У п‘ятницю, 27 грудня, видавництво “Лілея-НВ” отримало з друкарні нову книгу серії “Моє місто” авторства франківського краєзнавця Івана Бондарева “Таємниці “Діброви”.

“Це книжка про найбільшу споруду міста часів Австро-Угорської імперії. А ще про потужну в’язницю, з якої неможливо було втекти (теоретично), – йдеться в описі. – А ще про концтабір, який більше нагадував санаторій. Також тут ідеться про відважних льотчиків і не менш відважних авіатехніків. Усе це об’єднує одна адреса – Чорновола, 119 а.”

У Музеї історії Надвірнянщини відкрилася виставка новорічно-різдвяних прикрас двох століть.

Також у виставковій кімнаті облаштували селфі-зону, де можна зробити чудові святкові фотографії.

На святі новорічних іграшок була і Світлана Гаєвська.

Їх перших вигнали з калуської землі. Хоча особисто вони не мали ніякого бажання покидати нас. Адже близько 160 років разом з калушанами ділили радощі і злидні життя і готові надалі бути разом.

Власний портрет завжди вважався розкішшю, адже оплатити послуги художника коштувало добрих грошей. Усе змінилося в середині ХІХ століття, коли віднайшли фотографію. Тепер увіковічнити себе на згадку нащадкам стало значно простіше й дешевше.

Розгляньмо світлини кількох людей, які мешкали у Станиславові у позаминулому сторіччі, пише Іван Бондарев у Репортері.

Тато кохання Франка

Під прес каральної машини СРСР потрапили сотні тисяч українців. Людей, яких не вбивали, кидали у тюрми через вигадані злочини, депортували в Сибір на «спецпоселення», а потім забороняли їм повертатися в рідні місця тощо. На Івано-Франківщині, як і в Україні загалом, триває реабілітація жертв репресій. Втім є у цій сфері і свої нюанси.

Долі репресованих

За весь час існування міста в ньому народилося багато яскравих особистостей.

Багатьох із них доля розсіяла по всьому світу, але Станиславів назав­жди лишився для них рідним, пише Репортер.

Богуслава Єжовська-Тшебятовська народилася 19 листопада 1908 року у Станиславові в родині доктора права.

Рік, що завершується, був роком здобутків і втрат. В цьому році видано ряд книг і збірників присвячених історії Галича, відбулися наукові експедиції, археологічні розвідки, відкрито оновлений музей історії Галича та багато іншого - але над цим всім домінують невіджалувані втрати – в 2019 р. від нас відійшли у засвіти Ігор Коваль та Володимир Баран…

У п’ятницю, 20 грудня, в Івано-Франківську відбулося друге планерне засідання сесії обласної ради.

Серед іншого депутати розглянули питання про призначення нового директора краєзнавчого музею в Івано-Франківську, інформує Бліц-Інфо.

Директор управління культури, національностей та релігій Івано-Франківської ОДА Володимир Федорак повідомив, що на посаду пропонується призначити Галину Беднарчик.

Напередодні свята Миколая у Національному музеї відкрито виставку колекціонерки з Городенківщини Галини Гафійчук "Скарби".

На виставці представлено незчисленну кількість елементів старовинного народного строю, прикрас, а також власноруч відтворених п. Галиною давніх вишиванок та намист, повідомляє на своїй сторінці у Facebook заввідділу музею Віта Бойчук.

Сьогодні конкурсна комісія визначила переможця конкурсу на кращий проєкт пам’ятника «Дзвонарство Калущини».

Перше засідання комісії відбулося 12 грудня. На ньому автори проєктів представляли своє бачення майбутнього пам’ятника. Загалом на конкурс було подано п’ять пропозицій від чотирьох скульпторів. Дві конкурсні пропозиції подав скульптор Володимир Романів із Калуша. Також свої проєкти подали калуський скульптор Ігор Семак та скульптори зі Львова Василь Лев і Сергій Грицанюк, інформують "Вікна".

Кам’яниця на Гординського, 10 в центрі Франківська – колишня жіноча семирічна школа імені Королеви Софії 1895 року.

Три роки тому з’явилася надія, що тут відкриють iHUB – коворкінг для ІТ-спільноти, а пам’ятку архітектури врятують від руйнування.Місто передало будівлю в довготривалу оренду норвезькому інвестору. Однак справу гальмував аварійний дірявий дах. І місто взяло це питання на себе. Втім, компанія відмовилася від ідеї створення коворкінгу, оскільки це виявилося задорого.