, 1999), «Родина Озаркевичів» (Коломия, 1995), «Родина Бандерів» (Івано-Франківськ, 1998), «Криворівня в житті і творчості українських письменників, діячів науки і культури» (Івано-Франківськ, 2000) та інші. Крім того ним надруковано 1593 наукових статей (тобто в середньому публікував три статті), 323 рази виступив на міжнародних, всеукраїнських і регіональних наукових конференціях (в середньому шість конференцій в рік), організував 401 & ... Читати далі »

У 1667 році на Прикарпатті з’явилися легкі кавалерійські загони кримських татар і козаків Дорошенка, які почали війну з Річчю Посполитою. Чи підступали вони під новозбудовану фортецю, невідомо. Тому її офіційним бойовим хрещенням став вересень 1672 року, коли знову ж таки татари Халіль-баші та козаки Дорошенка спалили передмістя, але не наважились штурмувати сам Станиславів.
А в 1676 році фортеця витримала справжню облогу. Багатотисячна турецька армія Ібрагім-паші на прізвисько Шайтан (Диявол) кілька тижнів тупцювала під Станиславовом, але здобути місто так і не спромоглась. Розчаровані турки рушили на північ, дорогою спалили Галич.
Того ж року Польща уклала з турками мир, чим скористалися власники Станиславова для перепланування фортеці.

Будуємо ... Читати далі »

У 1986 році в Івано-Франківську завершили реконструкцію початкової частини вулиці Незалежності (тоді – Радянської). Її зробили пішохідною, вистелили тротуарною плиткою (вперше у місті) та прикрасили фонтанами. Їх було аж шість штук – чотири маленьких і два великих. До наших часів зберег­лись лише солідні фонтани навпроти стоматологічного корпусу медуніверситету. Пара менших була навпроти книгарні «Букініст», а ще одна стояла наприкінці стометрівки.
Містом навіть ходили чутки, що цю частину Радянської зроблять окремою вулицею і назвуть Фонтанною. Не сталося – компартійні боси краяти Радянську не дозволили.
А ось мешканці будинків уздовж стометрівки були не в захваті від реконструкції. Кажуть, коли фонтани вмикали, у квартирах зникала вода.
Після розвалу СРСР дрібні фонтани не функціонували і швидко перетворилися на смітники. Їхнє марм ... Читати далі »

Іванофранківці часом не шкодують емоцій, критикуючи роботу комунальних та соціальних служб. Звісно, проблем завжди вистачає, але чи вміємо ми цінувати й берегти той комфорт, який у нас є? Мало хто замислюється, що цілим поколінням мешканців нашого міста й не снилися ті побутові умови, які щодня оточують нас. Як же працювала станиславівська господарка?

«Немає газу – немає будинку»

Сто років тому люди значно більше залежали від газу, адже він використовувався не лише для обігріву і готування їжі, а й для освітлення. Була навіть приказка: «немає газу – немає будинку». «Газова» історія Станиславова роз ... Читати далі »