В Івано-Франківську створять Центр сучасного візуального мистецтва імені Опанаса Заливахи. Він стане філією Музею мистецтв Прикарпаття. Центр планують розмістити у приміщенні на вулиці Сахарова, 30. Таке рішення ухвалили депутати обласної ради на сесії 20 лютого, повідомила кореспондентка Суспільного із зали засідань.

ЖЕРТВИ СТАНІСЛАВСЬКОГО ГЕТТО

Гетто у Станіславі було створене наприкінці 1941 р. Воно розташовувалося у північно-західній частині міста і являло собою значну єврейську дільницю закритого типу, межі якої проходили сучасними вулицями Івано-Франківська: Устима Кармелюка, Набережна Бистриці Солотвинської, Галицька, Любомира Гузара, Пилипа Орлика, Івана Мазепи і Короля Данила.

15 лютого у палаці Потоцьких в Івано-Франківську презентували історичне дослідження про учасника національно-визвольної боротьби, воїна "Карпатської Січі" Теодора Рекетчука. Його автор, історик Євген Пронюк зібрав матеріали з українських, чеських та німецьких архівів, щоб відновити біографію свого далекого родича, який понад 80 років залишався невідомим широкому загалу.

Як створювалася ця книга — у матеріалі Суспільного.

У другій половині XIX ст. – середині XX ст. Галич був одним із багатонаціональних та релігійних (греко-католики, римо-католики, православні, юдеї, караїми та протестанти) осередків на території Східної Галичини, серед яких євреї посідали важливе місце в економічному, культурному та соціальному житті міста. Однак період Другої світової війни став катастрофічним для місцевої єврейської громади. У 1941–1944 рр. нацистський окупаційний режим реалізовував політику «остаточного вирішення єврейського питання», яка передбачала повне винищення євреїв через пограбування, фізичне насильство, масові арешти, розстріли та депортації у концентраційні табори.

У залі Музею історії міста Коломиї 13 лютого говорили про речі, які не мають терміну давності. Там презентували четвертий том «Декретних міських книг Коломиї. 1765–1793» — видання, яке виводить архівні документи з тиші сховищ у простір публічного діалогу.

Це не художня реконструкція і не популярний переказ. Це — протоколи, записи, ухвали міського магістрату XVIII століття. У них — конкретні справи, конфлікти, рішення, які визначали щоденний ритм життя тодішньої Коломиї. Через суху канцелярську мову проходить жива тканина міста: господарські збори, правові нюанси, людські характери.

Після дня,коли стрічки були переповнені історіями про кохання, згадаємо одну — з тих, що понад століття тому сколихнула все місто.

Він — Станіслав Сара, 21-річний торговець, який приїхав до Коломиї зі Львова й працював у крамниці прянощів.

Вона — Розалія Заремба, донька заможного міщанина, власника перевізницької фірми та члена міської ради.

Познайомилися випадково. Закохалися серйозно. Вирішили одружитися.

Житель села Топільське на Івано-Франківщині Дмитро Ганчук 47 років збирає старожитності. У його колекції — предмети від часів ранньої залізної доби та Римської імперії до Першої світової війни й радянської окупації. Найдавніша річ, яку в колекції має чоловік, — бронзовий ніж XII–VII століття до нашої ери.

У 2014 році на другому поверсі своєї хати Дмитро Ганчук облаштував музей. Подивитися на експозицію, яку він зібрав, приїжджають люди зі всієї України.

Під час поїздки до Рогатина Віцепрем'єр-міністер  з питань гуманітарної політики - міністерка культури України разом із головою ГО «Західноукраїнська спілка музеїв» передали закладу зарядну станцію, ліхтарі, гігрометри та професійні інструменти. 

Обладнання допоможе забезпечити енергетичну стійкість установи та належні умови збереження фондів. 

У межах поїздки також відбулася зустріч із Рогатинським міським головою Сергій Насалик щодо підтримки культурної сфери громади. 

