Головна » Архів новин
Тема цієї статті – хаотична забудова історичного середмістя Івано-Франківська і, як наслідок, його нищення. Фактично до 2000 року центр міста був приблизно таким, яким його можна побачити на старих поштівках. Але почався будівельний бум, і все круто помінялось. Замість старовинних кам’яниць, що простояли сотні років, з’являлись потвори із скла і бетону. Про деякі з цих монстрів скажемо окремо.
Реквієм Галицькій брамі В 1995 році на вулиці Галицькій будували торговий центр «Сезам». Під час риття котловану знайшли залишки фундаментів Галицької брами, тобто елементу фортифікації, який дійшов до нас з XVIІ століття. Такі унікальні знахідки не часто трапляються археологам, і тому її вирішили законсервувати. Тобто накрити ці фундамен
...
Читати далі »
Переглядів:
772
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
02.09.2011
|
У Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Йосафата Кобринського 26 серпня відбулася вернісаж «Народна війна». На урочисте відкриття виставки, яка присвячена 20-річчю незалежності України до Коломиї приїхав екс-президент України Віктор Ющенко і народний депутат України Зіновій Шкутяк. Відвідали виставку також представники різних гілок влади, духівництво і мешканці міста. Проте міський голова Ігор Слюзар уже вкотре пропускає такі заходи, чи то через невідкладні справи, чи просто ігнорує. Під час відкриття виставки владика Миколай Сімкайло закликав присутніх до молитовного вшанування полеглих за волю України та жертв Голодомору. Виставка була створена на основі десятків тисяч архівних документів, кожен з яких
...
Читати далі »
Переглядів:
598
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
02.09.2011
|
Сценарний план відзначення 120- річчя еміграції українців до Канади в рамках святкування українсько – канадського бізнес -форуму в Рожнятівському районі
...
Читати далі »
Переглядів:
637
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
02.09.2011
|
Старий Станиславів ніколи не мав слави "міста гріха", але найдавніша професія мала тут і своїх представників, і клієнтів. Як боролися з проституцією в Станиславові сто років тому? Про це історики пишуть рідко, особливо вітчизняні, тим більше - краєзнавці. Але зрозуміти історію в її повноті неможливо, якщо лицемірно відвертатися від речей і подій, які були частиною нашого минулого, та й, зрештою, залишаються й частиною сьогодення. Йдеться про проституцію. Першою згадкою про станиславівську повію можна вважати запис 1719 року про те, що була страчена начебто як чаклунка жінка, яка народила потворне дитя. Сьогодні краєзнавці припускають, що страчена могла бути повією, яку жорстоко покарала громада міста.
Переглядів:
907
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
02.09.2011
|
Гуцули довго й затято опиралися військовій повинності, але врешті саме з горян згодом були сформовані одні з найбільш боєздатних частин Січових Стрільців - передові штурмові підрозділи, "спецназ" тогочасної австрійської армії. «Фоку служба цікавила, він погідно думав і погідно ставився до тієї військової служби, яка для стількох братів його була нещастям і карою Божою. Умів жити з людьми, частував старшин винами, як видно, мав за що. Показав німцям, як треба стріляти, і його любили. Фока справив собі парадний мундир - білий і ясний, припасований, облеглий. Стрункий, високий, чорноокий ходив він вуличками Венеції, як справжній дука, як принц гірський. Венеційцям теж показав, які то гірські хлопці. Скоро отримав арешт і карцер - і це ще дуже поблажливо - за те, що збив собі з дощок дарабу і на тій дарабі, покинувши вночі казарму, плавав на острови до дів
...
Читати далі »
Переглядів:
732
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
02.09.2011
|
Iсторики завжди вважали село Сапогів, яке розкинулося на лівому березі річки Лукви, підміською службовою оселею, утвореною від певного роду ремесла. І першу письмову згадку про населений пункт датують 1411 роком. У 1454 році селом володів Іван із Комарова, у 1458 – шляхетний Петро із Блюдник. У 16 столітті сапогівськими землевласниками були шляхтичі, які часто змінювалися і передавали село з рук в руки, що шкодило стабільному соціально-економічному розвиткові. Та все ж жителі Сапогова, які постійно відстоювали ідею національного виховання молодого покоління, спромоглися спорудити церкву. Була у селі й однокласна школа. Діяли чоловіче і жіноче братства, а також Братство тверезості. Під завісу ХІХ століття організувалася в селі й «Просвіта».
