Вівторок, 2019-10-22, 5:29 PM

 
Меню сторінки
 
Анонси подій
 
Нові світлини

 
Важливі події

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

 
Календар новин
 
Архів новин
Головна » 2011 » Листопад » 27 » Мандрівка Калушем. Мікрорайон Підгірки
11:37 PM
Мандрівка Калушем. Мікрорайон Підгірки
Перша письмова згадка про село датується 1409 роком. З 1972 року Підгірки — мікрорайон Калуша. Це село, а згодом — мікрорайон, дуже сильно вплинуло на розвиток Калуша. Тут жили і працювали відомі люди: брат Івана Франка Онуфрій, священик та письменник Антін Любич Могильницький, художник Григорій Смольський. Існує легенда, що дуб, який знаходився біля автобусної зупинки на вулиці Івано-Франківській, посадив Богдан Хмельницький. Упродовж історії у Підгірках діяла значна кількість політичних та культурних організацій.

Вулиця А. Могильницького
Вулиця названа на честь вихідця з Підгірок, українського письменника, поета, священика, будителя Галицької України, соратника Маркіяна Шашкевича — Антіна Любич Могильницького (1811-1873). 
На цій вулиці розташована церква Стрітення Господнього — духовний центр Підгірок. 
Церкви у Підгірках були давно. Зокрема, старий храм Чесного і Животворящого Хреста був збудований у 1750 році, хрещатий, площею 13х11 м. Через старість церкву розібрали у 1890-х роках.
Нову церкву, будівництво якої тривало близько 10 років, майстри з Перегінська Рожнятівського району закінчили у 1898 році.
15 лютого 1899 року на храмове свято Стрітення Господнього церкву освятив єпископ-ординарій Станіславівської єпархії Юліан Сас-Куїловський. Окрасою церкви став іконостас, виготовлений у Відні. У розписі храму брав участь Григорій Смольський — відомий український художник, родом із Підгірок, який усередині ХХ століття емігрував у Північну Америку. Зокрема, йому належать образи святих Володимира і Ольги.
У 1946-1962,1976-1985,1989 роках церква належала РПЦ. А впродовж 1962-1976,1985-1989 роках храм був закритий. При закритті церкви у 1985 році були знищений іконостас, престіл, знищені та вивезені ікони. Та дяк Олекса Будзан (після віщого сну, у якому Матір Божа пообіцяла йому свою підтримку. — Авт.) з жителями мікрорайону їздили у с. Болохів і повертали ікони.
У Вербну Неділю 1989 року о. Григорій Мороз освятив церкву, а 19 грудня того ж року тут, після довгої перерви, вже відправлялась Служба Божа, як у греко-католицькому храмі.
Новий іконостас був виготовлений у Львові, а престоли виготовив І. Черковський. 
Дзвіниця з чотирма дзвонами біля церкви споруджена у 1900 році. Та з часом вона була знищена.
На свято Чесного і Животворящого Хреста 27 жовтня 1998 року була освячена нова дзвіниця за проектом Б. Федорка. Столярські і штукатурні роботи зробили підгірчани Є. Зборовський і М. Прокопів. Хрест біля церкви поставлений на честь 1000-ліття Хрещення Русі у 1988 році.

