Схоже, що історія з будівництвом квіткового ринку на вулиці Низовій багатьох не лише зацікавила, а й особисто зачепила. Адже всі ми - мешканці Івано-Франківська – любимо наше місто і хочемо, щоб воно було гарним. А будівлі, на кшталт квіткового ринку, не лише псують історичну частину міста, а й ображають мешканців своїм безглуздям. Начальник відділу охорони культурної спадщини Ігор Панчишин від початку був проти будівництва на цій земельній ділянці. І у нього на це були вагомі підстави, про що він і розповість у цьому інтерв’ю.
Пане Ігорю, чи подобається вам будинок, який звели на вулиці Низовій? І.П.: Ні. Закони на то і є, щоб ті, у кого немає світобачення, дотримувались, принаймні, законів. Хоч на простий здоровий глузд глупо ставити таку шафу-стодолу біля домінанти – Парафіяльного костелу ХVIІ століття. В місті є дві-три такі пам’ятки, якими можна пишатися і які створюють силует міста. Цей квітковий ринок - це не те, що верх несмаку, це – зневага до всіх і вся. Пані Сазанкова – директор кооперативу «Первоцвіт» стверджує, що в цьому будинку 3 поверхи. Скільки поверхів на вашу думку, як архітектора. І.П.: Чотири поверхи, а з одного боку і всі п’ять. Віктор Рудницький зазначив, що ви не були на тій містобудівній раді, де вирішувалося за яким проектом будуватимуть цей будинок, а чому? І.П.: Я був на одній містобудівній раді , тоді проект будівництва відхилили. Його мали переробити і принести на наступну раду. А потім я почув, що проект прийняли. Тобто, відбулась якась містобудівельна рада без мене, а мене, як начальника відділу охорони культурної спадщини міста, не запросили. Такі випадки вже бували. У протоколі засідання містобудівної ради, де я був, написано: «Опрацювати ще один варіант із зменшенням поверховості». Є охоронна зона, прийнята Держбудом в 1985 році. Це старий документ, але він діючий, оскільки іншого наразі немає. Ця охоронна зона охоплює майдан А.Шептицького – Катедру, Єзуїтський Колегіум (теперішній морфологічний корпус Медуніверситету) і проходить аж до вулиці Новгородської. А є іще одна зона – зона колишнього пивзаводу, яка з іншого боку обіймає цей бастіон (варто згадати, що початок бастіону знайдено на території пивзаводу). А ще сюди накладається комплексна охоронна зона. В цій зоні не можна нічого робити. Максимум з дозволу Держкомітету охорони культурної спадщини, при проекті, який роблять тільки реставратори, з розгляду консультативних рад і після обговорень щось можна думати. Спочатку цю будівлю подавали, як одноповерховий павільйончик, як кіоск. Умовний фундамент, щоб тепло було жінкам. Але оскільки хтось хотів збудувати торговий центр, то він жінок закликав до себе: ми вам дамо приміщення на першому поверсі, а ви будьте з нами. Ви стверджуєте, що будинок збудований у межах охоронної зони, хоча кооператив «Первоцвіт» вважає, що це не так. Аргументуйте І.П.: Це стара історія і ми про це говорили, але ніхто особливо на це не звертав уваги, а зараз, як кажуть, «після бою кулаками не махають», «поїзд пішов», будинок споруджено. Чому так вийшло, що начальник музейного відділу охорони культурної спадщини області Андрій Давидюк зробив охоронну зону набагато меншу, до того ж вона прокладена не по природній топографії, як цього вимагає «Інструкція по організації охоронних зон»,- я не знаю. Там ще сказано, що мінімальна віддаль від пам’ятки має бути 50 м – це якщо в полі. А в місті охоронна зона визначається вулицями, тротуарами, посадками, елементами забудови. Тобто сюди входять будівлі, і проходить зона по дорозі, а не через будинки. Те, що намальовано на схемі Генплану А. Давидюком – це територія пам’ятки, в кращому випадку. Пан Давидюк обмалював навіть менше території пам’ятки. Тобто, охоронну зону пам’ятки він зробив ще меншою, ніж територія пам’ятки. Так креслив, як в чистому полі - через будинки. А згідно пункту 3.3.3. Домобудівельних норм України, Межі зон охорони слід суміщати з розпланувальними і природними межами садиб, кварталів і площ, з вулицями, шляхами, берегами річок, кромками схилів тощо. А що робити з плебанією від цього костьолу (сучасне приміщення фондів Художнього музею)? Це ж комплекс від костьолу – чисто історичний. А Давидюк, не довго сумніваючись, сам підписав і поставив печатку. Давидюк повівся дуже сміливо, бо охоронні зони затверджуються тільки в Державному комітеті охорони культурної спадщини, або зараз в Міністерстві культури. Цей документ був завірений начальником музейного відділу охорони культурної спадщини обласного управління культури ще в 2007 році. Там навіть дати написаної немає. Навіщо все це, коли існує діюча охоронна зона прийнята ще в 1985році і ніби ніхто її не відміняв? Чому прокуратура винесла рішення що ваш відділ не має існувати? І.П.: Прокуратура ніколи такого висновку не виносила, хоча з цим розбиралась і зовсім в іншій ситуації. Відділ створено згідно законодавства і його положення проходили експертизу у юристів Міністерства культури. Такий орган, як відділ охорони культурної спадщини, місто може створити, лише в цього відділу будуть обмежені повноваження. Ми не маємо печатки, щоб ставити на документах погодження. Але речі незаконного будівництва ми маємо пильнувати. По закону, якщо ми бачимо щось недобре, то ми зразу повинні повідомляти орган охорони вищого рівня. Чи відомі вам якісь застереження кооперативу «Первоцвіт» від відділу охорони культурної спадщини області щодо будівництва цієї будівлі? І.П.: Так. Наскільки я знаю, обласна державна адміністрація дозволила будувати будинок за умови, що там не будуть рити котлован. А котлован там викопали чотириметровий. Які наслідки для міста матиме будівництво цього будинку? І.П.: Наслідки – великі: руйнується автентичне середовище. Руйнується сама історична забудова, картинка Івано-Франківська, традиційний характер забудови. А чим будемо пишатись тепер? В законі написано як з цим всім можна поводитись. І все що не так - то це переступання закону. По-трошечки, потім більше і ще більше. Поблизу Катедри і Парафіяльного костелу стоять будинки у стилі бароко, а вони тут побудували споруду, схожу на промислове підприємство у стилі хай-тек. Найбільша біда Івано-Франківська, що всі будинки будують як би в полі. І на містобудівельну раду приносять на планшеті будинок без оточуючого середовища: на картинці - люди, машини, а що навколо – нікого не обходить. Біда. Перший проект, який намалював Ігор Гаркот, простенький, але одноповерховий. Він ховався за той вал, тобто був безболісний. Я бачив тільки цей один проект. А на містобудівну раду подали інший проект з багатьма поверхами. Кількість поверхів мали зменшити, а як виявляється цього не зробили. Був би історико-архітектурний опорний план - то такої жахливої забудови не було б. Але його все ніяк не можуть замовити. Насправді ось зараз відбувається позитивний поворот до цього багатостраждального опорного плану. Розмовляла Вікторія Біла, "Анонс - контракт" |