Переглядів:
696
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
02.09.2011
|
Минуло вже чимало часу, а з пам’яті не йде розмова з продавцем одного із магазинів м. Галича. Перепитавши мене, чи справді працюю в Національному заповідникові «Давній Галич» і отримавши ствердну відповідь, жінка почала. Цитую майже дослівно: «А чи були ви на Галицькому замку, чи бачили, у якому він стані, скільки там сміття та повалених дерев, що роблять ваші співробітники, які отримують такі високі зарплати, чому не прибирають територію?.. Я спробував, було, пояснити своїй співрозмовниці, що чисто не там, де прибирають, а там, де не смітять, що завдання науковців нашої установи не наводити лад на Галицькому замку, хоча цього ми ніколи не цураємося і дуже часто прибираємо територію святині. А це майже десять гектарів. І в тому, що зарплатні у наших співробітників порівняно високі, нема нічого поганого, адже частина податків, які ми с
...
Читати далі »
Переглядів:
822
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
02.09.2011
|
Якщо у мешканця Станиславова позаминулого століття з’являлися зайві гроші, він міг розпорядитись ними по-різному. Алкозалежні, як і зараз, просто пропивали. Ті, хто жив сьогоденням, витрачали на делікатеси, модний одяг, красиві дрібнички. А хто думав про майбутнє – ніс гроші до каси ощадності. Тая каса ще стоїть.
Банкір-священик Є такий відомий вислів – зметикувати на трьох. І не завжди це завершується пиятикою. Наприклад, коли у Станиславові зібралися поважні члени міськради Кайзель Кілер, Кароль Квятковський і Селіг Рубінштейн, вони вирішити заснувати міську касу ощадності. До того Станиславів не мав жодної потужної фінансової установи (якщо не враховувати невеликий позиковий фонд для підприємців і ремісників), і необхідність
...
Читати далі »
Переглядів:
867
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
02.09.2011
|
2 вересня в Україні відзначатимуть 200-літній ювілей Івана Вагилевича. На Прикарпатті є місця, пов’язані з Іваном Вагилевичем. У Ясені, де він народився, встановлений пам’ятник, а навпроти — музей. До 200-річного ювілею його було відремонтовано, оновлено експозицію. Один із найцінніших експонатів музею — перший пам’ятник "Руській трійці", встановлений у 1937 році, до 100-річчя виходу збірки "Русалка Дністровая". Власне науковці, історики не розділяють цих трьох письменників — Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича, Якова Головацького і відзначають їхній вплив на розвиток української літератури в Західній Україні. На батьківщині ювіляра завтра проходитимуть урочистості. Розпочнуться вони панахидою біля пам’ятника Іванові Вагилевичу. Тр
...
Читати далі »
Переглядів:
714
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
01.09.2011
|
На початку листопада 1861 року було відкрито залізничну гілку Перемишль—Львів довжиною майже 100 км. Цього року на високому урядовому рівні буде відзначатися 150-річчя цієї першої української залізниці. Галичани та буковинці відзначають 1 вересня дуже важливу дату — 145-річчя відкриття Львівсько-Чернівецької залізниці. 3 листопада 1861 року. Переддень іменин архікнязя. У Відні всі готові до важливої події — відкриття залізничного сполучення між столицею імперії та столицею Галичини. 4 листопада о 14 год. 30 хв. паротяг «Ярослав» із потягом зупинився на пероні Львівського вокзалу. На площі, що прилягала до нього, зібралися тисячі львів’ян на урочистість, яка символізувала поєднання з цивілізованою Європою.