Вулиця Івано-Франківська
Ця вулиця веде в Івано-Франківськ. Цікава вона тим, що на цій вулиці проживав брат Івана Яковича Франка — Онуфрій. Тут бував і сам Каменяр із родиною. Нині тут розташований музей-оселя родини Івана Франка.
Молодший брат Івана Франка тривалий час жив із своєю сім’єю у Нагуєвичах — у родинній садибі Франків, але через певні причини змушений був залишити рідну оселю й опинився у Підгірках. 
Цю подію докладно описує у своїй монографії уродженець Підгірок, краєзнавець Микола Когут: «Із газет Іван Франко дізнався, що суддя Насада після смерті батька продає в селі Підгірки біля Калуша хату із землею. Брати Іван і Онуфрій продали свої частки в Нагуєвичах і вирішили купити землю в Підгірках. Купівля остаточно оформлена у 1903 році.
Купили брати Франки в Підгірках сорок моргів поля із господаркою. Хата була під соломою з ґанком, по два вікна з кожного боку від нього. Ґрунт був кращий і родючіший, ніж у Нагуєвичах. 
Зі своєю родиною Онуфрій Франко у Підгірки переїхав навесні 1904 року. Відзначався працелюбністю.
Тут народився син Онуфрія — Омелян-Володимир, який побудував у 1937 році хату, в якій зараз знаходиться музей.
Помер Онуфрій Франко 28 липня 1913 року, похований у Підгірках». 
30 серпня 1992 року було відкрито музей-оселю родини Івана Франка, директором якого стала Лідія Іваницька.
А щодо перебування самого Івана Яковича у Калуші, то точна кількість його візитів невідома, але є спогади очевидців про ці візити. Зокрема, ось що згадує племінниця Франка Розалія Баб’як: «Як тільки він приїжджав, у нашій хаті збиралося повно людей… З підгірськими селянами розмовляв щиро, задушевно. І.Франко утішав їх і все казав, що дочекаємо кращих часів, якщо не ми, то наші діти обов’язково, що настане хороше життя». Про повагу мешканців Підгірок до геніального письменника свідчить уродженець цього села, український художник Григорій Смольський, який написав картину «Арешт І. Франка у 1880 році».
Сьогодні у Підгірках про великого Каменяра нагадує пам’ятник Івану Франку біля народного дому ім. А. Могильницького на вулиці Івано-Франківській (1979), музей-оселя родини, меморіальна дошка, присвячена перебуванню Івана Франка у Підгірках (освячена 27.08.1999 року. — Авт.).
Дещо далі, насипана і освячена 1 листопада 1990 року символічна могила Борцям за волю України. 
За цією могилою розташований великий маєток. Це будинок, побудований наприкінці ХІХ століття, належав підгорецькому старості Каролю Соботі, який чимало зробив для розвитку села. Був одним зі спонсорів будівництва церкви Стрітення Господнього. Похований на подвір’ї храму.
У радянські часи тут знаходився туберкульозний диспансер, а згодом приміщення пустувало і занепадало. 
На початку 2007 року автору цих рядків вдалося зробити декілька фотографій будинку, на яких ще видно рештки еклектичної ліпнини на фасаді споруди. Після реконструкції будинку ця краса зникла, хоча будинок й отримав нове життя. Подекуди і не знаєш як краще: щоб архітектурна пам’ятка втратила свою автентичність, але повернулася до життя, чи тішитися рештками декору на руїнах тої ж пам’ятки? Мабуть, усе ж найкраще — адекватна реставрація. 
І, врешті, біля стадіону — залишки великого дерева. За легендами це був дуб, який посадив тут Богдан Хмельницький.
А далі — Народний дім Підгірок, на якому встановлені меморіальні дошки о. Антіну Любичу Могильницькому та Григорію Смольському, а також — пам’ятник Івану Франку (1996, скульптор — Ярослав Чайка. — Авт.).
Андрій КОСТИШИН, краєзнавець 

Переглядів: 522 | Додав: Dnister







Пошук на сторінці
Статистика

Locations of visitors to this page
 
Кнопка сторінки

Івано-Франківська обласна організація НСКУ

 


Наші друзі





Відлуння віків Вишивка Оксани Чемеринської
 
©2010 - 19. Ідея, автор, збір і систематизація матеріалів - 
Почесний краєзнавець
України 
Андрій Чемеринський. 


Матеріали авторів розміщені виключно для популяризації та зацікавлення історією рідного краю.
Офіційна позиція Спілки може бути відмінною від думки поданої в авторських матеріалах.

Подання власних дописів та досліджень для розміщення на сторінці вітається.

Copyright MyCorp © 2019