За часів Австро-Угорщини випадки хабарництва хоч нечасто, але траплялися, однак покарання за такі дії було доволі суворим. Причому до відповідальності притягали не лише посадовців, які брали хабарі, а й «щедрих дарувальників». Про це красномовно свідчить випадок, який трапився у містечку Долина у квітні 1887 року, пише Західний кур’єр. До містечка прибув скарбовий комісар Мацелінський зі Станиславова, щоб провести розслідування у справі зловживань у тутешньому управлінні торгівлею солі. Занурившись у перевірку документів, він навіть не помітив, що торговець сіллю Майзельс, який зайшов до нього, щоб надати свідчення у справі, поклав на його стіл купюру в п’ятдесят злотих ринських.

В 1890 році Станиславів збагатився новим товариством, яке об’єднувало любителів фехтувального спорту. 9 лютого того року відбулися установчі збори товариства, на яких обрали правління. До нього ввійшли старший директор карного закладу Адольф Штарк, ротмістр Станіслав Осмоловський, вчитель Ян Біліковський, податковий урядник Генрих Флехнер, поштовий урядник Айтан Коланковський і Антоній Соколовський, поручник 62-го батальйону крайової оборони, пише Західний кур’єр. При товаристві запрацювала школа фехтування, де вів заняття Казимир Брила – капітан крайової оборони і урядник карного закладу. Навчання у школі велося згідно з французькою та німецькою методикою фехтування. Як стверджувала преса, товариство і школа фехтування були забезпечені якісним та прогресивним обладнанням, виготовленим на першокласних підприємствах.

17 лютого 2026 року відбулося нагородження лавреатів конкурсу «Краща краєзнавча книга 2025».

З іванофранківкою Олександрою Павлівною ДАУНІС, якій незабаром сповниться 90, ми запізналися випадково. На її ювілейний рік керівництво Івано-Франківської міської організації Всеукраїнського товариства політичних в’язнів і репресованих зробило жінці... недоподарунок – передплатило для неї часопис «Галичина», але не з доставлянням до її оселі, а, як мовлять, у далину до млину. Тим-то очікуваний нею часопис заблукав десь між поштовими відділеннями міста. Оскільки квитанції пані Олександрі не дали, вона зателефонувала до нашої редакції з проханням допомогти…

17 лютого 2026 р. о 14 год. в Івано-Франківській обласній універсальній науковій бібліотеці ім.І.Франка відбудеться урочисте нагородження лавреатів конкурсів "Краща книга Прикарпаття 2025" та "Краща краєзнавча книжка 2025". Щиро запрошуємо всіх охочих!

Зустріч стала простором щирих спогадів, живого слова та вдячності людини, яка десятиліттями сформувала духовні основи поколінь гімназистів. Учасники говорили про історію Коломийської гімназії, її шлях становлення та роль у різні періоди, а також поділилися особистими спогадами про наставника, якого з теплотою пам’ятають учні й колеги.

Особливим моментом став виступ катехіта сучасної гімназії о. Володимира Касіяна, який поділився досвідом викладання релігії у відновленому навчальному закладі та роздумами про значення духовного виховання сьогодні.

У неділю, 8 лютого, минуло 166 років від дня народження першого ректора Станіславіської духовної семінарії (тепер – Івано-Франківської духовної семінарії) – о. Єремії Ломницького.

У цій публікації пропонуємо історичну статтю, автором якої є преп. о. Йосафат Бойко, ВС, синкел у справах монашества Івано-Франківської Архієпархії УГКЦ та настоятель парафії свв. Кирила і Методія м. Івано-Франківськ.

У Івано-Франківську завершилася міжнародна резиденція «Перехрестя культур», під час якої дослідники та митці з різних країн вивчали спільну історію Франківська та Кракова та створили власні культурні проєкти, пише Репортер.

Резиденція тривала два тижні та проходила у двох містах. Спочатку учасники працювали у Кракові, де знайомилися з польськими музеями, архівами та дослідницькими центрами. Там вони вивчали, як формувалася польсько-українська культурна взаємодія.

12 лютого село Торговиця згадувала свого славного земляка — Леся Мартовича, в день його 155-річчя.

Біля пам'ятника письменнику відбулася поминальна панахида. Отець Ігор Івасютин разом із присутніми молився за упокій душі видатного сатирика. Спільно згадали непростий життєвий шлях Леся Мартовича, його вагомий внесок у розвиток української літератури та вшанували світлу пам’ять нашого видатного краянина.