Переглядів:
969
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
01.09.2011
|
Ґрунт для проголошення незалежності України готували діяльність активістів Української гельсінської спілки, Руху (науково-культурного товариства та НРУ), товариства «Меморіал», Товариства української мови ім. Т. Шевченка, вихід УГКЦ з підпілля. Подією, яка сколихнула жителів Івано-Франківська, Прикарпаття та й Україну загалом і засвідчила про національне піднесення, вважаю величезне зібрання народу в Дем’яновому Лазі 1989 року, де проводилась панахида по невинно убієнних жертвах тоталітарного сталінського режиму. За деякими даними, там зібралося до півмільйона людей. Такого в історії краю ще не було. А вихід з підпілля УГКЦ, представники якої відправили тут богослужіння (блаженної пам’яті владики Павло Василик та Софрон Дмитерко), надав духовного сенсу цій великій історичній події в житті нашого народу. Дуже великий вплив на перебіг процесів в Україні
...
Читати далі »
Переглядів:
818
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
01.09.2011
|
Два місяці тому у статті «Загадка урочища «Матагів» ми розповідали про соціальне збурення в селі Козаківці Болехівської міської ради, яке спровокували чутки і перекази селян про «чорних» археологів, які, мовляв, «розкопали за селом земельну ділянку, бо шукали трофеї часів Другої світової війни». Земельні роботи на території сільської ради і справді вели невідомі особи і без жодних погоджень з місцевим керівництвом, про що засвідчили сліди їх діяльності. Цей факт підтвердили учасники візуального дослідження території — кореспондент «Галичини», сільський голова Козаківки Михайло Іванів та депутат Болехівської міської ради Юрій Іванів, які побували на місці «козаківської загадки». Як реагування на інформацію «Галичини» та звернення керівництва Болехівської міської ради земельну ділянку зі слідами копачів кілька разів обстежили представники МНС, а співробітники СБУ дослідили інформацію про загадку урочища «Матагів»
...
Читати далі »
Переглядів:
770
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
01.09.2011
|
Традиції українських іграшок повертаються. «Яворівську забавку» родом з 17 століття презентували на Прикарпатті. Її виготовленням займається сім’я з Львівщини. Жодних заморських жираф чи крокодилів – лише національні півники, коники та корівки. До того ж яворівські забавки – розмальовані екологічно чистими яскравими кольорами. Тому, на відміну від закордонних аналогів, цілком безпечні для здоров’я, запевняє Семен Тлустий. Яворівські забавки виготовляють з осики, липи, вільхи і хвойних порід. Це не лише відтворені в дереві звірі та птахи, але й народні музичні інструменти. До прикладу брязкальця чи багатофункціональні маракаси. Наразі такі забавки у крамницях Прикарпаття не знайти. Адже нині автори іграшок активно презентують свої тв
...
Читати далі »
Переглядів:
641
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
01.09.2011
|
Створити таке товариство у нас, на Косівщині, першою запропонували союзянка-активістка Анна Богдан і світлої пам’яті колишня редактор районної газети «Гуцульський край» Людмила Городенко. Новостворене товариство очолив колишній завідувач Косівського райВНО Дмитро Степанович Петрук. З 1996 р. районною організацією товариства «Гуцульщина» керує відомий поет, громадський діяч Василь Іванович Шкурган. В.І. Шкурган вважає, що члени районної організації товариства «Гуцульщина» вносять значну лепту у розвій культури, освіти, просвіти мистецтва, духовності Косівщини. Про діяльність районного товариства схвально відгукнувся поет, письменник, громадський діяч Богдан Томенчук. Вів вважає, що косівське товариство робить вагому і потрібну справу у розвитку &
...
Читати далі »
Переглядів:
808
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
31.08.2011
|
Наша Косівщина славиться не тільки майстрами народного мистецтва, їхніми виробами й творами, а й прекрасною гуцульською ношею. У кожному селі — свій стиль, свої кольори. Як і в данину, так і сьогодні, у Космачі переважають жовтогарячі фарби, у Яворові та Річці – зелені. Гуцульська ноша збереглася й донині, тільки її трохи змінили та оновили. Колись таке вбрання було у кожній хаті: на будній день – простіше, на свята – багате та пишне. Тому й виникла прекрасна ідея — провести дефіле гуцульських строїв у День міста, на фестивалі під надзвичайно оригінальною назвою «Лудинє-фест». Чимало людей, особливо молодих, не знає походження слова «лудинє». Колись лудиною називали предмети святкової ноші. Організатори фестивалю поставили за мету – показати розмаїття традиційних гуцульських строїв, продемонс
...
Читати далі »
Переглядів:
835
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
31.08.2011
|
На всеукраїнському фестивалі ліжникарського мистецтва «Барвограй», що відбувся у столиці цього давнього промислу – селі Яворів Косівського району, що на Прикарпатті своїх вироби представили десятки майстринь. Більшість ліжників зроблено в гуцульській традиції із використанням яворівських візерунків. Адже модною нині є тенденція повернення до джерел. Як не прикро, але ринок заполонили різноманітні модернові ліжники та китайські підробки. Проте в Яворові цього говорити не варто – засміють або образяться, адже їхні ліжники – це вже своєрідна фірмова марка. Ще перед в’їздом у Яворів чи не біля кожної добротної садиби на дерев’яних та кованих парканах, плетених тинах і довгих металевих дротах висять клапті чорної, білої та сірої вовни. За кілька тижнів із неї зроблять ліжники. Оці пухнасті я
...
Читати далі »
Переглядів:
1017
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
31.08.2011
|
Під час Першої світової війни, територія Рогатинщини стала театром важливих подій як військового, так і політичного характеру. Як відомо, на початку Першої Світової війни на Східному театрі військових дій після вступу у війну Росії, відбулася Галіційська битва, що тривала 33 дні – з 5 (18) серпня 1914р. до 8 (21) вересня 1914р. та була однією із найбільших стратегічних операцій Першої світової війни. В результаті цієї битви Росія захопила Східну Галичину, а австро-угорські війська були відкинуті за р. Сан на півночі та Карпатські перевали на півдні. Важливі події цієї битви відбувалися і на Рогатинщині. Однак, хоча загальний хід битви відомий і з ним можна ознайомитися у літературних джерелах, військові події, що відбува
...
Читати далі »
Переглядів:
1888
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
31.08.2011
|
Збереження автентичної культури, пісні, традиції - це один з найефектніших та дієвих способів утвердження незалежності України. Саме тому на Надвірнянщині пройшов перший в своєму роді конкурс вроди "Красуня Надвірнянщини", в якому взяло участь 33 учасниці з усіх населених пунктів Надвірнянського району. Конкурс проводився з метою збереження української автентики та етнічної культури свого регіону, знань української історії, культури, традицій, звичаїв, виявлення обдарованої молоді району,розвитку її творчих здібностей, формування естетичних смаків, урізноманітнення дозвілля молоді. З 14 серпня 2011 фінішував перший етап районного конкурсу «Україночка-20», приурочений 20-річчю Незалежності України, який відбувся у всіх населених пунктах Надвірнянщини. Організатором конкурсу є Надвірнянська районна державна адміністрація. Конкурс отримав пози
...
Читати далі »
Переглядів:
762
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
31.08.2011
|
В живописній долині, яка добре проглядається з Лейбової гори, розташоване село Старуня. Це місце знамените своїми геофізичними і геомантичними чудесами. Про Старуню, як особливе місце, захопливо оповідають і науковці і духовні нащадки прикарпатських чаклунів.
Старуня, як проявлене місце Сили, віддавна притягувало людей. Ще за часів мезоліту і неоліту на місці села знаходилися стоянки первісних людей. Таких стоянок поки що знайдено чотирнадцять, але вчені впевнені, що перелік не вичерпано. Залишки однієї з них розташовані безпосередньо у центрі села, на березі річки Солонець. Археологи знайшли там серед артефактів багато магічного приладдя з арсеналу доісторичних шаманів. Це дає підстави вважати, що люди, які селилися біля Старуні за доби мамонтів, належали до «магічної культури» - племен з надзвичайно розвинутою духовною інтуїцією.
Переглядів:
1023
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
30.08.2011
|
28 серпня у селищі Єзупіль відкрилася виставка художньої вишивки майстрині-вишивальниці Любові Стельмахович, присвячена 20-річчю незалежності України і 20-річчю створення осередку Союзу Українок Єзуполя.
Всього виставлено 11 фотоекспонатів та 46 вишитих робіт, серед яких ікони, портрети, пейзажі, натюрморти, чолові, жіночі та дитячі сорочки. Для авторки це вже п’ята виставка.
Любов Стельмахович вишивала з самого дитинства. Проте, був період у житті, коли взагалі не брала до рук голки. Дев’ять років тому побачила у вітрині магазину ікону Матері Божої Годувальниці. Коли вишила, то зрозуміла, що це її покликання.
Майстриня є дуже віруючою людиною. «Кожна моя вишивка, чи то картина – це молитва мого серця. Починаючи роботу, я молюся, вишиваючи – молюся, і закінчивши роботу – молюся. Моє серце наповнене любов’ю до Всевишнього, до людей, до всього створеного Ним і до життя»,- каже Любов Стельмахович. Особливою гордіст
...
Читати далі »
Переглядів:
926
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
30.08.2011
|
Девдюк Василь Григорович – провідний майстер різьби по дереву на Гуцульщині першої половини ХХ століття, основоположник Косівської школи різьбярства, металевої оздоби, столярства і токарної справи, засновник і викладач Вижницької школи столярства, токарства, різьбярства і металевої орнаментики (1905–1918 рр.) на Буковині, викладач у власній приватній трирічній школі-майстерні різьблення.
Девдюк Микола Васильович – син Девдюка Василя Григоровича. Теж провідний майстер різьби по дереву на Гуцульщині першої половини ХХ століття, викладач у приватній трирічній школі-майстерні різьблення свого батька, політв’язень комуністичних таборів.
Василь Григорович Девдюк. Народився 8 червня 1873 року. Навчався у Старокосівській народній школі,
...
Читати далі »
Переглядів:
938
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
29.08.2011
|
Вшановуючи жертв терору 1937-1938 рр., українські делегації щороку відвідують Соловецькі острови (Архангельська область Російської Федерації) та Республіку Карелію. Соловецькі прощі почалися 1997 року, коли дослідник Юрій Дмитрієв віднайшов поблизу Медвежегорська місце страти комуністичним режимом СРСР т. зв. "соловецького етапу". Цьогорічна поїздка тривала з 2 до 11 серпня. У складі делегації був і франківський громадський діяч, тележурналіст Руслан Коцаба. Це вже третя його експедиція на Соловки. - Пане Руслане, з якою метою делегації з України їздять на Соловецькі острови? Ми їздимо, щоб по-перше, показати, що ми є держава. По-друге, росіяни чекають, що ми колись не поїдемо. Бо вони б радісно з цією темою розпрощалися. Є інформац
...
Читати далі »
Переглядів:
840
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
29.08.2011
|
Як українці Станіславова захищали власні громадські й національно-культурні інтереси без жодної допомоги з боку держави, навіть усупереч ворожій політиці влади і чому в них треба сьогодні повчитися. Галичину, за влучною метафорою Михайла Грушевського, називають П'ємонтом України. На таке визначення вченого надихнула історія італійського П'ємонту - місцевості на півночі Італії, звідки почалося звільнення країни від чужинців та об'єднання італійських земель. Такі ж об'єднавчі надії на початку ХХ ст. покладалися на західноукраїнські землі. Втім
...
Читати далі »
Переглядів:
901
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
29.08.2011
|
З нагоди 20-ої річниці Незалежності України в Національному музеї народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Йосафата Кобринського вчора відбулося відкриття виставки "Народна війна”. У рамках відкриття виставки відбулася зустріч з Президентом України (2005-2010) Віктором Ющенком та народним депутатом України Зіновієм Шкутяком. Виставка створена на основі десятків тисяч архівних документів, кожен з яких промовисто свідчить про те, що в 1917-1932 роках тривала велика героїчна боротьба українського народу за свободу й незалежність рідної держави не тільки на західних теренах, а й на всій території Великої України. Цей період історії нашої держави є найбільш замовчуваним і фальсифікованим радянськими, а сьогодні й російськими науковц
...
Читати далі »
Переглядів:
680
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
27.08.2011
|
Багатьом мешканцям обласного центру відома кав’ярня «Надія». Вона розміщена в ошатному триповерховому будиночку, в самому центрі міста – на вулиці Мельничука, 3 – між ратушею та Вірменським костелом. Приміщення «Надії» розташоване на першому поверсі будинку. Вікно та двері закладу виходять на південь.
Cам будинок є характерним зразком типової австрійської забудови Станиславова ХІХ століття. Він мурований. Його було реконструйовано в 1936 р. У Державному реєстрі нерухомих пам'яток України (пам'ятки містобудування і архітектури місцевого значення) він зареєстрований за охоронним номером 209-іф.
Впродовж останніх днів у будинку проводяться реконструкційні роботи. На даний час демонтовано автентичні дерев’яні двері та вікна. Віриться, що власник приміщення, дбаючи за його осучаснення, дотримуватиметься вимог пам’яткоохоронного законодавства, адже реконструкц
...
Читати далі »
Переглядів:
723
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
26.08.2011
|
Ще
місяць тому вони були. Понищені, незабезпечені від негод і безпритульних, без
чіткого майбутнього. Минулий тиждень позначився тим, що їх не стало – одразу
двох. Місто втратило. Вони зникли майже непомітно, чи згадає хтось про них…Так,
тепер немає двох будівель споруджених на початку ХХ століття – будинку по вул.
Шевченка, 65 та будинку по вул. Гетьмана Мазепи, 35. Так, ці будинки не були
пам’ятками
архітектури та містобудування у формальному значенні (не були в реєстрі пам’яток і не мали охоронного
номеру), але вони були пам’ятками
за своєї сутністю – були свідками далекого минулого. Спостерігаючи
інші будинки на вул. Шевченка
...
Читати далі »
Переглядів:
994
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
26.08.2011
|
Акурат на День незалежності виповнилося сорок днів від часу трагічної смерті останнього карпатського мольфара і, можливо, останнього відуна білої раси людей Михайла Нечая. Що ми знаємо про цю людину окрім того, що вона вміла розганяти хмари, змагатися з чорними духами й лікувати травами?
Де Нечаєве коріння
Чарівник з Верхнього Ясенова був переконаний у тому, що є нащадком козацького полковника Данила Нечая, могила якого у Вінницькій області. Полковник буцімто володів знаннями характерника, один з його синів змушений був утікати після батькової смерті на Буковину, звідки й походить рід карпатського мольфара по батькові.
Переглядів:
1192
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
26.08.2011
|
Вулиця Чорновола у свій час була поділена на дві: Салінарну та Гірничу. За радянської влади вулиця була Шахтарською, а з 1999 року — названа іменем В’ячеслава Чорновола (1938-1999) — видатного українського політика, державного діяча, літературного критика, публіциста. Попередні назви вулиці пов’язані з тим, що вулиця вела до калійного комбінату та шахт, де добувалася калійна сіль. На цій вулиці збереглося чимало приватних будинків початку ХХ століття, які належали калійному комбінату та приватним особам. На межі вулиці Чороновола та майдану Шептицького впевнено руйнується споруда української торговельної школи. Українська торговельна школа була відкрита у вересні 1941 року. Тоді ж був оголошений перший набір учнів. Заснував цей навчальний заклад доктор Михайло Гуцуляк, у минулому — викл
...
Читати далі »
Переглядів:
1088
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
26.08.2011
|
Незалежності – 20 років. Такий самий термін у ХХ столітті прохазяйнували у Станиславові поляки. Друга Річ Посполита відсвяткувала свої двадцять 11 листопада 1938?го, а наступного року зникла у вогні Другої світової.
Було місто польським, є українським. Що за 20 років влада встигла зробити для Станиславова колись, і що тепер? Спробуймо порівняти.
Медицина. Пишаємось аптеками
У 1930 році у місті була одна лікарня на 130 ліжок, приватний пологовий будинок на 10 породіль, військовий і єврейський шпиталі (останній – на розі сучасних Мельника й Незалежності). Але всі ці лікарні були зведені ще за бабці Австрії. Власним досягне
...
Читати далі »
Переглядів:
952
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
26.08.2011
|
У суботу, 27 серпня, о 14.00 голова обласної державної адміністрації Михайло Вишиванюк візьме участь у закладанні пам’ятника Івану Франку у м. Коломиї по вул. В. Чорновола.
Переглядів:
690
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
25.08.2011
|
З давніх-давен наші пращури ідентифікували себе як націю за допомогою прапора. Історія синьо-жовтого стяга розпочинається ще у ХІІІ ст. Вчені дослідили, що походить він від герба Галицько-Волинського князівства – золотого лева в синьому полі. До ХVІІІ ст. українці використовували різноколірні прапори, тому що допомагаючи тому чи іншому монархові, виступали з чужими стягами, і вони зазвичай і залишалися в козаків. Крім того, кожне місто мало свій символ. Пізніше по всій сучасній території України поширилася синьо-жовта кольорова гама. Значення цих кольорів на прапорі традиційно трактують як поєднання чистого, мирного безхмарного неба, що простягнулося над жовтим кольором хлібного лану – символ праці і достатку. Богдан Болюк, голова Коломийської районної ради, зазначив, що за це ніжне полотно полягли мільйони українців, які прагнули бачити Україну лише п
...
Читати далі »
Переглядів:
659
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
25.08.2011
|
У сквері біля ПК «Мінерал» відбулося урочисте відкриття й освячення пам’ятного знака до 65-ої річниці депортації українців з Польщі. На цей захід з’їхалися керівники лемківських організацій, а також художні колективи не тільки нашої області, але й сусідніх Львівської й Тернопільської. Прибули до Калуша і гості з Польщі. На урочистостях з нагоди відкриття наголошували, що цей пам’ятник займає гідне місце серед інших, які є в Калуші. Він символізує той нелегкий шлях, який пройшли лемки, надсянці, підлішці та холмщаки, вказує на ті часи, які довелося пережити їм під час депортації. Як зауважив голова обласної організації товариства «Лемківщина» Степан Криницький, з півмільйона насильно виселених з рідних земель лемків залишилося всього 30-40 тис. Про пережите депортованими українцями говорив і г
...
Читати далі »
Переглядів:
746
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
25.08.2011
|
Оновлений барельєф В’ячеславові Чорноволу, що на фасаді ПК "Мінерал", відкрили у понеділок, 22 серпня. Барельєф був споруджений 2001 року. Автор — місцевий скульптор Ігор Семак, спочатку виготовив його з бетону. Однак, останнім часом барельєф почав руйнуватися і дав кілька тріщин. Відтак, активісти міської організації Народного руху України розпочали збір коштів на оновлення барельєфа. За короткий час кошти вдалося зібрати, а барельєф — оновити до 20-ї річниці Незалежності України. Барельєф відкрили й освятили у присутності депутатів Калуської міської ради, членів Народного руху України та молодіжної громадської організації "Молодий рух”. Схвально відгукнувся про оновлену дошку і міський голова Ігор Насалик, який, між іншим, зазначив, що був особисто знайомий із В’ячеславом Чорноволом.
Переглядів:
724
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
25.08.2011
|
Дубль №1
Рік 1984-й. Літо в розпалі. Чергова сенсація. В середовищі мистецьких кіл поширюються поголоски про зйомки в місті нового фільму ленінградської кіностудії. Це повинна бути пригодницька картина, створена на основі типового радянського патріотизму. Подібні стрічки вітчизняний кінематограф продукував масово, але для нас, містян, це була подія, адже не так часто можна відчути дух знімального процесу, побачити відомих акторів, почути на власні вуха такі магічні вигуки, як: «Тишина на майданчику», «Камера», «Мотор!» і т. д. і т. п. Ленфільмівці повернулися якраз із натурних зйомок в Казахстані, зокрема знімали у місті біля озера Балхаш, яке чимось нагадує наше. Тепер їхньою базою стала Коломия. Багатьом тоді вдалося пожити в цьому «світі мрій». Не оминула «чаша сія» й автора цих спогадів. В масовки набирали переважно працівників відділу культури,
...
Читати далі »
Переглядів:
1306
|
Додав:
Dnister
|
Дата:
25.08.2011
| |
